Перед нами досить успішна сім'я лікарів, у яких дві прекрасні доньки. І начебто все прекрасно. Але уже з перших сторінок зрозуміло, що за цією успішністю та красивою картинкою усе не так гладко. Адама лікар онколог, який досить успішний, перспективний, у нього круті проекти і карколомна кар'єра. Емма також досить затребуваний лікар-акушер, але є одне "але". Емма - жінка. І тоді як її чоловік безперервно просувається по кар'єрній драбині та добивається успіхів, Емма уже двічі мала ставити свої професійні успіхи на паузу, щоб йти в декретну відпустку. І вони постійно ніби змагаються хто кращий, але у Адама явна перевага. Емма постійно вважає, що чоловік її не розуміє, не підтримує, не дає їй розвиватися. Адже вона, як мама, повинна бути з дітьми, а він начебто і ні при чому. І останньою краплею стало те, що Адам отримує пропозицію поїхати в Африку, щоб стати членом команди в проекті по лікуванню онкології жінок, які хворіють на СНІД. Емма розуміє, що це великий проект, який принесе її чоловіку славу та визнання, і звичайно досить важливий для вагітних жінок, які вмирають в країнах третього світу. Але вона не хоче знову уходити в тінь. Вона не хоче, щоб він їхав. І сама не збирається покидати свій дім і відривати дочок від школи, щоб слідувати за чоловіком в незнайому країну. І для цього застосовує свої жіночі хитрощі і ще раз вагітніє. Вона впевнена, що він не зможе покинути вагітну жінку і відправитися в таку далечінь. Але сталося не так як думала Емма. На світ з'явився малюк. І він не став тим спасінням, на яке сподівалася жінка. Він став тією проблемою, від якої жінка все таки вирішила тікати разом з чоловіком в Африку. Та ще й зі старшою донькою самі проблеми. Так сім'я опиняється у незнайомій країні, де все таке нове та незвідане. І наче і люди привітні, і будинок такий затишний. Але все ще щось не так. І коли в один прекрасний момент зі свого ліжечка зникає малюк, сім’я розлітається на сотню шматочків. І тепер не зрозуміло, як їх зліпити до купи. У книги досить низька оцінка на GoodReads, і це для мене не дивно, адже книга досить неоднозначна. А її назва так взагалі з пальця висосана. Місцями дуже нудно, і не зрозуміло в чому суть. А місцями аж мурахи по шкірі від того, як авторка змогла передати напруження та тяжкі психологічні переживання персонажів. Саме через персонажів я і поставила хорошу оцінку книзі. Адже я повірила і в Емму, і в Адама, і в Еліс, і в Зої. Як на мене досить достойний психологічний трилер. Але не варто від нього чекати чогось неймовірного.