Якщо Ви любителі темних містичних триллерів, то цей роман для вас буде дуже цікавим. Це буквально другий роман молодої американиської письменниці. В центрі сюжету молода репортерка, яка покинула своє рідне місто, але повинна повернутися, щоб рослідувати таємниче вбивство двох дітей. І тут починається найцікавіша частина книги. Авторка погружає читачів у свій таємничий світ. Він сповнений різних таємниць, темних історій та тарганів у голові головної героїні, які поступово виходять на поверхню. Бачимо дві сюжетні лінії: одна з рослідуванням жорстоко вбивства, а інша з власною внутрішньою боротьбою головної героїні. Авторка з перших сторінок занурює читача в напружений стан, і вам не захочеться відірватися від читання. Вже від середини роману здається, що всі вбивці розпізнані і всі таємниці відкрито, але це зовсім не так. Особливо вразила вибухова кінцівка Оформлення лаконічне, книга в палітурці. Через свій невеликий об’єм, якісний переклад та легку мову написання книга читається легко і швидко. Всім любителям триллерів рекомендую!

Детективний психологічний гостросюжетний трилер американської письменниці Гілліан Флінн. У дебютному романі (2006 рік) автор на прикладі життя маленького американського містечка розкриває всі секрети жіночого світу та наслідки родинних трагедій. Де поруч з ніжністю, лагідністю, обожнюванням і любов’ю, іноді йде жорстокість і безсердечність, приховані заздрощі, ревнощі та лицемірство. Про відчайдушну боротьбу жінок за першість, за кохання, про способи самоутвердження, жіночу дружбу і приниження гірших за себе (слабкіших, не красивих, не зрозумілих). І все це стосується не лише дорослих, а й світу дітей і підлітків. Оце й тоді з’являються психологічні травми, формуються різні синдроми, манії та фобії. Камілла Паркер репортер Чиказької газети отримує завдання написати статтю про вбивства двох дівчаток. Це відбулося в її рідному містечку, де мешкають мати, зведена сестра і вітчим, з якими вона не бачилася вже 5 років. Там Каміллу чекають жахіття минулого, спогади дитинства та юності, які вона намагалася приховати й забути. Поліція повільно веде розслідування і поява журналіста сколихнуло тиху атмосферу містечка. Каміллу жителі з одного боку зустрінуть показовою доброзичливість, з іншого – прихованою заздрістю і ненавистю. Поступово вона виявить ряд жахливих секретів, від яких стає гидко й моторошно. Головна героїня повністю поринула в страшну реальність провінційного життя, її поглинає пригнічене й страхітливе відчуття приреченості. Чи може це параноя, чи справді вона теж у смертельній небезпеці. Одна з найсумніших і тяжких книжок, але яка затягне повністю в читання, відкриваючи очі на те, що часто є поряд з нами, і яке часто ми замовчуємо й не визнаємо.

Коли «Гострі предмети» вперше потрапили мені до рук, я сподівалась якогось екшну, неочікуваних поворотів, моторошних історій. Гостросюжетний детектив з елементами, притаманними трилеру. І що ж насправді ми бачимо? Класична історія: маленьке містечко, де всі про всіх все знають, похмура атмосфера, - одразу зрозуміло, що з цим містом і його жителями щось не так, та, звісно ж, справа про зникнення неповнолітніх дівчат, а згодом місцеві знаходять їхні понівечені тіла. Насправді, історія переплітається з багатьма книгами, що вийшли під жанром «трилер». Взяти ту ж «Справу про Гаррі Квеберта» - тема, грубо кажучи, та сама. Та відмінність їх – за історією Квеберта спостерігаєш з завмиранням подиху, автор просто вражає поворотами сюжету. У «Гострих предметах» же нічого такого не спостерігається – ніяких несподіванок; головних підозрюваних, а згодом і вбивцю, читач вираховує майже одразу. Щодо героїв книги – головна героїня Камілла Прейкер – репортерка, яку головний редактор відправляє у її рідне містечко, щоб написати статтю про вбивства двох місцевих школярок. Тут цікаво те, що Каміллі необхідно «вийти з зони комфорту» і повернутися до міста і до родини, яких вона облишила багато років тому, і намагалась забути, як страшний сон. Схиблена на чистоті та лікуванні мати, розбещена та жорстока сестра, абсолютно чужий вітчим, та…померла багато років тому сестра через хворобу (а чи хворобу?). Відлюдькуваті жителі, кожен зі своїми секретами, не дуже раді поверненню співвітчизниці. Єдиний, хто зацікавлений у ній як у напарниці, а згодом, і як жінці – приїжджий детектив Річард. Образ героїні дивно переплітається з героїнею роману «Дівчина у потягу» Рейчел – схожі риси, манери, стиль поведінки. (На захист Гіліян Флінн можна сказати, що свій роман вона написала на 9 років раніше). Правда, героїня Флінн дещо «з секретиком» - вона вирізьблює на своєму тілі різні слова. Очікувала я якогось повороту подій, незвичайного ходу розслідування, та можна сказати, що його майже не було в книзі. Камілла «шлялася» по своїм старим знайомим у спробах щось з’ясувати, контактувала з малолітніми, та намагалась зрозуміти поведінку своїх рідних. Оце по суті й усе. Я сподівалась, що автор хоча б розвине любовну лінію, можливо, нове захоплення зцілить Каміллу, дасть їй привід жити далі, але й тут мене спіткало розчарування. Отже, підсумовуючи все, ставлю три з п’яти за змалювання незвичайних образів членів родини Камілли та її власна історія стосунків з ними. Сімейна сага – так, детектив, трилер – ні.