Світила
Паперова книга | Код товару 689622
Yakaboo 4.2/5
Автор
Елеанор Каттон
Видавництво
Рідна Мова
Серія книг
Великий роман
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2013
Перекладач
Володимир Панченко
Кількість сторінок
800

Усе про книжку Світила

Нова Зеландія середини XIX століття - доба «золотої лихоманки». У курильній кімнаті готелю містечка Гокітика сходиться химерне товариство - священик, аптекар, секретар суду, редактор газети, двоє китайців, тубілець маорі та інші, щоб обговорити кілька таємничих пригод, які дивним чином збіглися в часі: загадкове зникнення, не менш загадкова смерть, несподівана знахідка в убогій самітницькій хижі... Разом із молодим адвокатом, який щойно прибув до Гокітики, ми опиняємося в гущавині всіх цих дивовижних подій, химерним чином пов’язаних зі «світилами» - положенням зір і планет на небесній сфері. Класичний детектив, містико-філософський трактат, психологічний роман - усе це майстерно переплітається в романі молодої новозеландської письменниці Елінор Каттон, відзначеному Букерівською премією 2013 року.

Характеристики
Автор
Елеанор Каттон
Видавництво
Рідна Мова
Серія книг
Великий роман
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2013
Перекладач
Володимир Панченко
Кількість сторінок
800
Рецензії
  •  
    Про ,,Світила" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Світила" від новозеландської письменниці Елінор Каттон здобули Буккерівську премію у 2013, заодно поставивши рекорд як за об'ємом, так і за віком автора. Тоді Елінор Каттон мала 28 років - наймолодший лауреат. Однак чимало критиків несхвально поставилися до здобуття нагороди саме ,,Світилами". Минулоріч роман вийшов українською мовою у видавництві ,,Рідна мова": красива обкладинка та у надзвичайно майстерному перекладі Володимира Панченка. Повірте, з такою багатою на фразеологізми та інші ,,заморочки" мовою здатен впоратися лише дуже досвічений перекладач!

    Отож, цей літературний ,,товстунчик" складається із 12 розділів, відповідно до кількості знаків зодіаку, а також ключових персонажів. Кожен розділ у своїй назві також містить інформацію про положення того чи іншого небесного світила, плюс, у кожному підзаголовку коротко викладено, про що розповідається у відповідному розділі. А це вкрай помічно, оскільки на читача чекає чимало інформації, персонажів, метафор, порівнянь, розлогих описів і т.д. Причому, як такого сюжету нема: кожен розділ - це оповідь від окремого героя, в якій він описує себе та ділиться своїми даними та припущеннями у справі спільного розслідування, яке об'єднує усіх цих ,,різношерстних" ключових персонажів.

    Мені роман сподобався. Люблю таке ,,концентроване", інтелектуальне чтиво. За атмосферністю він мені нагадує і ,,Мобі Діка", і ,,Празький цвинтар". А все тому, що авторка написала ,,Світила" у жанрі класичної прози 19-го століття. Тож, якщо Ви любите таке ,,густе", просвітницьке чтиво, даний роман й Вам припаде до смаку! Читайте і насолоджуйтесь!
  •  
    Тут буде захоплений відгук 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Лауреат Букерівської премії за 2013 рік "Світила" письменниці з Нової Зеландії Елінор Каттон - це книга, що підкорила мене з першої сторінки. Я просто дуже люблю, коли сучасні автори пишуть стилізовано під класику. Щоправда, рідко це у них виходить робити вдало і автентично, але "Світила" - це якраз той самий випадок.

    Це, як не дивно, історія з елементами детективу, а також історичний роман про золоті копальні Нової Зеландії. Події розгортаються у 1866 році, коли йде активна колонізація цих земель золотокопачами з Англій та Америки, у невеличкому містечку під назвою Гокітика, де всі один одного знають і де діють свої закони і правила. Одного з мешканців містечка, відлюдника і пияка, знаходять мертвим у його комірчині, а поряд із ним знаходять іще дещо цікаве. В історію виявляються втягнутими ціла купа різних людей, і дванадцятеро з них збираються разом у місцевому готелі, щоб з усім розібратися.

