Я не очень хорошо отношусь к творчеству Стивена Кинга, ну как-то не заходит он мне - его произведения мне кажутся скучными и не интересными, повторяющимися и нелепыми, не страшными (что является ключевым) и просто сухими, пресными. Однако, несмотря на заявление вверху, я его периодически почитываю, так как его английский язык очень легкий и простой, и даже с моими не самыми хорошими познаниями иностранного языка я могу читать его сильно не напрягаясь; также, я считаю, что необходимо читать не только то, что тебе нравится, но и прочую литературу, даже плохую. Поэтому я бывает читаю и "ширпотреб с автостоянок", чтиво для определенных людей, и так далее. "Куджо" одно из произведений, которое мне ну совершенно не зашло. Читалось оно очень тяжело, скучно, не интересно, я зевал во время чтения и вообще остался недоволен. Персонажи в книге глупые и не привлекательные, никаких положительных эмоций они у меня не вызвали, они посредственные и странные. А главный антагонист так вообще - что это?) Короче я считаю роман плохим и не советую его к прочтению.

Окей. Ми як завжди опиняємось в улюбленому для короля жахів Стівена Кінга штаті. Ми в Мейні. Саме тут відбуваються дії більшості його романів та оповідань: "Темрява. Без зірок." "11.22.63"(не всі події), "Воно", "Мертва зона", "Кладовище домашніх улюбленців", "Керрі" тощо. Очевидно, що "Куджо не став винятком". Але, мабуть найцікавіше саме те, що деякі персонажі з різних творів навіть зустрічаються. Прикладом можуть бути члени клубу Невдах з міста Деррі, які спілкувались з Епінгом про вбивства та дивні зникнення дітей. Нагадую, що саме тоді якраз містом і блукало Воно. Начебто, якщо це все є одним всесвітом зі своїми правилами, то все має бути досконально продумано. Майже в усіх творах Стівена Кінга так і є. Проте не в Куджо. Коли ти вже прочитав книги автора, які я перерахувала вище, то не дуже справляє враження історія песика породи Сенбернар. Не побоюсь цього сказати, проте це історія про його думки а-ля :" я пес. Може, мені з'їсти цього чоловіка ? Чи ні ? Ага." Мені здається, що Кінг перестарався в простоті цього роману і вбив його нею. Не думаю, що рекомендуватиму комусь цю книгу.