Тут просто розкішна зав'язка! Онук відомого художника знаходить на горищі картину "Спляча німфа", яка вважалась давно втраченою. Щоб перевірити її справжність хлопець відносить полотно до мистецької галереї. Картина виявляється оригіналом, от тільки він намальований… людською кров'ю, причому "донор" точно не пережив цей процес. Справа видається безнадійною, адже картині вже 70 років, і хоча художник досі живий, він ніяк не контактує зі світом буквально. Хто ця дівчина на картині? Це її кров послужила матеріалом? Її вбив художник? Де шукати хоч якісь зачіпки? А між іншим історія вже потрапила в медіа і просто так про неї забути вже не вийде. За справу береться комісар Баттальї та її команда. Окрім самої детективної лінії тут розкривається і дуже багато побічних тем - партизанський рух у ІІ Світову війну (враховуючи, що авторка італійка, то читати вдвічі цікавіше) і життя напівзакритої громади Валь Резія на кордоні зі Словенією, які вважають себе нащадками словян і трохи шаманства. А ще авторка дуже гарно і поетично описує природу, а там є що описувати, Альпи як-не-як! З мінусів. Я все ще вважаю, що детектив 500+ сторінок - це відверто забагато. В даному випадку мені було забагато особистих історій детективів, вони сповільнювали сюжет і часом книжка читалась дуже зі скрипом.