    Багато персонажів, яскраве історичне тло, чудова і вишукана манера письменниці, яку важко відрізнити від класиків 19 століття, дещо повільний за динамікою, але цікавий сюжет - усе це робить книгою вартою численних похвал. Це не та книга, яка "піддасться" вам швидко, з нею треба буде трохи посидіти, але вона була варта кожної витраченої на себе хвилини. У моєму випадку, принаймні.
Купити - Світила
Світила
200 грн
Є в наявності
 

Рецензії Світила

4.2/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Про ,,Світила" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Світила" від новозеландської письменниці Елінор Каттон здобули Буккерівську премію у 2013, заодно поставивши рекорд як за об'ємом, так і за віком автора. Тоді Елінор Каттон мала 28 років - наймолодший лауреат. Однак чимало критиків несхвально поставилися до здобуття нагороди саме ,,Світилами". Минулоріч роман вийшов українською мовою у видавництві ,,Рідна мова": красива обкладинка та у надзвичайно майстерному перекладі Володимира Панченка. Повірте, з такою багатою на фразеологізми та інші ,,заморочки" мовою здатен впоратися лише дуже досвічений перекладач!

    Отож, цей літературний ,,товстунчик" складається із 12 розділів, відповідно до кількості знаків зодіаку, а також ключових персонажів. Кожен розділ у своїй назві також містить інформацію про положення того чи іншого небесного світила, плюс, у кожному підзаголовку коротко викладено, про що розповідається у відповідному розділі. А це вкрай помічно, оскільки на читача чекає чимало інформації, персонажів, метафор, порівнянь, розлогих описів і т.д. Причому, як такого сюжету нема: кожен розділ - це оповідь від окремого героя, в якій він описує себе та ділиться своїми даними та припущеннями у справі спільного розслідування, яке об'єднує усіх цих ,,різношерстних" ключових персонажів.

    Мені роман сподобався. Люблю таке ,,концентроване", інтелектуальне чтиво. За атмосферністю він мені нагадує і ,,Мобі Діка", і ,,Празький цвинтар". А все тому, що авторка написала ,,Світила" у жанрі класичної прози 19-го століття. Тож, якщо Ви любите таке ,,густе", просвітницьке чтиво, даний роман й Вам припаде до смаку! Читайте і насолоджуйтесь!
  •  
    Тут буде захоплений відгук 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Лауреат Букерівської премії за 2013 рік "Світила" письменниці з Нової Зеландії Елінор Каттон - це книга, що підкорила мене з першої сторінки. Я просто дуже люблю, коли сучасні автори пишуть стилізовано під класику. Щоправда, рідко це у них виходить робити вдало і автентично, але "Світила" - це якраз той самий випадок.

    Це, як не дивно, історія з елементами детективу, а також історичний роман про золоті копальні Нової Зеландії. Події розгортаються у 1866 році, коли йде активна колонізація цих земель золотокопачами з Англій та Америки, у невеличкому містечку під назвою Гокітика, де всі один одного знають і де діють свої закони і правила. Одного з мешканців містечка, відлюдника і пияка, знаходять мертвим у його комірчині, а поряд із ним знаходять іще дещо цікаве. В історію виявляються втягнутими ціла купа різних людей, і дванадцятеро з них збираються разом у місцевому готелі, щоб з усім розібратися.

