Загадка 622 номера
Паперова книга | Код товару 1332286
Yakaboo 4.6/5
Автор
Жоель Діккер
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2020
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
712

Усе про книжку Загадка 622 номера

Одного грудневого ранку на підлозі в номері 622 розкішного готелю в швейцарських Альпах знаходять труп. Поліції так і не вдається розкрити справу, а з плином часу чимало людей забуло про те, що сталося.

Через багато років письменник Жоель Діккер приїжджає в той самий готель, щоб оговтатися від розриву стосунків. Він навіть не уявляє, що закінчить розслідувати давній злочин, та ще й не сам: Скарлетт, прекрасна гостя й письменниця-початківка, що зупинилась у сусідньому номері, буде супроводжувати його в пошуку, а також намагатиметься збагнути, як написати хорошу книжку.

Що сталося тієї ночі? Відповідь на це питання знайдемо в цьому диявольському детективі, побудованому з точністю швейцарського годинника. Жоель Діккер нарешті приводить нас до рідної країни, щоб розповісти про розслідування, яке поєднує любовний трикутник, ігри з владою, зради і заздрість у не такій вже спокійній Швейцарії, де правда сильно відрізняється від усього, що ми собі уявляли.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Жоель Діккер
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2020
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
712
Рецензії
  •  
    Інтрига на інтризі інтригою поганяє, або Фантомас розбушувався 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Загадка 622 номера" стала для мене однією з найочікуваніших новинок цього року. Однак в той невеличкий проміжок часу між тим, як український переклад роману з'явився на полицях книгарень, і коли в мене нарешті дійшли руки взятися за нього, я стільки разів чула фрази на кшталт "Діккер вже не той", "Таке й перекладати не потрібно було", "Куди дивились редактори?", що вже встигла пошкодувала про купівлю книжки. Тобто всього за якихось два неповних тижні ставлення до новинки змінилось від радісного передчуття до думки: "Навіщо я це купила?".
    Але зрештою все ж вирішила дати "Загадці 622 номера" шанс, і ось що з цього вийшло.
    Перші 300 сторінок у мене було стійке відчуття, ніби я читаю черговий детектив Донцової. Причому цікаво, що присутність автора в тексті як одного з персонажів, його вчинки та взаємодія з іншими людьми лише посилювали це враження. До слова, спогади Діккера про його покійного видавця виглядають дуже щемкими й зворушливими.
    І от коли я вже була сита по самісіньке горло безглуздими персонажами, їхніми беззмістовними думками й абсурдними діями, щось змінилось, але не в книзі, а в моєму сприйнятті цієї історії. З детективу, напхом напханого всілякою всячиною (Жоелю, підсип ще з десяток інтриг, бо мої очі ще не остаточно втратили здатність закочуватися під лоба) "Загадка 622 номера" раптом перетворилась на серцезворушну сімейну сагу. А мене хлібом не годуй, дай прочитати про драми, скелети у шафі, "скандали, інтриги, розслідування". Тому останні 400 сторінок я проковтнула майже за один вечір. Ба більше, не спала до другої ночі, щоб дізнатись кінцівку й підтвердити свої здогадки.
    До чого я все це написала?
    Людоньки, камон, це ж Діккер! В його творах не варто шукати високих сенсів, це не так звана високочола, а масова література, метою якої є відволікти читачів від щоденних турбот і забути про всі негаразди принаймні на час читання тих 700 сторінок. Шкода лише, що вони так швидко закінчуються.
  •  
    Зав'язую з Діккером 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Never again, або На цьому я завершую читати Діккера.
    Коли я читала «Правду про справу Гаррі Квеберта», то волала, що детектив не може тягнутись на сімсот сторінок і це неможливо для жанру (потім, читаючи «Бентежну кров» Ґелбрейта, зрозуміла - справа таки не в обсязі). «Книгу Балтиморів» ми читали в книжковому клубі, і мені вона була ну просто ніяка. «Зникнення Стефані Мейлер» пропустила, не палаючи бажанням читати автора ще.
    І треба ж було натрапити на «Загадку 622 номера» з її анотацією! Вбивство в готельному номері, розслідування через роки (до речі, хто читав - скажіть, скільки років пройшло між вбивством та розслідуванням? Бо я так і не зрозуміла :)) - начебто все обіцяло бути в порядку.
    Але ні. І сумно, що те саме, що дратувало, я бачила в попередніх книжках Діккера - він не змінюється. Так, Кінг (наприклад), можливо, теж не змінюється, але йому не властиві: неправдоподібні діалоги (люди так не говорять в житті, ну камон!!); пусті персонажі, хорошого в діях яких зась. Щодо рис характеру не скажу, суджу лиш по вчинкам, бо як зазначила - вони пусті; намагання перевершити самого себе, накидаючи все більше, і більше, і більше деталей, загадок, інтриг (а по факту - абсурду). Здається, Діккер аж надто захопився - і таке ж пам’ятаю в «Квеберті». Якби текст стилістично був оформлений гарно, може, сприйняла б інакше - але при бідному письмі просто хотілось, аби всі ці інтриги (і книжка) закінчились; лінія самого Діккера загубилась абсолютно, а деталі про життя його видавця, якому книжка присвячена, були б зворушливими - але виявились настільки короткими і так недолуго втиснутими в текст, що просто стали непотрібними для книги. Важливими для автора як данина другу, я розумію - але для книги непотрібними.
    Що сказати? Сімсот сторінок тексту, який для мене написаний погано. Розгадка - ну таке, могло бути цікавіше (або ж я була вже така змучена, що стало все одно). І це я мовчу про розвідку, шпигунів і вчинки героїв, які на голову не натягнеш…
Купити - Загадка 622 номера
Загадка 622 номера
250 грн
Є в наявності
 

