Село не люди
Електронна книга | Код товару 10000002
Yakaboo 3.9/5 9 отзывов
Автор
Люко Дашвар
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2011
ISBN
9789661414975
Тип
Електронна
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література

Все про електронну книгу Село не люди

У селі все про всіх знають. Нічого не приховаєш. Тим більше – палку пристрасть дівчини-школярки Катерини до одруженого чоловіка Романа, батька її однокласника Олександра. Але невдовзі хлопець гине. У його трагічній смерті звинувачують Катю. Дівчина страждає. Та біда одна не ходить...

Куди подітися засудженій громадою, наляканій та самотній Каті? Чим завершаться поневіряння нової Лоліти? Чи знайде вона своє щастя? Чи вистоїть під жорстокими ударами долі? Всевишній знає правду і не покине невинну душу на поталу юрбі.

Характеристики
Автор
Люко Дашвар
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2011
ISBN
9789661414975
Тип
Електронна
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
Рецензії
  •  
    Отзыв 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Село не люди" читається легко та цікаво! Сюжет - супер!Персонажі вражають поєднанням чистоти, щирості з невіглаством та дикунством, поєднанням вченості з продажністю та підлістю! Вражає занепад та деградація сіл, яка підтримується бездіяльністю влади. Автору - респект!
  •  
    Село не люди 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Багато раніше чула про українську письменницю Люко Дашвар, дуже хотіла познайомитись з її творами. Знайомство почалось власне з цієї книги - "Село не люди".

    Цікавий сюжет, надзвичайно по-живому розписано все, що відбувається у цій історії - починаючи від думок, розмов, вчинків персонажів і закінчуючи "селом навколо" - це, власне, ті ясні місячної ночі в селі, жива природа без асфальтів і т.д...
    Проте дух перехоплювало лише коли читала першу половину книги.

    Друга половина книги була для мене розчаруванням. Читала її з думкою - "ну, коли ж оце закінчиться, повинно бути цікаво, і такий же чудовий живий кінець, як і початок".

    Але не так сталось. Власне, ця друга половина книги була як "ні про що, аби її закінчити": на противагу подіям, коли все відбувається у селі (досить правдоподібно), події, які відбуваються з головною героїнею, починаючи з моменту, коли вона потрапляє до Києва - мені було не цікаво читати вже до самого кінця.

    Проте не жалію, що прочитала. Автору окреме спасибі за таку прекрасну живу "передачу" читачеві першої половини цієї книги.
Купити - Село не люди
Село не люди
88 грн
Доступні формати для скачування:
 
Інформація про автора
Люко Дашвар
Люко Дашвар

Сучасна українська письменниця Ірина Чернова, відома під псевдонімом Люко Дашвар, з 2006 року пише свої твори виключно українською. Працює автор на ниві драматичних романів про сучасний світ з його соціальними, політичними та особистими проблемами. Крім цього, вона є володарем ряду престижних літературних премій, талановитим журналістом і сценаристом. Купити книги Люко Дашвар варто тим читачам, як...

Детальніше

Рецензії Село не люди

3.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Отзыв 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Село не люди" читається легко та цікаво! Сюжет - супер!Персонажі вражають поєднанням чистоти, щирості з невіглаством та дикунством, поєднанням вченості з продажністю та підлістю! Вражає занепад та деградація сіл, яка підтримується бездіяльністю влади. Автору - респект!
  •  
    Село не люди 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Багато раніше чула про українську письменницю Люко Дашвар, дуже хотіла познайомитись з її творами. Знайомство почалось власне з цієї книги - "Село не люди".

    Цікавий сюжет, надзвичайно по-живому розписано все, що відбувається у цій історії - починаючи від думок, розмов, вчинків персонажів і закінчуючи "селом навколо" - це, власне, ті ясні місячної ночі в селі, жива природа без асфальтів і т.д...
    Проте дух перехоплювало лише коли читала першу половину книги.

    Друга половина книги була для мене розчаруванням. Читала її з думкою - "ну, коли ж оце закінчиться, повинно бути цікаво, і такий же чудовий живий кінець, як і початок".