    Багато персонажів, яскраве історичне тло, чудова і вишукана манера письменниці, яку важко відрізнити від класиків 19 століття, дещо повільний за динамікою, але цікавий сюжет - усе це робить книгою вартою численних похвал. Це не та книга, яка "піддасться" вам швидко, з нею треба буде трохи посидіти, але вона була варта кожної витраченої на себе хвилини. У моєму випадку, принаймні.
  •  
    Література чи математика? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Саме це питання постійно турбувало мене під час читання роману "Світила". З одного боку, напрочуд вдала стилізація під вікторіанську епоху, детально прописані персонажі, безліч таємниць, а з іншого - текст, який ідеально вписується в низхідну послідовність чисел Фібоначчі.
    Неможливо заперечувати те, що Елінор Каттон здійснила колосальну роботу. "Світила" - майстерно написана історія, що нагадує пазл, частинки якого ідеально допасовані одна до одної. Але попри довершену фабулу книга справляє доволі непевне враження. Буквальне трактування астрологічних символів призвело до того, що герої видаються не живими людьми, а всього-на-всього маріонетками в руках авторки. У них немає свободи волі, всі їхні вчинки та думки продиктовані положенням небесних тіл.
    Неовікторіанський роман з продуманою до найменших дрібниць структурою, Букерівська премія та екранізація - здавалося б, цих складових цілком достатньо для того, щоб "Світила" Елінор Каттон стали однією з найулюбленіших книг. Проте цього не сталося. Мабуть, просто зорі не зійшлися...
  •  
    "Світила" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Всім привіт!
    Хочу поділитися враженнями від книги "Світила".
    Тільки що закінчив читати цей роман. Ну що ж сказати ... читання видалося трохи болісним.
    Книга для любителів закручених сюжетів. Також мені здалось, що книга безпричинно перенавантажена описами. Бувши автором, я би сміливо скоротив об'єм, щонайменше на третину, але це чисто мої враження. Довго, тяжко, місцями доводилось за допомогою сили волі пробиватись через ці описи. Задум з небесними світилами також може видатись не для всіх ясним, але якщо трошки вдумуватись, то все стане на свої місця.
    Попри явні мінуси, слід визначити велику кількість плюсів, а саме: опис ХАРАКТЕРІВ та героїв, містечко золотошукачів, таємниці, почуття. Все це є дуже атмосферно, що дозволяє поринути в цей світ.
    Події книги розгортаються неквапливо, а розв'язка всього сюжету описана в одній главі. В мене до речі, залишилось нерозуміння того чи знайшов Емері Стайнз золоту жилу?
    Слід відзначити чудову мову написання, вона є досить легкою.
    Сама книга складається із 12 розділів, відповідно до кількості знаків зодіаку та головних персонажів. Великим плюсом є те, що на початку кожного розділу є невеликий опис, який допомагає під час читання, тому що книга містить велику кількість інформації.
    Отож, рекомендую книгу для любителів "інтелектуальної" прози.
  •  
    Світила
    "Світила" - роман новозеландської письменниці Елеанор Каттон, який отримав Букерівську премію у 2013 році.
    Місце дії - Нова Зеландія, епоха золотої лихоманки у розпалі. Мрія розбагатіти манить людей з усіх куточків світу. У готелі міста Гокітика зібралося досить дивне та різношерсте суспільство: священик, банківський клерк, газетяр, два китайці, тубілець маорі, аптекар, вантажоперевізник, секретар суду, керуючий готелем, магнат, комісіонер, всього в кількості 12 осіб. На перший погляд може видатись, що присутні тут ніяк не можуть бути пов'язані між собою, але, звичайно, це не так, і кожен сюди далеко не випадково потрапив. Юрист Волтер Моді, пасажир маленької шхуни, яка незаконно провезла його сюди у пошуках щастя та долі, прибув в Гокітику тільки сьогодні вдень і відразу попав в самий центр подій, мимовільно перервавши якусь таємну нараду цих осіб. Його