Рецензії Загадка 622 номера

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Інтрига на інтризі інтригою поганяє, або Фантомас розбушувався 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Загадка 622 номера" стала для мене однією з найочікуваніших новинок цього року. Однак в той невеличкий проміжок часу між тим, як український переклад роману з'явився на полицях книгарень, і коли в мене нарешті дійшли руки взятися за нього, я стільки разів чула фрази на кшталт "Діккер вже не той", "Таке й перекладати не потрібно було", "Куди дивились редактори?", що вже встигла пошкодувала про купівлю книжки. Тобто всього за якихось два неповних тижні ставлення до новинки змінилось від радісного передчуття до думки: "Навіщо я це купила?".
    Але зрештою все ж вирішила дати "Загадці 622 номера" шанс, і ось що з цього вийшло.
    Перші 300 сторінок у мене було стійке відчуття, ніби я читаю черговий детектив Донцової. Причому цікаво, що присутність автора в тексті як одного з персонажів, його вчинки та взаємодія з іншими людьми лише посилювали це враження. До слова, спогади Діккера про його покійного видавця виглядають дуже щемкими й зворушливими.
    І от коли я вже була сита по самісіньке горло безглуздими персонажами, їхніми беззмістовними думками й абсурдними діями, щось змінилось, але не в книзі, а в моєму сприйнятті цієї історії. З детективу, напхом напханого всілякою всячиною (Жоелю, підсип ще з десяток інтриг, бо мої очі ще не остаточно втратили здатність закочуватися під лоба) "Загадка 622 номера" раптом перетворилась на серцезворушну сімейну сагу. А мене хлібом не годуй, дай прочитати про драми, скелети у шафі, "скандали, інтриги, розслідування". Тому останні 400 сторінок я проковтнула майже за один вечір. Ба більше, не спала до другої ночі, щоб дізнатись кінцівку й підтвердити свої здогадки.
    До чого я все це написала?
    Людоньки, камон, це ж Діккер! В його творах не варто шукати високих сенсів, це не так звана високочола, а масова література, метою якої є відволікти читачів від щоденних турбот і забути про всі негаразди принаймні на час читання тих 700 сторінок. Шкода лише, що вони так швидко закінчуються.
  •  
    Зав'язую з Діккером 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Never again, або На цьому я завершую читати Діккера.
    Коли я читала «Правду про справу Гаррі Квеберта», то волала, що детектив не може тягнутись на сімсот сторінок і це неможливо для жанру (потім, читаючи «Бентежну кров» Ґелбрейта, зрозуміла - справа таки не в обсязі). «Книгу Балтиморів» ми читали в книжковому клубі, і мені вона була ну просто ніяка. «Зникнення Стефані Мейлер» пропустила, не палаючи бажанням читати автора ще.
    І треба ж було натрапити на «Загадку 622 номера» з її анотацією! Вбивство в готельному номері, розслідування через роки (до речі, хто читав - скажіть, скільки років пройшло між вбивством та розслідуванням? Бо я так і не зрозуміла :)) - начебто все обіцяло бути в порядку.
