Ця книжка - дитяча антиутопія. Саме з неї варто починати знайомство з цим жанром (якщо не брати до уваги "Назнако на Місяці"). Якщо ви вже читали "Голодні ігри", "Дивиргента", твори Етвуд та інші більш серйозні антиутопії - ця книжка здасться вам дуже спрощеною і короткою. Та якщо ви й справді ще не знайомі із соціальною фантастикою такого штибу, вітаю - перед вами чудова книжка, а попереду безліч прозрінь і відкриттів. Картина світу, яка розкривається нам на початку, чудова: усі піклуються про всіх, переймаються почуттями одне одного, старші навчають співчувати молодших. Помітно, що в цьому світі багато правил і вони видаються справедливими. Але чим далі ми читаємо, тим більше впевнюємося, що не все так добре з цими правилами. І скоро розуміємо, що в людей цього світу немає права вибору. Майже ні в чому. Головний герой, хлопчик Джонас, виявляється обраним і він дізнається про світ набагато більше, ніж його однолітки. Він дізнається, наприклад, що виявляється є різні кольори, і що це дуже гарно, коли бачиш світ різнокольоровим. Джонас отримує спогади і таким чином вчиться. Це бентежить його, лякає, а врешті і обурює. За цим всім дуже цікаво спостерігати. Ми ніби теж пізнаємо всі жахливі обмеження цього суспільства очима Джонаса. У книзі багато важливих світоглядних проблем, які показані просто, зрозуміло і цікаво. Це ніби така собі художня філософія для дітей. Її не завадило б читати і в школі - було б про що подискутувати на уроках.

The Giver - это антиутопия, которая покорила мир. Я люблю фантастику, поэтому, когда выбирала книгу для практики английского языка, я сразу подумала про этот роман. Давно хотела почитать книгу, а еще она небольшая по объему, всего двести сорок страниц. Такой объем очень удобен, когда только привыкаешь читать на английском или давно не практиковался. Итак, перед нами будущее, идеальное будущее. Но, как всегда, и бывает, это только на первый взгляд. Вроде все отлично, голода нет, войны нет, люди обеспечены всем необходимым. Не об этом ли мы все мечтаем... Каждый занят своей рабой, которую выбирает для себя в двенадцать лет. Главный герой истории мальчик по имени Джонас, в двенадцать лет был выбран на необычную должность, Приемник Памяти. Теперь у него есть наставник, который обучает его профессии. И тут то, он начинает смотреть на свою общину совершенно иными глазами. То, что раньше казалось чуть ли не раем, на деле оказалось не таким уж и идеальным миром. Несмотря на свою юность, Джонас решает не идти на поводу у устоявшихся традиций, и некоторые из них просто ужасают, и попробовать что-то изменить, на что-то повлиять. В общем, книга читается с большим восторгом. Не зря у нее столько премий. Роман входит во все возможные списки лучших книг и обязательных к прочтению. Если вы любите антиутопии и фантастику, то этак книга вам непременно понравится.