Книга американца Ренсома Риггза "Дом странных детей" наделала много шума. У нее сразу появились поклонники и даже противники. И вот мы дождались удачной экранизации. Значит, книгу почитать однозначно стоит. Хотя на мой взгляд, книга самая обычная. Единственное, что действительно завораживает и выглядит мистически- прекрасно подобранные автором странные фотографии. А ведь именно они и легли в основу сюжета. А сюжет такой. Молодой человек по имени Джейкоб сталкивается со страной смертью деда. Хотя все вокруг твердят, что это ему все почудилось от страха. Даже к психиатру записали его. Мол это все от того, что в его детстве дед рассказывал странные истории из якобы своей молодости. Можно верить, а можно и нет. Но для успокоения совести Джейкоб вместе с отцом отправляется на остров, где был расположен детский дом, в котором и воспитывался дедушка. И о чудо - мальчик попадает в это загадочное место. Или время. Ну тут как сказать. И началось. Оказывается, что все что рассказывал дед - правда, только вот все настолько серьезно и опасно, что даже страшно. Хотя читать совсем нестрашно, а интересно. Почитайте, вам понравится. Хотя вот перечитывает эту книгу захочется не всем.

У нас є: 1. Таємничий острів. 2. Покинутий притулок. Як на мене, це вже початок якоїсь загадкової історії. Після того як дідусь Джейкоба помер, він опиняється в цьому загадковому місці. Він знайшов тільки руїни, але як виявляється , колись тут жили дивні діти, про яких розповідав йому дідусь. Джейкоб розуміє, що на цьому острові діти опинилися не просто так, а через свої надзвичайні здібності. Будинок зруйнований, але діти живі, тільки у іншому часі. Незабаром він починає розуміти, що він - один із них. Найбільше в книзі я люблю, коли історія супроводжується фотографіями і повірте, тут, ви знайдете їх: старовинних і унікальних. Оформлення книги, безумовно, викликає захоплення і на обкладинку хочеться дивитися постійно, вишукуючи різні деталі, які відразу не впали в око. Затягує з перших сторінок. Прочитала її, буквально, за декілька днів. Можна, звісно, додати, що у книзі читачеві також представлена любовна лінія, але не спішіть відкладати через це книгу, вона не нав'язлива, а навпаки, навіть, доповнює її. В книзі немає героїв, які викликають негативні емоції. Насичена яскравими подіями. Книга підійде для підлітків, думаю і дорослі її оцінять.

«Дім дивних дітей» - це історія про монстрів та діток, які мали надзвичайні властивості. Одна дівчинка вміла літати, інша підпалювати все навколо, хлопчики вміли хто бачити віщі сни, хто бути невидимим, а третій узагалі – оживляти мертвих. Та у цих дітей була іще одна особливість – вони не дорослішали. А все тому, що імбрини, це жінки, які можуть перетворюватися у птахів, і замикати петлі. Саме у цих петлях, у дні, який повторюється із разу в раз і живуть дивні діти. Причина таких переховувань – порожняки, які полють за дітьми аби з’їсти їхні очі та повернути собі людську подобу. Ця книга порушує безліч важливих проблем, серед яких стосунки батьків і дітей. Наприклад, дідусь головного героя розповідав йому усе про дивних. Та його син не вірив, ні батькові, ні синові. Що врешті решт привело до сумних наслідків. Наступна проблема – підлості. Порожняки та їхні друзі, які теж колись були порожняками, та змогли повернути собі людський вигляд, вдаються до різних підступів та зовсім не шкодують маленьких діток, яких вони прирікають на смерть. Головний герой проявляє неабияку хоробрість, коли вирішує дати бій цим потворам. Та все закінчується не так, як він очікував, петля руйнується і хлопчик, можливо назавжди, залишається у 1943 році, у самий розпал війни.