«Звичайна вдячність» – яскравий, захопливий детектив, за який Вільям Кент Крюґер у 2014 році отримав премію Едґара Аллана По. Сюжет змушує читача думати та уявляти, радіти та співпереживати, захоплюватися та зневажати. Книга дасть змогу багатьом переосмислити власне ставлення до життя з усіма його злетами та падіннями. Це пронизливий роман про гірку ціну мудрості, про невідворотну милість і про те, що нас від вічності відокремлює лише подих, один останній подув вітру...

Тематика

Пригодницький детектив.

Про книгу

Історія бере свій початок далекого 1961 року, коли головному герою книги було 13. Безтурботний підліток, який зростав у благопристойній родині: тато – священник Методистської церкви, мама – творча і талановита регентша хору, геніальна сестра – майбутня студентка і молодший братик-школяр. Упродовж тих трьох літніх місяців цей хлопчик пройде жорстку школу дорослішання. Через вервечку загадкових смертей, що матимуть різні прояви – нещасний випадок, природна смерть, аварія, убивство – йому доведеться сповна пізнати життя, сповнене драматизму, таємниць, брехні та зради, відданості та перелюбства.

Для кого книга

Насамперед для любителів детективів, хоча їх очікує величезний сюрприз, бо автор відходить від усталених прийомів, що вирізняють літературу цього жанру, додаючи чимало паралелей, які й забезпечили книзі шалений читацький успіх.

Чому ця книга

«Звичайна вдячність» – це книга-спогад про людину, яка намагається віднайти свій власний духовний шлях. Сюжет сповнений загадок і різноманітних хитромудрих авторських прийомів, завдяки яким, читач отримає надзвичайне задоволення від непередбачуваності фіналу і глибини оповіді, що стилістично і структурно відрізнятимуться від решти книг детективного жанру.

Про автора

Вільям Кент Крюґер – американський автор романів- бестселерів The New York Times, відомий серією книг про Корка О’Коннора. У 2005 та 2006 роках він отримує дві поспіль премії Anthony за найкращий роман (у світі є іще лишень один автор, якому таке також вдалося). А роман «Звичайна вдячність» приніс йому премію Едґара Аллана По.