чекає довгий вечір і тривала, заплутана та неймовірна історія про владу, вбивство, зникнення, крадіжки, гроші, любов, але він до цього готовий. В першій частині всі дванадцять персонажів змальовують загальну картину пригоди, по елементах додаючи частку своєї історії, довіряючи дванадцять розповідей про дивні події цій новій людині. Волтеру доведеться розплутати складну павутину від незвичайного суспільства, яке зібралося не в найпрестижнішому готелі "Корона". Основна інтрига закрутиться навколо спроби самогубства місцевої повії, зникненні молодого багатія і смерті відлюдника. І згодом все таємне стане явним: помста за вбитих родичів, таємниці, контрабанда, викрадене золото.
    Роман яскравий, образний, який чіпляє, пробуджує азарт й інтерес. Це ґрунтовне детальне оповідання з детективним сюжетом і складною композицією на незвичайному астрономічному тлі. Книга захоплює і читається швидко, незважаючи на чималий обсяг.
  •  
    Все дуже заплутано!
    Я завжди з упередженням ставлюся до книг-лауреатів різних премій. Вони часто поділяють погляди читачів і прочитавши книгу Елінор Каттон «Світила» я приєднуюся до когорти тих книго фанатів, яким цей роман сподобався. Книга дуже об’ємна і її прочитання забере доволі багато часу. У книзі розповідається про тринадцять головних героїв, кожен з яких додає свою частинку до геніальної детективної історії. Головні герої по черзі додають свою деталь до великого книжкового паззлу. Це дуже якісна книга для поціновувачів детективних історій. Читати потрібно дуже уважно та детально, тому що, пропустивши якусь дрібницю ви не зрозумієте суть історії. Книга написана в ретро стилі та описує події дев’ятнадцятого століття періоду золотої лихорадки. Події розгортаються в Новій Зеландії. В книзі дуже гарно розкрита колоніальна політика британців щодо нових земель та масова расова дискримінація. У книзі досить дивним є внесення в роман астрологічних знаків та гороскопів. Якщо ви прочитаєте роман, то зрозумієте всю велич та монументальність твору авторки. В книзі перемагає справедливість і злочинці обов’язково будуть покарані. Книга видана в палітурці згідно оригінального видання, папір цупкий білосніжного кольору, оформлення та переклад дуже якісні. Книга ідеальна для довгих затишних вечорів, рекомендую!
  •  
    Світила 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга розчарування. Чомусь від неї я занадто багато очікувала – цікавої сюжетної лінії, а отримала величезну кількість головних героїв, назви яких постійно плутались і величезну кількість сторінок.
    Роман про золоту лихоманку в Новій Зеландії. Золото завжди буде вабити людей, завжди буде породжувати жадібність, а з нею злість, злочини і безкарність.
    В кімнаті готелю збираються 12 жителів міста, щоб обговорити вбивство і зникнення двох людей. Кожен старається додати свої деталі в розповідь, які допоможуть розплутати таємницю. Лише один з них Уолтер Маді зміг розгадати сімейну таємницю і викрити всіх, хто з нею був пов'язаний.
    Замало мені було емоцій переживання, страху, відчаю і любові. Не змогла я співпереживати героям, хвилюватись за них. Розумію, що роман написаний в стилі 19 століття, а це стиль романтизму, але все одно не змогла ця книга захопити мене своїм читанням. Я лише щодня старалась читати, розгортаючи кожну сторінку і чекаючи гострого сюжету і фінальної сторінки книги.
    На кожен товар є свій покупець, напевне просто не моя це книга.
  •  
    Чудова книга!
