Це уже друга, прочитана книга у авторки, і я досі не можу зрозуміти, чи подобається мені творчість Лайзи Джуелл. З однієї сторони вона піднімає досить важливі теми. В основному в її книгах про страждання жінок, про знущання, зґвалтування і таке інше. Але реалізація ідей і те, як написана книга – мені не дуже подобається. В основному мені нудно і нецікаво спостерігати за тим, як розвивається сюжет. Перед нами сім’я, яка на час ремонту в їхньому домі переїздить до тихого району міста, де проживають сімейні люди. І здавалося б, що вони мають почуватися тут спокійно та захищено. Але тут починає орудувати маніяк, який нападає на жінок. І вся підозра падає на чоловіка, який мешкає по-сусідству. Адже він поводить себе досить дивно на думку суспільства. Він неодружений, з жінками не зустрічається, живе відлюдьком зі своєю тіткою. Та ще й його відсторонили від роботи в навчальному закладі, через те, що учениці сповістили адміністрацію, що він їх домагався. Хоча чоловік це і заперечує. І ось так перед читачем є купа різних персонажів, кожен зі своїм баченням світу, кожен зі своїми психологічними травмами. Я не здогадалася, хто насправді є злочинцем, але це тому що мені було все одно. Якось не захопила мене книга, щоб я повністю в неї занурилася.