    Але ні. І сумно, що те саме, що дратувало, я бачила в попередніх книжках Діккера - він не змінюється. Так, Кінг (наприклад), можливо, теж не змінюється, але йому не властиві: неправдоподібні діалоги (люди так не говорять в житті, ну камон!!); пусті персонажі, хорошого в діях яких зась. Щодо рис характеру не скажу, суджу лиш по вчинкам, бо як зазначила - вони пусті; намагання перевершити самого себе, накидаючи все більше, і більше, і більше деталей, загадок, інтриг (а по факту - абсурду). Здається, Діккер аж надто захопився - і таке ж пам’ятаю в «Квеберті». Якби текст стилістично був оформлений гарно, може, сприйняла б інакше - але при бідному письмі просто хотілось, аби всі ці інтриги (і книжка) закінчились; лінія самого Діккера загубилась абсолютно, а деталі про життя його видавця, якому книжка присвячена, були б зворушливими - але виявились настільки короткими і так недолуго втиснутими в текст, що просто стали непотрібними для книги. Важливими для автора як данина другу, я розумію - але для книги непотрібними.
    Що сказати? Сімсот сторінок тексту, який для мене написаний погано. Розгадка - ну таке, могло бути цікавіше (або ж я була вже така змучена, що стало все одно). І це я мовчу про розвідку, шпигунів і вчинки героїв, які на голову не натягнеш…
  •  
    Потрясающая новинка 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Новинка от моего любимого автора! В свои 35 Жоэль Диккер уже представил миру столько прекрасных романов! "Загадка номера 622" стала любимым детективом в коллекции. Невероятно тонко, остросюжетно, драматично.. Этот роман о любви, которая тянулась годами и о тех поступках, которые люди готовы ради нее совершать! Рассказ в романе ведется от лица автора якобы в настоящем и сюда же вплетены события очень далеких дней. Линия богатства, денег, власти - прописана отлично. События происходят В Швейцарии, в основном - в Женеве. Красиво и действительно роскошно. О швейцарском банке, множестве денег - конечно, где же еще происходили бы события как не здесь? Немного о сюжете - автор приезжает в отпуск, чтобы пережить разрыв с любимой женщиной и узнает, что в отеле, который находится среди прекраснейших гор нет номера 622. Интересно? Да. Но он бы не стал проводить расследование, если бы не случайная новая знакомая, которая подстегивает интерес расследованию и новому сюжету книги. И автор узнает, что здесь было совершено убийство и замешано множество людей. Поверьте, финал - самый неожиданный из всех возможных. Просто феерично!
  •  
    Як завжди - неперевершено 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Нарешті дочекався видання від "Старого лева" українською. Новий роман Діккера просто перехопив подих. Знову цілий день довелося присвятити книзі (звичайно ж, я цьому радію!). Інтрига не відпускає ні на секунду. Розповідь йде від автора - він, після розриву з коханою, їде у готель у Альпах, щоб просто відпочити, забути про свою роботу, болісне розставання. Але він зустрічає жінку на ім'я Скарлетт, яка майже змушує його зайнятися розслідуванням справи, яка була у цьому ж готелі багато років тому. Під час проведення бенкету одного з найуспішніших банків Швейцарії, тут було знайдено труп, а поліція виявилася безсилою. Що є трапилося насправді? У стилі Діккера, як завжди - величезна кількість часових переплетінь, минуле, теперішнє. Й дуже багато героїв, які борються за успіх, гроші, та звичайно ж, своє кохання. Хитрість, заздрість, інтриги - все це є. Об'ємний роман, який ледь втримаєш у руках, але не хочеш, щоб він закінчувався.
  •  
    Моя четверта книжка Діккера!
    «На що ладні ми піти, щоб захистити людей, яких любимо? Цим і вимірюється сенс їхнього життя.»

    Ці слова і є суттю всієї історії, як на мене.

    Швейцарські Альпи, банкіри, готельний номер 662 і вбивство…
    Все буде за стилем Діккера, на першій сторінці станеться вбивство, однак цього разу не буде названо жертви. А далі 700 сторінок дороги до правди...

