П'ять років минуло з анексії Криму та початку війни, з моменту коли остаточно стало зрозуміло що не існує ніякого братнього народу. Маски зірвані, але пам'ять і здатність вибудовувати причинно наслідкові зв'язки ніколи не були сильною стороною переважної кількості наших співгромадян. Звідси і шалена кількість маніпуляцій і "альтернативних думок". Спогади-свідчення Олексія Петрова, які охоплюють події гарячих 2014-2015 років, відтворюють хронологію подій та стають на заваді різній ворожій маячні. Під час читання знову охоплюють відчуття, що весь світ навколо тебе висить на тоненькій ниточці, в один момент ти можеш втратити свою країну, рідні міста, будинок, а можливо, зрештою, і своє життя... Ті відчуття, що забулися за роки майже замороженого гібридного протистояння і які, так чи інакше, забувати не можна доки війна триває. Надзвичайно важливо, що в розповіді наводяться імена, прізвища та фото людей, з якими автор разом бився проти окупантів, а також тих, які на превеликий жаль, вже не повернуться з поля бою. На одній з презентацій цієї книги інший відомий ветеран Мартін Брест сказав, що пізніше напишуть багато історій про цю війну, але може трапитися так, що в них лишаться самі лише генерали та загальні формулювання типу бійці такої то бригади чи з'єднання. Отже, якщо не писати таких книжок і не називати всіх на імена, то раптом може виявитися що їх, ветеранів, реальних особистостей, зі своїми історіями там не було.