Чалий кінь - Агата Крісті. Не найкраща книга в доробку Крісті. Книга читалась довго, а вбивцю і схему злочину можна зрозуміти трошки переваливши за середину твору. Це детектив з легеньким флером містики та потойбічного. Гадалки, прокляття, таємничі смерті та сільські відьми. В принципі антураж дуже цікавий проте не пішло. А ще постійні повтори однієї і тієї ж думки по декілька разів головними героями теж досить втомливо для читання. Особисто в мене склалось враження, що авторці потрібно було набити певну кільксть символів і вона вже видавлювала з себе все що можна. Марк Інстербрук молодий історик/письменник який жив собі у Лондоні, відвідував вистави та писав без поспіху власну книгу, раптово стає центральним персонажем в справі про смерть священника. Не як підозрюваний, а як детектив. Слухаючи різноманітні історії друзів і випадкових знайомих, доля і цікавість приводять його до трьох відьм, що оселились в колишньому пабі Чалий кінь. Але чим ця пригода із жертвоприношеннями та містичними вченнями може закінчитись? І невже ці три бабусі -справжні лиходйки?

Досить незвичний роман в доробку Аґати Крісті, адже авторка у ньому робить усе, щоб схилити своїх читачів до містичної розгадки вбивств. Сільські "відьми", які наводять вроки — це, здавалося б, дивне упередження, як для Великої Британії 60-их років двадцятого століття, проте в що тільки люди не готові повірити, коли їхній розум не може знайти логічного пояснення. Все починається із дивного вбивства католицького священника. Чоловіка нібито всі любили і важко уявити, кому б запраглося закатрупити його настільки брутальним способом. Ще й цей загадковий перелік імен людей, з якими той не був особисто знайомий, що його знайшли у черевикові жертви. Багато людей із цього списку нещодавно померли і ніби з цілком природніх причин, зазвичай від якоїсь тяжкої хвороби. Якби не одне але: через смерть кожного з них хтось добре нажився. Ці "хтосі" зазвичай на час смерті багатого родича перебували далеко і в товаристві численних свідків, та чи може статися таке, що за всім цим стоїть злочинне угрупування, яке вміє вбивати на відстані? І як: за допомогою магії, науки чи більш звичних методів?

Що ж, от і прочитаний ще один роман королеви детективу. І для мене це перший роман читати який мені було досить таки нудно. Персонажі не несли в собі нічого, що могло б зачепити. Марк Істербук та Джинджер непоганий дует, та їхній фінал був передбачуваним. Я не можу виділити ні улюбленого, ні найбільш неприємного для мене персонажа. Протягом читання я винесла для себе двох персонажів як потенційних злодіїв, але схилялася більше до одного. І не прогадала! На середині я змогла вималювати собі схему, по якій діяв наш убивця. Деякі деталі я все ж випустила, однак суть зрозуміла. Щодо особистості злочинця, в ньому я також не помітила нічого, що б могло зачепити. Цікавими, як на мене, були лише перші та останні декілька глав.