Роман мене захопив як сюжетом, так і психологізмом. Кожна людина має в собі слабкі місця, про які боїться навіть подумати, не те що сказати самій собі чи поділитися із найріднішими. А вже рідко хто може наважитись піти до психолога і, найважче -- відвідати психотерапевта. Головна героїня Рейчел добре знає, що вона алкоголік, але не спішіть думати про неї погано. Жінка так хоче, щоб про неї думали позитивно. Вона не може справитися із обставинами, які поступово на неї навалюються: героїня часто втрачає пам’ять і не пригадує подій, які з нею відбуваються, її зраджує чоловік, який виганяє її із їхнього власного будинку, Рейчел втрачає роботу, від неї відвертаються друзі і найгірше – її підозрюють у вбивстві. Жінку хоче вигнати із помешкання найвірніша подруга, яка дозволяє жити у своєму помешканні. Врешті-решт Рейчел залишається на краю прірви… Іноді алкоголізм – це ще не найбільше зло. Поступово ми переконуємося у цьому. Ловлю себе на тому, що, певно, кожна людина має страх, що у найважчу хвилину не буде до кого звернутися про допомогу. Так думає і Рейчел, вона не має сили розірвати стосунки із колишнім чоловіком, який заставляє її відчувати провину за їхні розірвані стосунки. І щоб хоч якось відновити рівновагу, Рейчел кожного дня сідає в потяг, щоб відчувати себе разом із людьми. А ще, жінка кожного дня з вагона поїзда спостерігає за одною парою, яку вважає ідеальною. Їй так хочеться вірити, що десь у світі таки є щасливі подружжя. Пройшовши свій гіркий шлях упадку, Рейчел приходить до висновку, що перемогти свої немочі ми можемо лише повіривши у себе. Кожен може знайти для себе відповідь на багато наболілих потаємних питань і, прочитавши роман, наважиться поглянути проблемі ввічі та чесно сказати собі – я зможу!

Дівчина у потягу У відомому медичному серіалі Доктор Хаус розпочинав встановлювати заплутаний діагноз зі слів "Усі брешуть". Так і в цій книзі, немає жодного героя, який би не приховував своїх таємниць. Рейчел через пияцтво втратила чоловіка, але досі його кохає. Щодня вона їздить потягом з передмістя до Лондона і назад повз будинок, де живе її колишній з новою дружиною, Анною. Та погляд жінки привертають не вони, а пара з сусіднього будинку. Хто вони? Як їх звуть? Чим займаються? Рейчел подобається за ними спостерігати, їхнє життя здається ідеальним... Вона вигадує цим двом імена, професії, фантазує - це допомагає їй відволіктися від свого нікчемного буття. Аж одного ранку вона бачить, як щаслива білявка цілується з іншим. А наступного вечора зникає... Жінка вважає себе причетною, але через провалини у пам'яті, нічого не може згадати. Події у книзі відбуваються досить динамічно, "клубок брехні" потихеньку розплутується, кожний виток відкриває нову таємницю когось із героїв, але це ніяк не наближає читача до розв'язки. Час ніби застигає... Ти перегортаєш сторінку за сторінкою, проте досі не знаходиш винного. Під підозру потрапляють усі...

Жіночий трилер - саме так я б назвала жанр даного твору. Історія, описана від першої особи трьома жінками. Це - Рейчел, Анна та Меган. Їх усіх єднає один чоловік - Том, він є їхньою любов’ю та їхнім прокляттям. Рейчел, перша дружина Тома, не може завагітніти, а тому втікає від болю в алкогольних мріях. Анна, друга дружина, народжує Томові дитину, але перестає причаровувати його. Меган, коханка та одружена сусідка Тома, набридає, коли теж від нього вагітніє. Три жінки й один Том. Насправді, історія у книзі розгортається інакше. Це захоплююча розповідь трьох жінок про їхнє повсякдення. Перебуваєш у напруженні до самої кінцівки, яка виявляється такою по-жіночому банальною. Спершу вважаєш, що Меган жива, вона просто нас усіх дурить. Потім розумієш, що її вбито, й це зробив лікар-психотерапевт. Врешті, нестабільна поведінка чоловіка Скотта змушує думати на нього. Аж у кінці усвідомлюєш, що Меган одночасно спала з трьома чоловіками. Цього важко очікувати, особливо на початку історії. Книга читається на одному диханні, дуже рекомендую для перегляду кінострічку. Залюбки прочитала б інші твори Поли Гоукінз - це дійсно справжня майстриня трилеру.