    Популярний письменник, приїжджає у красивий готельчик у Швейцарських Альпах, щоб відпочити від роботи і пережити дві втрати. Однак тут його чекає загадка, готель не має 622 номера, зате є 621-біс. І чомусь ніхто з персоналу не хоче говорити про цю цікавинку. Так все і почнеться…

    Люблю Діккера за його стиль, динаміку та інтригу. Його персонажі, завжди в першу чергу люди, з різними рисами характеру, вчинками, мотивами і амбіціями, але в цій історії герої були відверто ніякі. Ну і цього разу для мене не було несподіванкою ні жертви, ні вбивці.

    Діккер майстерно захоплює увагу і вміло розкриває людські почуття і взаємини. Кохання, як рушій не лише прекрасного, доброго і вічного, але і як мотиватор помсти і ненависті. Батьківство, яке хоче дітьми компенсувати свої мрії та амбіції. Діти, які в силу своєї любові, нерішучості чи просто страху не бачать батьківського тиску.

    Книжка справді цікава, бо вона ілюструє як один вчинок тягне за собою наслідок, і як одна людина може маніпулювати іншими через їхні бажання, страхи чи амбіції. Вона гарно малює людей і їхнє сприйняття світу, оточення, себе. Ну і звичайно, Діккер неперевершений майстер сюжету і загадки, заплутаної, багатогранної і дуже динамічної.

    Однозначно раджу!)

    «Життя- це роман, про який уже відомо, чим він скінчиться: наприкінці герой помирає. Отож найважливіше не те, як завершиться наша історія, а те, як ми заповнюємо в ній сторінки. Адже життя, як і роман, повинен бути пригодою. А пригода - це відпустка від життя.»
  •  
    Загадка 622 номеру
    Життя гра і всі ми в ній актори. Стара цитата яка якнайкраще підходить до цієї книги.
    Хоч новинка від Жоеля Діккера знаменують як кримінальний трилер, я його таким зовсім не вважаю. Спочатку мені категорично не сподобалося, але потім я проаналізувала, що книга повністю в стилі автора. Його книги це не класичний детектив, або ж напружений трилер, це душевна розповідь, про людей і їхні долі.

    Спочатку мене бентежило, що головним героєм тут є сам Діккер, але його тут дуже мало, це скоріше, для того, щоб розповісти про його наставника Бернара, який вже помер і таким чином, автор хотів висловити йому повагу. І це чудово у нього вийшло, відчувається та любов, вдячність і прихильність яку Діккер відчуває до цієї людини.

    Розслідування вбивства в номері 622 ведеться неспішно, але водночас сюжет динамічний, просто більшу частину книги, читача заглиблюють у події, що передували всьому, а тільки на останніх 150 сторінках всі загадки потроху відкриваються.

    Як я вже говорила це книга не стільки про злочин, для мене це історія любові, зламаних людських доль, забобонах які заважають жити батькам та їхнім дітям. Вона про жагу влади та самотність, про помсту і бажання комусь щось доводити.

    Читайте, але не чекайте захоплюючого детективу і тим більше трилеру.
  •  
    ДОВГООЧІКУВАНА НОВИНКА 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це ж треба так довго чекати на новинку, щоб потім прочитати її залпом за два дні.
    Скажу зразу, що Вам або подобається Діккер або ні. Якщо Вам не сподобались його попередні книги, то й не варто очікувати чогось іншого від "Загадки 622 номера". Якщо ж Ви, як і я, відкрили для себе цього сучасного Швейцарського письменника і не могли дочекатися, коли Видавництво Старого Лева видадуть цю новинку, то Вам вона обов'язкова до прочитання.

    Просто залежить що саме очікувати від детективу.
    Хоча, як на мене, тут гармонійно і динамічно поєдналося все.
    По суті автор написав книжку про те, як він написав цю книжку :)
    Чи було так насправді, чи це вигадка, нам достеменно невідомо, але він з теплом і любов'ю відгукується про свого видавця, якому і присвятив цю книжку.

    Новинка в кращих традиціях Жоеля Діккера:
    спочатку завуальований злочин, а тоді цілу книжку його розгадування з стрибками у часі між теперішнім (за участю автора) і минулим за участю багатьох цікавих особистостей, швейцарської еліти так би мовити.

    Особливо було приємно читати й про саму Швейцарію. Я там прожила лише тиждень, але вона стала однією з моїх улюблених країн. В місті Базелі на головному банку стоїть динамічна фігура, чоловік який постійно кує гроші. Ця країна є другою в світі по стабільності і саме швейцарські банки найнадійніші.

