Книга 1. Сліпота

Жозе Сарамаґо (1922—2010) — португальський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших літераторів сучасності, лауреат Нобелівської премії 1998 року. Його твори перекладено 30 мовами світу, а їхній загальний наклад сягає двох мільйонів примірників. Одним із «секретів успіху» Сарамаґо є його унікальний стиль письма (з особливим синтаксисом і пунктуацією) — текст, повний магії, фантастики, реальності, філософської глибини, де слова набувають нових, несподіваних значень. Через провокативність і альтернативні погляди Сарамаґо навколо його книг неодноразово розгорялися політичні та церковні скандали.

«Сліпота» — це історія про те, як в одному безіменному мегаполісі люди раптом всі осліпли, крім однієї жінки, і до чого це призвело. Це алегорія про людське життя — безжально-іронічна, приголомшливо-страшна і до сліз прониклива. І все ж вона вселяє впевненість, що людина спроможна все подолати, і після прочитання цієї книги, за визнанням численних читачів, хочеться дивитися на світ широко відкритими очима і просто — жити. Тому що нічого важливішого за це й бути не може.

Книга 2. Прозріння

Роман Ж. Сарамаґо «Прозріння» (2004) — це і політична сатира, і філософська притча, в якій письменник вибудовує, по суті, сучасну модель світу, викриваючи при цьому прогниле демократичне суспільство. Події у «Прозрінні» відбуваються через чотири роки після опи­саних у романі «Сліпота». Нова епідемія вразила місто. Колір цьо­го лиха, як і тоді, білий: білі, тобто незаповнені, бюлетені на виборах — це для влади безперечні ознаки заколоту. Уряд демонстративно покидає столицю, прихопивши поліцію та комунальні служби.

Проте ті самі люди, які чотири роки тому, осліпнувши, уподібнилися тваринам, цього разу підтримують своє місто у повному порядку: як і раніше працюють магазини та інші установи, на вулицях немає сміття, не зростає злочинність. Але це тільки сильніше переконує уряд у наявності заколоту. Аби виявити заколотників, до міста направили трьох агентів — комісара та двох його помічників. У них є зачіпка — жінка, яка, коли сталася епідемія сліпоти, єдина не осліпла.

Познайомившись із нею ближче, комісар зрозумів, що вона ні в чому не винна, проте його висновок аж ніяк не влаштовує можновладців, які знають, що робити з незручними людьми. Кілька пострілів — і проблему вирішено…

Книга 3. Мандрівка слона

XVI століття. Його величність король Португалії Жоан Третій Благочестивий зробив своєму родичу, ерцгерцогу Австрійському Максиміліанові, майбутньому імператору Священної Римської імперії, незвичний весільний подарунок — подарував слона Соломона. І цей слон зі своїм погоничем Субхро (якого пізніше ерцгерцог перейменує у Фріца) вирушає у мандри. Шлях його пролягає через Вальядолід і Геную, Верону й Венецію, через непрохідні альпійські перевали до імперської столиці Відня, серця держави Габсбургів. У дорозі слон з'їдає тонни фуражу й випиває море води, справляє величезне враження на пів-Європи, а люди навколо нього проживають цілі життя, де трапляються і сварки, і веселі пригоди, і дискусії щодо релігії, і тривалі важкі переходи через гірські ущелини. Отже, мандрівка слона — це і є метафора людського життя, фінал якого, правду кажучи, невтішний і неминучий…