    Але не так сталось. Власне, ця друга половина книги була як "ні про що, аби її закінчити": на противагу подіям, коли все відбувається у селі (досить правдоподібно), події, які відбуваються з головною героїнею, починаючи з моменту, коли вона потрапляє до Києва - мені було не цікаво читати вже до самого кінця.

    Проте не жалію, що прочитала. Автору окреме спасибі за таку прекрасну живу "передачу" читачеві першої половини цієї книги.
  •  
    Село не люди 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    У тісному маленькому селі, де всі все про всіх знають, розгортається історія забороненого кохання між Катрею та Романом, у яких вражаюча різниця у віці - більше 20 років. Дівчинка палко любить чоловіка й не втрачає можливостей побачитися наодинці зі своїм коханням, поглянути у ці неможливі сині очі та розчинитися в обіймах. Але село сколихує трагедія - син Романа Сашко, за компанію зі своїм другом, зважаються на нелюдський експеримент. Після кількох днів пошуків Олександра знаходять мертвим. І це лише початок страшних трагедій в долі цієї сім'ї, смерть скошує чоловіків один за одним. Й у всіх цих страхіттях звинувачують Катерину, а тиск громади виявляється настільки сильним, що мати змушує доньку тікати та рятуватися. Шлях лежить на Київ, де їй може допомогти лише одна людина. Може, але не зобов'язана. А від усіх описаних Люко Дашвар подій кидає в холодний піт.

    Книга була прочитана мною за кілька годин, зі слізьми в очах та збудженим серцем. Неймовірна трагедія, про те, як плітки, людська дурість та несправедлива доля перевертає життя та звичний світ догори дригом. Це було важко читати, але дуже цікаво. Можливо не кожен зможе проникнутися книгою, але вона відкриє таку сторону життя, про яку деякі навіть не здогадувалися.
  •  
    Село і люди 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книги Люко Дашвар це окрема сторінка з моєї юності.
    З авторкою я познайомилась ще в школі. І тоді почала читати всі її книги. Мені подобалось. Та мені і зараз вони подобаються, але на жаль не всі можуть їх прочитати.

    Конкретно цю книгу я люблю найменше серед усіх книг авторки.
    Вона починає зразу з жесті, як хлопці заливають собі парафін у статеві органи. Звичайно це дуже небезпечно і один із хлопців помирає.

    Початок вже жахливий, згідні?
    Тут буде ще багато такого. І осуд людей, і стосунки дорослого чоловіка з дитиною, і зрада.

    Особливо чутливим книгу краще не читати. Всі події і історії дуже гіперболізовані. Мешканці села показані як відсталі люди, які нічим не цікавляться в цьому житті.

    Насправді, сенс книги дуже глибокий. Але не треба звертати увагу абсолютно на всі деталі.

    Тут є гарні описи природи, цікаві характеристики людей.
    І незмінний стиль авторки, коли хіба в кінці буде зрозуміло для чого були ті чи інші події.

    Після кожного прочитання ти розумієш книгу по іншому, знаходиш все нові і нові знаки і уроки, які можна винести.
  •  
    Тяжелая реалистичность
    Хороший шрифт, не утомляет глаза. Твердый переплет глянцевый - приятно держать в руках, поверхность устойчива к механическим повреждениям. Понравилось качество издания. К тому же, содержит небольшие черно-белые иллюстрации в начале каждой главы, что придает особую атмосферу. Книга не объемная, но читалась тяжело и долго. Некоторые утверждают, что прочитывали за вечер и не могли оторваться. Да, написано неплохо. Но мне показалась слишком тяжелой в эмоциональном плане, не смогла без длительных перерывов и вообще были мысли бросить читать.

    Люко Д. связана с журналистикой. По роду деятельности автору довелось услышать немало историй реальных людей, и эти истории впоследствии оказали огромное влияние на сюжеты и героев произведений. В произведении нет почти ни одного (!) положительного героя, только мельком появляющиеся эпизодические. И кто знает, что там поглубже, будь у нас возможность узнать их получше. На мой взгляд, люди очень тонко прочувствованы и очень реалистично воспроизведены Ириной.

