Отже, дана книга складається з 13-и розповідей, які не схожі взагалі між собою. Дуже цікаві, заворожуючі, містичні, але ще й такі, від яких неможливо відірватися. Дуже цікаво читати, як завжди у всіх книгах "Короля жахів". 13 таких різних історій, 13 - таке містичне число, в стилі автора. Кожна історія чимось повчальна, кожна така різна по жанру, але загадкова і захоплива. Починала читати книгу давно, але чомусь мені не піддалася. Вирішила прочитати її знову і дуже радію, що дочитала. Кінга просто так не можна закинути, не дочитавши. Кожна історія вразила по-своєму, чи то написана на восьми сторінках, чи на шістдесяти. Всі герої різні, такі не схожі один на одного. Навіть не уявляю, як автор може писати такі історії, але захоплююсь як вперше.

Усі новели з книги були написані в різні роки. Тому велика подяка КСД та літературному редактору, які продовжують створювати подібні збірки. Я вірю в те, що у видавництві є якась логіка вибору певних творів, які повинні увійти у збірку. Завдяки таким збіркам можна краще пізнати автора, я вважаю. В цілому мені усе сподобалось, було цікаво, але не захоплююче. Як, наприклад, було зі збіркою "Повна темрява без зірок. Але й в "Коли впаде темрява" можна знайти багато цікавого. Читачам пропонують 13 невеликих оповідок, які ілюструють наші потаємні думки та страхи, а інколи навіть бажання. "Вілла" — те, що треба для спектрофобів. Один із варіантів, як люди стають привидами. "Дівчина колобок" пропонує подумати над тим, що може статися, якщо ви стали свідком убивства. "Сон Гарві" — про страх того, що сни можуть здійснитися. "Велотренажер" — про нав"язливі ідеї та надто глибоке занурення у своє захоплення. "Речі, які вони залишили по собі" — про важливість дрібничок та спогадів. "Випускний день" — про тлінність буття та вірогідність того, що твої плани на майбутнє ніколи не реалізуються. "N" — про перфекціонізм та одержимість. "Пекельний кіт" — дуже дивний твір про потойбічне походження / існування котів. "НЮТ за пільговими знижками" — про паралельний світ, перехідний пункт та зв"язок із померлими. "Німий" — напевно про те, що не потрібно розпускати язика та недооцінювати людей. "Аяна" — варіація пояснення чудотворних зцілень людей. "Дуже тісний кут" — мінімум містики, порівняно з іншими творами. Про жагу до життя та справедливість.

Це збірка страшних і моторошних розповідей від Стівена Кінга. Я не вважаю себе фанатом малої прози, але ця збірка мені точно сподобалась. Тут зібрані абсолютно різні твори, навіть важко мені сказати, чому вони об'єднані під однією обкладинкою. Єдине, що їх поєднує, це якась така моторошна та таємнича атмосфера. Пам'ятаю, що Кінг десь писав, що всі його твори починаються з думки "а що було б якби". От тут дійсно показується, що автор уявляє собі різні неймовірні події і показує нам, що б з того вийшло. Наприклад, в оповіданні "Дівчина-колобок" автор роздумує, а що було б якби біг став для людини єдиним способом залишитися в живих. Також мене вразила оповідка "Пекельний кіт". Ось це було дійсно страшно! Я прямо фізично відчувала як у мене по всьому тілу волосся дибки стає. "Вілла" розповідає про те, що завжди людей лякало і цікаво одночасно - про смерть. Чи ми одразу розуміємо, що померли? І як це все відбувається. Звісно, Кінг не був би Кінгом, якби смерть у нього була мирною, спокійною і без дрібки жахіття. Деякі оповідання мені сподобалися більше, деякі - менше. Але я не пошкодувала, що прочитала.