Спочатку про саму книгу: кишеньковий варіант, мяка обкладинка, але проклеєна непогано - розпастися одразу не повинна, папір тонкуватий, але для такої серії підійде. Про твір. З анотації не зовсім було зрозуміло про що саме роман і чи це роман взагалі. Роман, але автор використала прийом, який зараз почав все частіше застосовуватися і яскравим прикладом якого є "Гра престолів" Джорджа Мартіна, - послідовність опису подій кожного разу з точки зору іншого персонажу. Щоправда, тут розповідь ведеться щоразу від власного імені персонажу, тож справді виходять нібито окремі новели, які врешті-решт приходять до одного знаменника. Мені не сподобалася мова роману - аж занадто вишукана, на мій погляд, от наприклад: "Чоловік обережно несе своє велике набрякле тіло через двір, мерехтливою доріжкою з рожевого базальту, повільно підходить до чорного металевого мережива хвіртки, хапається за роззявлену пащу чи то дракона, чи то динозавра..." і все в подібному стилі. Але сюжет несподівано захопив, хоча з першої розповіді було важко зрозуміти, що у фіналі все обернеться детективом. Затягнула мене у книгу саме перша новела - чогось останнім часом маю нездоровий інтерес до книг в стилі "Тигроловів" Багряного - історія першої зради, глибину якої повністю розкриває третя новела, події в якій розгортаються через десятилітття. По суті, саме перший, третій і пятий розділ нерозривно звязані однією сюжетною лінією, але щоб розвязати її (чи, вірніше сказати, відплатити за скоєне) були необхідні нові персонажі, що теж виявилися досить неординарними. Автор повністю використала твердження про те, що кара за гріхи батьків падає на дітей, але лише в тому разі, якщо "яблучко від яблуньки недалеко падає". Онук спокутує власні провини і, водночас, провину діда (символічно, але все ж). А для діда найгіршою карою стає його совість...