    Речь в книге пойдет о небольшом селе и его жителях. Главная героиня - школьница из того самого села. У Кати есть пьющий папа, любящая мама, "хорошая" подруга, двинутые односельчане. Соседнее село тоже подкинет интересных персонажей. Екатерине не раз предстоит столкнутся со смертью, непониманием, гнусностью, подлостью, жестокостью. Девочка отправится в путешествие из села в большой город и обратно, переживая попутно тьму дичи. И вы не подумайте, что только сельские жители удивляют глубиной жестокости, глупости и подлости. Городским жителям тоже есть чем Вас удивить! Хотя, не так уж и удивляет все это. Ведь в реальности подобное сплошь и рядом. Подноготная нашего менталитета Ириной разложена на блюдечке. Добро пожаловать к столу.

    Хоть книга и травмирует и удручает, о прочтении не жалею. Если бы хоть какой-то процент людей, прочтя ее, разглядел бы в себе некоторые черты некоторых персонажей, и осознал бы..., и внес бы коррективы... Мир такой, каким мы его делаем. Не ищите свое счастье в чужом горе. Будьте добрее к себе и к окружающим. Думайте.
  •  
    Нет 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    С первых строк про «солоне кохання» я поняла, что книга мне не понравится. Оттенок педофилии ведущий борьбу с истинным чувством. Я этого не понимаю и не считаю, что о таком следует писать. Почему главной героине хотя бы не 15-16? Как к такому можно вообще спокойно отнестись. К глупостям мальчишек отношусь легче. Страшно, но это глупости подростков. А реакция села вполне ожидаема.

    Что ещё непонятно - такая прям сексуальная притягательность 13-летки. Чуть ли не каждый первый встречный её хочет. В общем, эта линия меня очень раздражала и была даже неприятной.

    А вот часть про городских археологов, профессора и их отношении к стране и селу очень даже ничего. Интересно. Кажется преувеличено, но реалистично. Легко рассуждать о великом, сидя в столичной квартире и называть это истинным патриотизмом. А аналогия с деревом чего стоит.

    Однако, следует заметить, что стиль и слог автора хороший. Читается очень легко, быстро и даже интересно, несмотря на сюжет. Как бы меня местами книга не раздражала, чтобы не нравилось, прочитала я её за считанные дни и не забросила. Любопытство победило. Не смогла я отложить книгу, не узнав, чем же закончилась эта история. Но в целом - нет. Такие не для меня.
  •  
    Чи справді урбанізація — шкідливо?
    Я вперто не хотіла читати твори Люко Дашвар, оскільки тема життя українського села та традицій розгорається на сторінках книжок вже багато-багато століть. Хочеться почитати про сучасність, але автори все ніяк не відійдуть від старого. Та не ознайомитися з творами відомої української авторки я не могла. І це було не даремно.

    Книга вражає своєю відвертістю та розкутістю, наскільки Люко Дашвар вільно розповіла про досить інтимні та особисті речі. Деякі моменти ставили мене у глухий кут і я не розуміла, чи таке взагалі можливо? Але у нашому житті, на жаль, трапляється багато прикростей та непорозумінь. І більшість хибних рішень та вчинків виникає внаслідок неосвіченості.

    Авторка змусила мене замислитись над однією важливою темою: темою грамотності суспільства. Можна багато говорити про збереження цінностей, традицій, устроїв українського села, але не варто забувати про розвиток, що включає і освіченість (з охопленням якомога більшої кількості інформації та знань). Та вони аж ніяк не є перепоною продовженню того «природного способу життя» селян.

