Пу-пу-пу, я її дочитала і це була не найпростіша оцінка. По-перше, формат. Книга повністю побудована як діалог/інтерв’ю. Ніби дивишся трукрайм серіал, але у тексті. Сторінки складаються з розмов, вирізок, графіків і матеріалів справи. Через це читається незвично, але затягує. Щодо самої історії тут складніше. Тема багатих сімей мене не дуже чіпляє, тому емоційно я не сильно включилась. І навіть після розв’язки залишилось дивне відчуття недорозказаності. Вбивцю я не вгадала. Але книгу точно варто прочитати хоча б заради формату — це реально інший досвід читання.