    Роман «Світила» Елінор Каттон – це безперечно одна з найцікавіших книг, що я прочитала у житті. Почати варто з того, що цей твір особливий, він не схожий ні на що інше. Як на мене, авторка цілком заслужено отримала за цю книгу Букерівську премію (у 28 років, між іншим!). Події розгортаються у Новій Зеландії, у дев’ятнадцятому столітті. Тут знайдено величезні поклади золота, тож не дивно, що до країни прибувають люди зі всього світу, освоюючи нові й нові землі. Перед нами – невелике портове місто, де одного вечора у холі готелю збереться гурт чоловіків, щоб обговорити дивні події, які передували цій зустрічі. Чесно кажучи, не знаю, чи можна назвати «Світила» детективом – це щось значно більше. Взагалі, я помітила, що навіть найкрасномовніші книжкові блогери не можуть розкрити всі переваги роману. «Світила» треба прочитати самому, щоб зрозуміти, яка це книга. У майбутньому я планую ще не раз перечитати роман. Чудова задумка, майстерне виконання, довгий післясмак – одним словом, рекомендую!
  •  
    Важливе - в деталях
    Книга дуже чоловіча, незважаючи, що автор - жінка. Сувора, цинічна, місцями брутальна.
    1866 рік. Нова Зеландія. «Золота лихоманка».
    Новий світ. Світ, де можна здобути «білет додому», або втратити все, навіть життя.
    Світ, куди приїжджають аби почати все спочатку.
    Світ чоловіків - обман, шантаж, шахрайство, вбивство.
    Але - «cherchez la femme»... Ну куди ж без них?
    Жінок лише 3, проте які яскраві. Обдурюють, зваблюють, зраджують... словом, всі найгірші якості, які можна собі придумати, уособлені в тій чи іншій з трьох.
    Коротко про сюжет. Молодий чоловік на ім'я Волтер Моді прибуває до містечка Гокітика випробувати щастя на золотих копальнях. В готелі, де він зупинився, мимоволі стає учасником таємної наради.
    Два тижні до того відбувається ряд подій: в один день виявляють мертвим у власній хатині відлюдника, такого собі Кросбі Веллса, знаходять на вулиці без свідомості (сильне опіумне передозування) місцеву повію Анну Везерелл, та як з'ясовується пізніше, саме тоді ж зникає один з найбагатших та найуспішніших людей Гокітики - Емері Стейнс. Як все це пов'язати докупи?
    Додайте сюди ще малоприємного капітана, що називається іменем померлого; політика, який виявляє небіжчика та непритомну Анну, проте щось недоговорює; вдову, що з'являється невідомо звідки через 2 тижні після смерті чоловіка; великий скарб золотих злитків, знайдених у хатині покійного і дуже важкі плаття, у яких зашиті чималі статки. Геть заплутались?
    Важливе - в деталях. І справді, книгу треба читати дуже уважно, ретельно, адже кожна дія, кожен вчинок пояснюються, складаються в логічні пазли.
    Проте, кожен бачить істину крізь призму своїх дій. «...не існує "всієї правди", є лише правда, доречна в даному конкретному випадку або недоречна, а доречність, погодьтесь, завжди залежить від точки зору».
    Можу порівняти сюжет з багаттям - спершу довго розпалюється, потім яскраво спалахує, і, накінець, швидко затухає. Отож, перші частини дуже об'ємні, з подробними описами. Наступні - трохи менші, а останні - зовсім короткі, стислі. Як на мене, аж занадто. Бракнуло певних подробиць, які, на зміну здогадкам, додали б впевненого сприйняття окремих подій.
  •  
    Світила
    По-перше давайте подякуємо редакції видавництва за неймовірний переклад. Такого якісного українського перекладу я, напевно, не читала ніколи у своєму житті.
    Книга розповідає про те, що одного дощового вечора, у маленькому містечку в Новій Зеландії, молодий чоловік на прізвище Моді завітав до готелю "Корона". А в кімнаті відпочинку зібралася така цікава компанія, що молодик зрозумів - він перервав якусь таємну нараду.
    У кімнаті зібралися дванадцять людей. І кого там тільки не було - і лікар, і власник газети, і секретар юридичної контори, а ще власник дому розпусти і представник народу маорі, і т.і. Таку компанію навряд чи можна собі уявити як дуже близьких друзів, які вирішили провести тихий вечір за склянкою віскі.
    Їх зібрала таємниця вбивства відлюдника Кросбі Велса, до якої причетен кожен присутній. Але цю таємницю ще потрібно розгадати, і головне ще й не підставитися. Моді виступає як незалежний слухач та адвокат у цій непростій справі.

