По-перше, якість книги - 0 із 10 По-друге, якість друку, переклад - 2 із 10 По-третє, вдруге в житті переконався, і не буду більше тут нічого замовляти! Дякую за зіпсований вечір!

Наскільки великою не була б поезія Волта Вітмена, її витончену структуру і філігранність метафор дуже легко спотворити криворукою версткою, аматорським перекладом (автор, наприклад, не знає біблійного терміну "всепалення" і використовує якесь дивне "цілопалення") відсутністю вичитки тексту і редактури (так на перших сторінках майже скрізь відсутня закрита квадратна дужка, а на її місці красується "gl;"). І це все помітно вже на перших 20-х сторіках. Окремо хочу відзначити передмову, яка заснована на двох працях: одна із них - руснява, 1982 року, а інша, хоч і українська, має назву "співець трудового люду" (останнє що уявляєш, коли думаєш про поезію Вітмена) теж 1982 року. І це щодо одного з найбільш досліджених в незалежній Україні американських поетів. Також у цьому виданні абсолютно безглуздий зміст, який складається з двох позицій: "Передмова" і "Листя Трави". Нащо він там наведений - сказати складно. Красна ціна такого видання - собівартість паперу. Якщо просто роздрукувати поезію Вітмена на принтері - вийде якісніше. Ціна абсолюно необґрунтована, раджу пошукати щось більш якісне.

Мене звуть Олександр Панченко, і в цій книзі з 11 по 21 сторінку розміщено переклад віршів Уітмена, що я робив під псевдонімом "Са Пачико" в 2010 році, тож можете вважати цю рецензію дещо суб'єктивною і упередженою. Поезія Уітмена написана більш ніж сто років тому, однак вона абсолютно сучасна і актуальна. Кожен рядок простягається в сучасність, в майбутнє. Ці вірші всеосяжні - починаючи від мурахи або пилинки Уолт збільшує і збільшує масштаби, і ось ти вже летиш у космічному просторі, шукаючи відповіді на вічні питання десь «далеко-далеко звідси, в інших сферах». Поезія Уітмена сучасна ще й тому, що вона – про боротьбу за ідентичність, за незалежність та проти штампа «окраїни імперії» та «бувшої колонії», що намагалися нав’язати тоді Сполученим Штатам, а зараз всі ці теми і схожі штампи використовують до України. В творах Уолта Уітмена поєднані любов і війна, біль після втрати і щастя від знахідки. В цих строках є все, тому то їх досі читають і видають в тих самих Штатах, якими крокує Уітмен в своїх віршованих мандрівках. Уолта Уітмена забрала вічність 26 березня 1892 року. Лесь Герасимчук, переклади якого складають більшість збірки, відійшов у вічність 12 червня 2021. « І це (кажу я) автор справді називає людським життям? Невже, коли я помру і мене не буде, хтось так само опише й моє життя?» – так запитує Уолт в перекладі Леся. Так, ми минущі, а слово, як і життя – вічне… «Життю в неосяжній пристрасті, в пульсації та силі, Безжурному, відкритому для вчинків, скерованих законом дивовижним, Новітній Людині співаю я»