Доглядач маяка Том і його дружина Ізабель мешкають на віддаленому острові. Вони кохають одне одного та їхнє подружнє життя не можна назвати повною мірою щасливим.Кожного разу, закутуючи крихітне бездиханне тільце в ковдру, Ізабель просила в Бога лише одного - подарувати їй дитину. Кожного разу викопуючи крихітні могили, Том розмірковував чи не являється це його відплатою за війну. Той день змінив все назавжди. Разом з тілом невідомого чоловіка, в їхньому житті з'явився маленький янгол. Дитина, на яку вони так довго чекали. Хіба можна їх звинуватити в тому, що вони вирішили видати сироту за власну дитину? Ханна, вже давно перетворилася на примару. В селищі всі вважають її божевільною, яка продовжує вірити, що її чоловік з дочкою вижили в холодних водах океану. *** Неймовірно сумна історія про двох матерів, що понад життя люблять власне дитя. Про бідну дівчинку, яка одного дня втратила люблячих батьків й змушена жити з чужою жінкою, що називає себе її мамою. Про чоловіка, який прагнув зробити дружину щасливою. Це дебютний роман автора і він доволі вдалий. Готуйте хустинки, вони точно знадобляться. *** Але ряд питань в мене все одно виник. Ну наприклад, жінка, що мріє про дитину, після першого ж викидня мала зрозуміти, що виношувати й, тим паче, народжувати дитину самій, на далекому острові, без допомоги лікарів, така собі ідея. По друге, якщо ви вже пішли на такий крок, приховувати, що ваша донька не ваша, то чому не прийняли рішення переїхати далеко, туди де ніхто б не здогадався про ваш злочин? Звісно, ситуація двояка. В цій історії шкода кожного персонажа. Але, ви ж вже наважилися все приховувати, то чому не йшли до кінця? Таке ж питання й щодо вчинків Ханни. Мріяти, що твоя дитина забуде мати, яка її ростила перші роки життя й при цьому жити з цією матір'ю в одному селищі. Одним словом, роман мені сподобався, але деякі моменти викликали обурення.

Ох і вимотала ця книжка мене свого часу! «Світло поміж двох океанів» - це роман австралійки М. Л. Стедман, за яким зняли не менш чудовий фільм. В центрі сюжету – молоде подружжя Том та Іззі. Він повернувся з війни, яка справила на хлопця настільки сильне враження, що він зголошується на роботу на безлюдному острові Янусі доглядачем маяка. На великій землі він знайомиться з трохи молодшою за нього Ізабель, вони закохуються, одружуються і Іззі без питань їде за чоловіком на острів. Після кількох років пустих намагань народити дитину молода жінка невимовно страждає, а її чоловік не знає, що вдіяти, щоб заспокоїти її. Але якось хвилі прибивають до острова човен, в якому – тіло чоловіка і жива-здорова крихітна дівчинка. За правилами, Том має повідомити про випадок на материк, але дружина благає його залишити маля і Том не може відмовити. А там, на великій землі, свою дочку шукає її справжня мама. Цей роман просто розриває серце, ти просто на знаєш, на чий бік ставати і кому більше співчувати. Вражаюче!

Чесно кажучи, очікувала від цієї книги легкої мелодрами з елементами драми, а отримала сильну книгу, яка зачіпає багато важливих тем і доводить до сліз, заставляє задумуватись над життям, переосмислювати, ставити себе на місце героїв, чи зокрема героїні. "А як би я вчинила на її місці". Атмосфера і місце подій ідеальне - безлюдний острів, молода пара Том і Ізабель живуть там, насолоджуючись життям. Том працює наглядачем маяка. Здавалося б ідилія, але для повного щастя подружжю не вистачає дитинки, а спроби зачати свою закінчуються викиднями. І тут чи то доля, чи провидіння, чи випробування дають їм шанс стати батьками чужої дитини. Одного дня Том знаходить на березі лодку, в якій мертве тіло чоловіка і маленька дівчинка. Ізабелла змушує Тома залишити дівчинку собі і всім говорити, що це їхня дитина. Але це тільки початок історії... Кульмінацію читайте самі. Книга просто дуже потужна – про любов, про самопожертву, про мужність, про вірність, про всі позитивні людські якості. Дуже і дуже сильна книга. Рекомендую! Є також дуже вдала її екранізація, якраз актори на обкладинці.