    От історія якраз розказує нам про один з кланів банкірів і на що можуть піти люди такого рівня. Де крутяться гроші і влада одночасно крутяться великі ризики і для життя також.

    В цій книжці чудово прописана любовна сюжетна лінія, можна сказати що й не одна.

    Одна з кращих для мене в цьому році.
    Починаю чекати на наступну :)
  •  
    Не зовсім детектив
    Якщо ви любите класичний детектив то ця книга вас неодмінно розчарує. І справа зовсім не в тому, що тут відсутня детективна лінія. Тут є логічні міркування, розслідування в стилі Шерлока Голмса і таке інше. Проте головний акцент книги не на цьому. Автор зосереджується на персонажах, їх психології, мотивації та особливостях поведінки. Не можна сказати, що це добре, чи це погано. Це особливість стилю автора. В цьому його родзинка, саме цим він приваблює читача. І не потрібно критикувати книгу, якщо вона вам не зайшла через свою специфіку, значить це не ваше.
  •  
    Загадка номера 622
    Відкрила для себе нового письменника - Жоеля Діккера і почала знайомства із "Загадки номера 622".

    Письменник приїжджає в готель, знайомиться з письменницею-початківцям Скарлетт і ділиться з нею секретами ремесла. В пошуках сюжету вони почали розслідування вбивства, яке відбулося багато років тому, в готельному номері.

    Дії в романі відбуваються в скількох часових проміжках і так потрохи до кінця книги історія збирається докупи.

    Кого все-таки вбили і хто вбивця? Протягом книги я робила ставки то на одного персонажа, то на іншого, і все ж мені не вдалося здогадатися (за те детектив мені сподобався).

    Любовна лінія викликала почуття співпереживання і несправедливості. Двоє закоханих із першого погляду, яким весь час ставили палки в колеса, так ніби цілий світ був налаштований проти них.

    Книга цікава, хоча і велика за об'ємом. Для тих хто хоче читати суто детектив - вона не підійде, бо тут дуже багато про звичайне життя героїв.
    В мене в планах продовжити читати творчість Діккера.
  •  
    А я в восторге от книг автора
    Диккер покорил с первой строчки. Такие объемные книги, и интересные не меньше. Не скажу, что "Загадка номера 622" - это не именно чистый детектив, скорее это драматический роман с толикой криминала. До расследований здесь далеко, а вот всего остального хватает. Очень красивые описания Швейцарии, показана красивая жизнь богатых людей и то, как они несчастны. Что иногда жертвуешь самим собой и своей личностью ради того, что на самом деле весьма призрачно. Здесь показаны сильные чувства - любовь сквозь года, ненависть, зависть, трудолюбие, блестящие умы и хитрость. Как всегда автор часто загоняет читателя в тупик, чтобы потом ты не могу уснуть и читал, читал, читал. Оторваться просто невозможно.
  •  
    Подвійний детектив?
    Ми звикли, що у класичному детективі до останнього невідомо, хто ж злочинець...
    А як можна назвати книгу, у якій добру частину книги ми не знаємо не тільки, хто вбивця, а й кого убили?
    Подвійний детектив?
    Як таку книгу не назви, усе одно виходить щось незвичайне.
    Так і новий роман "Загадка 622 номера" Жоеля Діккера.
    Це моє знайти з автором, і мені дуже цікаво, чи подібні інші твори автора за структурою до цього.
    Якщо так - це, звичайно, оригінально. Але насправді - таке собі...
    У чому ж особливість роману?
    Письменник Жоель Діккер тяжко переживає смерть свого видавця. Він планує написати про нього книжку, і за натхненням та спокоєм відправляється до заміського готелю.
    Письменник разом із новою знайомою Скарлетт починає розслідувати вбивство, яке сталося у готелі багато років тому...
    До чого приведе їхнє розслідування?
    Хто виявиться вбивцею?
    А головне - хто жертва?
    Цей роман не тільки є першокласним детективом, а й містить у собі елементи драми, сімейної саги, біографії та усього, що ви ще для себе захочете побачити.
    І це не дивно, адже у вас в руках - товстунець на 700+ сторінок.
    Але нехай об'єм не лякає, адже книга читається доволі легко.
 
Характеристики Загадка 622 номера
Автор
Жоель Діккер
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2020
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
712
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-940-5
Тип
Паперова
Література країн світу
Література інших країн Європи
Література за періодами
Сучасна література