    Події роману відбуваються в ХХІ столітті, але для персонажів абсолютною нормою є не піти до школи, а натомість поратися в городі. А таке існує й у реальному житті. Нерідко можна спостерігати, як через неграмотність та неосвіченість люди потрапляють у халепи, а в «Село не люди» їх було, ще й лишилося.
  •  
    Кохання не знає віку!
    Книга написана легко і просто, як оповідь життєвої історії з газети чи журналу. Її можна прочитати на одному диханні.
    У книзі розкривається проблема дівчинки закоханої у старшого чоловіка. Події розгортаються у невеличкому селі Шанівка, де мешкає купка людей, серед яких і сім'я Катерини. Катя, у свої 13 років, закохалась у дядька Романа, якому теж небайдужа.
    Кохалися вони собі таємно, поки в село не прийшла біда. Хлопці, Сашко і Сергій, хотіли показати дівчатам, які вони "мачо" і закачали собі у члени гарячого парафіну, в результаті один з них помер, а інший не зможе мати дітей. Сашко, який помер, був сином дядька Романа. Катерину почали звинувачувати у смерті хлопця.
    Тим часом, приїхали в село двоє вчених з Києва, вивчати місцевий курган. Вони злякались озлоблених на Катю селян і довго не затримались. Дядько Роман стеріг копицю, яка була застрахована місцевим фермером. Копицю підпалили навмисне, Роман обгорів і Катя несла його на собі до баби Килини, місцевої знахарки. Але і це не допомогло, Роман пішов слідом за сином.
    Озлоблені селяни спалили хату Каті, але вона втекла шукати допомоги у Києві, у вченого. Там, бідна дівчина, теж зазнала багато горя і ледве не померла.
    Катя повернулась в обгорілу Шанівку, але її батьки загинули. Вона оселилась в уцілілій хаті баби Килини, де перейняла її мудрість і дар усе бачити і відчувати.
  •  
    Село не люди
    Прочитавши роман Люко Дашвар "Галябезголови" від якого я чесно признаюся був у захваті, вирішив продовжити знайомство із творчістю цієї авторки і тому мій вибір був не випадковим. На черзі стояв роман "Село не люди", який свого часу був дуже популярним і отримав багато відгуків. Отже, як то кажуть, пишу по свіжому, перевернув останню сторінку роману. І ось тут у мене виникли вагання, стосовно вражень від прочитаного. Роман залишив неоднозначне враження. Але про все по черзі.
    Не люблю спойлерити, але свої враження поділю на дві частини. як би що таке добре і що таке погано. Спочатку почну з того, що не сподобалося і вважаю мінусами роману. Але, наголошую - це моя суб'єктивна думка. Вона як і задум автора має право бути почутою.
    -Не повірив у безглузду витівку Сергія і Сашка. Якесь дикунство і з присмаком середньовіччя. І саме з неї все і почалося, перевернув життя та долі всього села. Якось не правдиво.
    -По ходу читання склалося враження, що село Шанівка було наче як безлюдний острів - і сучасна цивілізація для її мешканців - це щось далеке і нереальне, хоча події відбуваються як я зрозумів на початку 2000 років.
    -Здивували вчинки людей, майже всіх без винятку, включаючи і головну героїню - дівчину Катерину. Їх кидало то у вогонь, то в полум'я. Вони мовби діяли за методом флюгера - куди вітер, туди і ми.
    Тепер стосовно плюсів і позитиву роману.
    -"Село не люди" - досить влучна назва, так як передає життя селян у всіх його проявах, як з доброї сторони, так із поганої. Роман характерний та атмосферний.
    -Сподобалась циклічність історії. З чого почалася історія на тому і закінчилася, тільки вже Катерина зайняла місце сільської ворожки, після довгих поневірянь.
    -Мова автора теж здивувала у сенсі діалогів та опису побуту мешканців Шанівки. Наче сам побував у селі. Сама історія читається легко і невимушено.
    Як висновок "Село не люди" залишив двояке враження, але читати можна. Твір має право на своє існування. Чи продовжу читати нові книги Люко Дашвар? Схиляюсь до думки, що все - таки "так", тим паче прочитав, що Дашвар не закінчила історію Катерини і написала продовження.
 
Характеристики Село не люди
Автор
Люко Дашвар
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2011
ISBN
9789661414975
Тип
Електронна
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Село не люди