“Чорний дім” — це гнітюча, наповнена темрявою сага про зло, що ховається серед знайомих облич і вулиць. Кінг разом із Пітером Страубом створює світ, де межа між реальністю та кошмаром розчиняється, і читач відчуває себе частиною цього похмурого лабіринту. Головний герой, Джек Сойєр, стає своєрідним провідником через темні куточки людської душі, де страхи матеріальніші за будь-які привиди. Книга не лише лякає, а й змушує замислитися про силу вибору, про зло, яке може жити поруч із нами, і про те, що іноді битва відбувається всередині самого серця. “Чорний дім” — це темна, майстерно розказана історія про протистояння, де кожна тінь шепоче про минуле, а кожне рішення може стати останнім. Кінг нагадує: справжній жах не завжди зовні — він всередині нас.

И снова Стивен Кинг радует своим творчеством, на это раз в продолжении романа "Талисман", написанным в соавторстве с Питером Страубом. Главный герой романа Джек Сойер, который двадцать лет назад побывал в параллельной вселенной и предотвратил нечто кошмарное. Со времен память об этих событиях померкла в воспоминаниях Джека, пока одно странное событие не вернуло их, событие, которое заставило его покинуть полицию, и стать детективом в отставке. Но вот штат Висконсин снова всколыхнула серия убийств, которые очень напоминают те, что случились десятилетия назад. Местные жители уверены, что убийца вернулся. Друг Джека местный полицейский просит его помочь понять что происходит. Вскоре Джек начинает догадываться, что возможно тут дело не в человеческом зле, а в некой таинственной силе обитавшей в городе. И его внимание падает на Черный дом, куда Джеку вероятнее всего вскоре придется войти. С каждой страницей книги сюжет становится все более и более зловещим, а события происходящие в маленьком городке все более пугающими. Как итог, чтение оказалось невероятно увлекательным. Конечно объем книги поначалу пугал, но когда начинаешь читать, тебе совершенно не хочется чтобы книга заканчивалась, ведь в сюжете столько всего интересного происходит. Я прочитала уже более двух десятков книг Стивена Кинга, и могу сказать, что эта работа такая же захватывающая, как и остальные прочитанные мною. У меня складывается впечатление, что Кинг просто не умеет писать плохих книг, даже те, которые считают не самыми лучшими его работами, все равно невероятно интересные. Если хотите почитать хоррор о жутком доме, который скрывается от посторонних глаз, то смело беритесь читать эту книгу и пусть вас не пугает ее объем, это чтение от которого не оторваться.

З півтора десятка прочитаних Кінгівських книжок "Чорний дім" мені сподобався найменше. Ця твердиня вперто не піддавалась наступам. Три штурми не просували мене далі, ніж на 100 сторінок. Але що ж я книжку не подолаю? Дала собі обіцянку і виконала її. Виявляється, щоб книжка таки пішла, треба подолати поріг у 150 сторінок. І тоді її може прочитати навіть сліпий. Навіть сліпий - дуже часто повторюється у творі, адже саме незрячий чоловік, який весь роман триматиметься на другому плані, зробить те, що переламає сюжет, похитне правління Багряного короля і подарує віру у сякий-такий геппі-енд. Попри те, що сам "Чорний дім" мені не подобається, дуже імпонує образ хатини в лісі, яка не хоче, щоб її бачили. І, яка, як ТАРДІС Доктора, всередині значно більша, ніж ззовні. Ховає у своїх надрах безконечні сходи, переходи і страшні клітки, у яких страждають діти, викрадені Ґорґом і дивним Рибалкою. А ще навколо неї живуть тварюки, які охороняють її від зайд. Та не всім дано її бачити. Ой, не всім. Тому мені бракує самого "Чорного дому" в кадрі. Так, він постійно стримить на горизонті, як загроза, яка зовсім поруч, яка дарує маркітний настрій та бажання замкнути квартиру, запнути всі вікна непроникними щитами і загорнутись у ковдру. Хоч мені боятись нічого, адже владарі "Чорного дому" полюють за дітьми - переростки під 30 їх зовсім не цікавлять. Вірю, що "Чорний дім" дуже сподобається фанатам Кінга, які звикли до дещо зайвої багатослівності, а я б скоротила цей твір на добрих 200 сторінок:) Усім приємного читання!