Друга частина серії "Cold cases" для мене була гірша ніж перша, а перша була не найкраща)) Чомусь все було нуднувато і занадто багато дійових осіб, з такими іменами і прізвищами, що не запам'ятати. На середині я задумалась про те, чи не варто взагалі просто закрити книжку, але все ж дійшла до кінця, бо десь в кінці вже стало цікавіше. Розгадка була зрозуміла вже на третині книжки, тому ніякої загадки для мене теж не було. А те, що детектив був такий недогадливий (хоча б взяти курс валюти) - це жах. Отже, в другій частині знову старі справи виходять на поверхню зі смертю одного з політиків, і Вістінг, Ліне та Андріан Стіллер беруть до справи. Ох, важкува-то беруться до не цікавої справи, як на мене.

Цей детектив є одним з останніх в серії, написаної норвезьким письменником Йорном Лієром Хорнстом про розслідування інспектора Вістінга. Автор сам пропрацював близько двадцяти років в поліції, тому описує розслідування як досить логічний процес, де чергові кроки випливають з послідовності встановлених фактів або гіпотез. Використовував автор і класичний атрибут жанру - участь в розслідуванні непричетний до слідчих органів особи. У якості доктора Ватсона виступає дочка інспектора, журналістка-фрілансер і мати одиначка. Оповідання динамічне, читач може мати здогадки, але остаточно злочин, а точніше два сполучених злочину, розкривається тільки на останніх сторінках книги. Автор торкається політичного аспекту, але досить мутно. Ні політик, який учинив злодіяння, ні його колеги по соціал-демократичної партії, включно з поліцейським, що виключив його ім'я з числа підозрюваних в ході первинного розслідування пропажі рибалки, не викликають симпатій. З іншого боку, можна зробити висновок, що саме нечиста совість спонукає державного діяча «з народу» до правих поглядів. Недоліком серіалів є те, що автор не описує його героїв ні зовні, ні внутрішньо досить для того, щоб читач не знайомий з першими книгами спромігся візуалізувати героїв. Тобто характеристики чергових злочинців і нових персонажів більш докладні, ніж тих, хто «на стороні добра» і з ким читач готовий себе асоціювати, слідуючи сюжетними поворотами. Це позбавляє книгу достоїнств "action story». Крім того, по ходу розслідування підключаються всі нові детективи, причетні до старих нерозкритим епізодами. Під кінець теремок виглядає явно переповненим. До переваг слід віднести відсутність тупикових сюжетних ліній, в яких багато авторів намагаються «романізувати» жанр, або просто наганяють число сторінок. Читачкам Донцової або Марініної явно не вистачатиме любові, принца і попелюшки, поціновувачам Дена Брауна - конспірології, а тим, хто формував своє ставлення до жанра на книгах Конан Дойля і Агаті Крісті – повинно сподобатися.

Я продовжив своє знайомство із видавництвом "Нора-Друк", а конкретніше із серією "Морок" яка пропонує детективні романи і трилери.За роман Йорна Лієра Горста "Потайна кімната" я взявся відразу як тільки прочитав його попередню книгу "Код Катаріни", від читання якої одержав справжню насолоду, в першу чергу як читач. Роман "Потайна кімната" по своєму змісту ні в чому не поступається "Коду Катаріни". Якщо хто не читав "Кода Катаріни" то не журіться.Зв'язок між ними є, але тільки вже відомими персонажами-інспектором Вістінгом, його дочкою Ліне і слідчим Адріаном Стіллером.Вирішив залишити свою рецензію, можливо вона стане вирішальною для того, хто вагається чи братися за цю книгу, чи відкласти її до найкращих часів. Отже. Поділюся що мені сподобалося, а що( на мою власну думку) я відмітив би як незначний недолік. З перших сторінок захопив сюжет.На дачі колишнього міністра і політика знайдено велику суму грошей, близько 80 мільйонів доларів.Уявляєте собі таке в демократичній Норвегії? Генпрокурор Норвегії просить інспектора Вістінга визначити надходження і історію цих грошей. Яким чином вони потрапили до дачі відомої на всю країни людини. Далі, щоб не вбити вашу цікавість я не стану продовжувати, а лише запрошую найти разом із героями роману відповідь на походження іноземної валюти.Вона того варта. Крім цього паралельно випливає ще одна кримінальна лінія роману, яка згодом тісно переплітається із конфіденціальним розслідуванням і ці дві історії (запевняю вас, шановні читачі)не дадуть вам засумувати. Сюжетні повороти роману непередбачувані і інтригуючі.З кожної сторінки хочеться взнати чим же все це закінчиться. Мова роману проста, читається легко, а все завдячуючи праці перекладача. Я вже вкотре наголошую на якісну роботу Наталії Іваничук-справжнього майстра перекладу з норвезької. Фінал роману як і належить книгам такого жанру розвивається з неймовірною швидкістю і розкриває нам всі таємниці. Єдине що не сподобалося це безліч прізвищ, які випливають по ходу розслідування справи.Іноді я плутався і вертався назад, щоб з'ясувати хто вони і до чого причетні. Але незважаючи на це -моя оцінка романа тверда "п"ятірка". Пропоную видавництву "Нора-Друк" продовжити цю серію, так як вона приверне(без сумніву) увагу справжніх поціновувачів детективного жанру.