Цей твір не великий за обсягом. Як можна подумати: чого можна чекати? Але ні, тут доведеться думати свої догадки по вбивству. Здивував сам головний герой. Він був дотепний, вправний в своїх діях. Сама історія з елементами детективу, трошки містики, забобонів, романтичної лінії. Головний герой - є колишній опер поліції. Віталій Мельник - отримує від невідомого пропозицію працювати охоронцем на базі відпочинку, розташована вона на березі Десни. Але не вся річка є прозорою і чистою. Крім його завдання охороняти базу, йому надається указ: розібратися, що за потвора живе в Тихому затоні і топить не тільки місцевих рибалок, а й відвідувачів. Хоча цього чудовиська ніхто не бачив, та серед місцевих чутки про нього досить швидко розповсюджують. Наганяють жаху і стримують від відвідування цього красивого, але таємничого, містичного місця.

А мені не дуже сподобалось. Я люблю детективи, люблю містику і люблю твори Кокотюхи. Але конкретно цей роман мене не зачепив. Починається все з того, що ми знайомимось з колишнім міліціонером Віталієм Мельником. Він залишився без роботи після чисток 2014 року. Тому хватається з радістю за можливість підзаробити. Його наймає на роботу бізнесмен, який планує побудувати на березі Десни базу відпочинку. От тільки з цієї затією нічого не виходить, адже люди бояться щось робити в тому місці. Мовляв, там завелася нечиста сила. Дійсно, повірити в водяників і русалок легко, адже в воді постійно гинуть люди. Та й місцеві легенди додають олії в вогонь - тут і панський синок, загублені ним дівчата, різні історії часів Другої Світової. Загалом, намішано багато всього. От тільки чи правда людей вбивають надприродні сили? Чесно кажучи, мені детектив здався трішки пласким. Не дивлячись на всю цю містичну приправку, було прісно. Я майже з самого початку здогадалась, чим завершиться історія. Тому вау у фіналі не сталося.

Книга Андрія Кокотюхи «Темна вода» має багатообіцяючу анотацію, але мене, на жаль, не вразила… Головний герой- відставний опер Віталій Мельник, якого скоротили з правоохоронних органів, розплутує справу про таємниче чудовисько із Тихого затону на Десні, недалеко від Чернігова. Ось на це я й клюнула, бо сама живу в Чернігові, і захотілося почитати щось про наш край;) Взагалі ця книга комусь може видатися цікавою і захоплюючою, але я мабуть вже її переросла, так би мовити. В романі розповідається про те, як поблизу бази відпочинку на річці Десна одне за одним відбуваються таємничі вбивства рибалок, яких невідома сила топить у темній глибокій воді Тихого затону, і багатій Заруба, власник бази, наймає головного героя для розслідування цих смертей…Сюжет розвивається швидко, але, як на мене, нуднувато. Є натяк на щось містичне і страшне, але потім вся ця історія отримує цілком логічне пояснення. Є тут і інтим з гарною жіночкою, і не одна випита чарка оковитої, і розборки з бандитами… Як на мене, цей роман- зразок «лубочного» письменництва, коли важливіше не якість, а кількість сторінок. Розв’язка неочікувана, але якась не цікава. В романі не вистачає певної глибини, а от примітивізму і цинізму- забагато.