Ця книга - реальна історія самої авторки. Книга-сповідь. У ній вона оповідає про своє життя, починаючи від трьох років, тобто періоду, який пам'ятає. Тоді вона варила сосиски, її сукня зайнялася, і дівчинка отримала важкі опіки. Де ж були її батьки? Яким дивом вдалося головній героїні і її сестрам і братові вижити в сім'ї, де тато страждає алкоголізмом і дає порожні обіцянки, а мама занурена у власний світ творчості і закликає всіх мислити позитивно? Навіть коли їхні діти обпікаються, голодують, мерзнуть чи зазнають сексуальних домагань. Це роман про повну батьківську безвідповідальність і черствість. Також він про любов до батьків попри все. Письменниця відкриває світ бідності з внутрішнього боку. Бо зазвичай ми можемо спостерігати його із зовнішнього. Вона показує, що причиною бідності теж є внутрішні фактори. Найголовніший із них лінь. А ще - заперечення суспільних правил. Можливо, це доцільніше в американському суспільстві, де і розгортаються події роману. В нашому, українському, є свої нюанси, серед яких нині і такий зовнішній фактор як війна. Однак людська психологія все ж подібна. Хоча в книзі розповідається про тяжкі життєві обставини, читається вона дуже легко. В цьому впізнається письменницький талант оповідача. Адже історія ця сповнена оптимізму, любові і жаги до життя.

З творчістю американської авторки та журналістки Джанет Волз я познайомилась з її роману «Срібна зірка». Книга мені настільки сподобалось, що купівля інших творів письменниці була лише справою часу. Саме мені в руки потрапила її автобіографічна книга «Скляний замок». Це роман, який вражає, а написаний він настільки добре, що я перечитала його вже тричі за останні роки. Джанет росла в багатодітній родині, яка постійно переїздила з місця на місце. Її мама була художницею, а батько… батько був собою. Він будував купи планів, жодному з яких не довелось здійснитись. Він багато пив і часто перетворював життя своєї родини на жах, але разом з тим він любив рідних. Особливий зв'язок у нього був саме з Джанет, якій він обіцяв побудувати скляний замок. Так, життя Волз не було легким, а її батьки, м’яко кажучи, буди особливими, але саме завдяки їм вона стала тим, ким є зараз. «Скляний замок» - це чудова книга, яку можна рекомендувати всім і кожному. Вона чудово показує, що життя не може бути лише поганим, або лише чудовим. Так само і в кожної людини є свої вади, але й переваги.

Дана книга - це сповідь автора про своє життя, від дитинства і до дорослого життя. З усіма плюсами і мінусами. А мінусів на долю автора випало немало. Початок книги мене і шокував, і заінтригував. Так як ми зустрічаємося з самою головною героїнею, коли вона уже успішний журналіст. А також ми бачимо її маму, яка порпається у сміттєвих баках. І тут я не зовсім зрозуміла, що відбувається. Але потім, коли ми повертаємося у минуле і слідкуємо за тим, що до цього привело, то початкова сцена в книзі уже не так шокує, а являється результатом того, який спосіб життя вели батьки дівчини. І саме те, як жили батьки головної героїні, і як вони виховували своїх дітей, в яких умовах це все відбувалося - ось це, не те що шокує, це обурює. А було в них чотири дитини. Стільки подружніх пар на світі, які не можуть завагітніти, але здатні подарувати своїм дітям і дах над головою, і прогодувати, і подарувати свою увагу, любов та тепло. Але чомусь саме ось таким невідповідальним та вітряним людям, які про себе не можуть подбати Бог посилає дітей. Але сама історія мене так вразила, так розчулила, так шокувала. Особливо відносини дівчинки з татом мене дуже зворушили. Я дуже рада, що познайомилася з даною книгою.