    Не дивлячись на великий об`єм книги, історія затягує і не відпускає до останніх сторінок.
  •  
    Знизила оцінку за фінал
    Роман і з цим романом у мене тривав майже місяць. Періодично я ходила “наліво”, крутила курортні романчики з більш легкими і не напряжними книжками, але до цього завжди поверталась. Бо попри його громіздкий стиль і неспішність читати було достобіса цікаво.

    Роман Світила розповідає про Нову Зеландію часів золотої лихоманки, коли золотий пісок буквально валявся під вашими ногами. Розповідає настільки правдоподібно, що знається ніби ти сам промивав те золото стоячи навкарачки під проливним дощем. Словом атмосфера витримана на 100%.
    Та це не головне, головне це детектив. От уявіть, ви заходите в бар і 12 людей, які там знаходяться, раптово замовкають і імітують бурхливу діяльність. Підозріло? От і один з персонажів так подумав, от тільки масштабів таємниці і він, і читачі поки не усвідомлюють. А тут і контрабандне золото, і вбивство, і зникнення одного з місцевих багатіїв...

    Авторка майстерно закручує детективний клубок, додаючи до нього все нові і нові нитки. Першу половину книги вона неспішно розставляє персонажів на шаховій дошці, приводячи їх до точки, з якої власне і починається роман. А далі вона починає гру і сюжет котиться з гірки вниз з шаленою швидкістю. Цікаво, що головна четвірка персонажів майже завжди знаходиться не в фокусі сюжету, тобто про події завжди розповідає хтось другорядний і це ще більше нагнітає інтригу.
    Але є одне суттєве “але” попри вражаючий об'єм, в кінці авторка так і не спромоглась дати відповідь на половину запитань, які сама поставила. І воно б може нічого, якби жанр не був заявлений, як детектив. І ще трохи підбішувало, що всі так боготворили Анну, хоча по факту не було за що. І ще якою ж тупою треба бути, щоб не побачити, що ти на собі носиш. Та й персонаж геть не послідовний у своїх діях.
  •  
    Дуже сподобалося
    Коли читала "Світила" не переставала дивуватися тому факту, що авторка отримала за нього Букерівську премію у віці всього 28 років! А писала вона її, очевидно, у ще більш молодому віці. Я і правда не могла у це повірити, бо ж відчувається рука досвідченого і умілого автора. Браво, Елінор Каттон, я захоплююся вашою роботою!
    Роман "Світила" - це детективний роман, події якого відбуваються у другій половині 19 століття у Новій Зеландії. Це якраз той час, коли туди звідусіль прибували джентельмени (і не зовсім джентельмени) у пошуках золота, пригод і самореалізації. Для багатьох із них це було шансом втекти від минулого і розпочати нове й успішне життя.
    За загадкових обставин помирає один із мешканців містечка, інший - зникає безвісти, а ще одну дівчину рятують від самогубства. То що ж таке сталося у містечку новозеландських золотошукачів, що призвело до цієї серії загадкових і трагічних подій? Розгадку шукатимуть усі разом.
    Не очікуйте від сюжету цієї книги динамічності, це дуже красиво і деталізовано розказана історія, яка цінна не лише своєю детективною лінією, а й напрочуд вдалим відображенням історичних обставин та побуту людей.
  •  
    Сумыш
    Цікава пригодницька книга, хоча й дещо сумбурна на перший погляд. У книзі досить цікавий, інтригуючий сюжет та своєрідний, неповторний авторський стиль написання. Роман можна розділити на дві частини: у першій автор знайомить читача з персонажами історії, яких виявляється є досить і досить багато. Усі герої книг з'являються в ній поступово, по мірі розвитку сюжету, що дозволяє читачеві не заплутатися та не загубитися серед такої кількості дійових осіб. У другій частині книги починається сама зав'язка сюжету, в якій в єдиний пазл складаються картинки з попередньої частини книги,утворюючи зрозумілий малюнок історії.
    Книга читається досить легко, незважаючи на свій обсяг, історія зовсім не втомлює. У книзі автор створив дивовижну суміш пригод, реалізму, паранормальних явищ та астрології. Водночас, після прочитання історії залишаються незрозумілими деякі питання, зокрема не зовсім зрозумілою є доля окремих персонажів, яку автор не розкрив читачеві, хоча це може бути і суто моя суб'єктивна оцінка, адже хочеться після прочитання мати повноцінну об'ємну картинку історії.
  •  
    Тайна, золото и гороскопы
    Действие романа разворачивается во время «золотой лихорадки» в Новой Зеландии. Интересно, что героев здесь очень много. Поначалу это даже запутывает и мешает вникнуть в суть сюжета. Затем становится интереснее, начинают происходить загадочные события, хочется поскорее узнать, почему же случились те происшествия и кто стал тому виной. Интересно, что, несмотря на то, что автор является современным писателем, произведение написано богатым литературным языком в классическом стиле. Это мне показалось необычным, но вместе с тем украсило роман.
    Несмотря на то, что книга имеет достаточно большой объем, читать её было очень интересно, так как герои получились живыми, и каждый имеет свою особенность. Но вот что слегка удивило и озадачило, так как это финал, который, на мой взгляд, абсолютно не соответствует основной задумке. Казалось бы, что при такой любопытной картинке, можно создать действительно запоминающийся финал. Но в итоге развязка не только не прояснила все загадки, но и создала новые.
    Кто-то ругает само произведение, кому-то не нравятся вставки о звездах и гороскопы, которые действительно не имеют никакого отношения к сюжету, а мне именно конец истории показался смазанным и не продуманным. Именно из-за него я снижу немного балл. Но вместе с тем я провела немало интересных часов за чтением «Светила», окунувшись в мир золотой лихорадки девятнадцатого века.
  •  
    книга не для мене 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    Знаєте, дуже складно насправді оцінити саме цей твір. Особисто я маю як претензії до роману, так і виправдання моєї оцінки.
    По-перше, книгу складно читати. Розумію, що елітарна література саме тому й елітарна, проте так склалось, що я ненавиджу Шарлотту Бронте з її "Джейн Ейр", а "Світила" Каттон ну ду-у-уже нагадували мені цей твір. А сталося це тому, що вони авторка спеціально дотримувалась всіх можливих правил романтизму, аби твір здавався нам створеним у 19-му столітті, а не у 21-му .
    По-друге, я так і не дочитала "Світила". Книгу отримала у подарунок, намагалась прочитати, чесно. Навіть використала правило не те що "перших 50-ти сторінок", у мене це було правило перших "120-ти сторінок". І я справді знудилась. Хоча на колір і смак товариш не всяк.
    У будь-якому випадку, Ви обираєте чи кидати виклик цьому восьмисот сторінковому роману.
    Чи подолаєте Ви його, якщо Вам до вподоби література часів романтизму? Звісно, більш того, я переконана, що Ви будете насолоджуватись кожним (довжелезним) реченням.
    Ну а я не впевнена, що коли-небудь захочу знову взяти його до рук.
 
Характеристики Світила
Автор
Елеанор Каттон
Видавництво
Рідна Мова
Серія книг
Великий роман
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2013
Перекладач
Володимир Панченко
Кількість сторінок
800
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~145х215 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
1650
ISBN
978-966-917-084-2, 978-966-917-101-6, 978-1847084316
Вага
850 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Сучасна література