Ожинова зима
Паперова книга | Код товару 755487
Yakaboo 4.8/5
Автор
Сара Джіо
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Юлія Костюк
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм

Усе про книжку Ожинова зима

Сіеттл, 1933. Самотня мати Віра Рей цілує свого трирічного сина Даніеля, вкладає спати й вирушає на роботу в нічну зміну в місцевий готель. Вона повертається, щоб виявити, що травнева хуртовина вкрила місто снігом, а її хлопчик зник. На замерзлій вулиці Віра знаходить його улюбленого іграшкового ведмедика, а сніг замітає будь-які сліди її сина чи злочинця.
Сіеттл, 2010. Репортер «Сіеттл Ґеральд» Клер Олдрідж отримує завдання написати про першотравневу «ожинову зиму» (пізнє весняне похолодання) і її двійника з минулого. Вона дізнається про викрадення, яке так і залишилося нерозкритим, і присягається віднайти правду. Виявляється, що між життями цих двох жінок існує багато несподіваних паралелей…

Характеристики
Автор
Сара Джіо
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Юлія Костюк
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм
Рецензії
  •  
    "Ожинова зима" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книжка, яка має позначку «Бестсеселер The New York Times», не потребує додаткової реклами.
    Оформлення книжки (внутрішнє також), яка вийшла в видавництві «Віват», заслуговує на схвальні слова подяки від читачів.
    У цьому творі, який складається з двох історій пов’язаних між собою родинними зв’язками, але розділеними майже столітнім періодом в часі, Сара Джіо провадить нас історіями двох сімей. Оповідь ведеться то з 1933-го року, то повертається в наш час (2010 рік). Читач, ніби знаходиться в «машині часу», в якій стежить за подіями в стосунках двох пар, які нашаровуються та переплітаються між собою.
    В книзі є багато спільного в подіях минулого і сьогодення. Розвиток подій 1933 та 2010 року навмисно початий зсередини, але авторка поступово відкриває нам початок всіх цих подій, підводячи нас до розуміння причин, з яких починалася книжка. Після цього ми просуваємося до подальшого розвитку подій.
    Материнські переживання, які випадають головним героїням, описані чуттєвою материнською рукою Сари Джіо. В книзі простежуються детективні мотиви, що тільки допомагають швидше «проковтнути» цей твір.
    Герої проходять через нелегкі випробовування в стосунках. Кульмінація твору приємно здивує читача.
    В планах видавництва «Віват», в якому вийшла ця книга, є ще одна книжка Сари Джіо «Остання камелія».
  •  
    Чудова жіноча проза 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,, Ожинова зима " - книга, що заворожує прекрасною заквітчаною обкладинкою та загадковою назвою. І не менш чудовим, захоплюючим жіночим романом - детективом, що містить і нотки містики, і чар красивого письма, і, що найбільш сподобалося мені, - оду материнській любові.

    Сара Джіо присвятила твір своїм трьом дітям і їхнім... іграшкам. Мабуть, саме тому вона так майстерно змогла описати почуття однієї з головних героїнь - Віри, яка докладає всіх можливих та неможливих зусиль на пошуки сенсу свого життя - маленького Деніела.

    У далекому 1933 - му, коли Америка переживала нелегкі часи Великої депресії, Віра Рей була змушена або брати сина з собою на роботу в готель, або ж залишати вдома. І ось, коли природня аномалія замела снігом травневі вулиці, жінка не знаходить Деніела вдома...

    Пройдуть десятки й десятки років, коли інша головна героїня , Клер, візьметься за репортаж такої ж ,, ожинової зими " у тому ж таки Сіеттлі. І несподівано наткнеться на архівну нерозкриту справу зникнення хлопчика Деніела. Природня цікавість і співчуття, а також поставлене редакцією завдання підштовхують Клер взятися за розслідування...

    І виявиться, що долі Віри та Клер дуже і дуже сильно між собою переплетені. Який би новий факт не відкрився про Віру, він обов'язково якось дотичний до Віри. Це надає містичності чтиву і підтверджує ще раз, що нічого випадкового у житті не буває, особливо, на сторінках книги.

    Сподобався переклад книги. Виникло бажання прочитати твір також мовою оригіналу. І неодмінно переглянути його екранізацію. Та взятися прочитати наступну книгу чудової письменниці Сари Джіо.
Купити - Ожинова зима
Ожинова зима
120 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Сара Джіо
Сара Джіо

Сара Джіо - сучасна американська журналістка і письменниця, автор восьми книг, перекладених більш ніж на 20 мов, в тому числі українську, і стали бестселерами в США і Європі. Купити книги Сари Джіо ми рекомендуємо тим, кому подобається жанр сентиментального жіночого роману. Якщо ви любите зворушливі романтичні історії з елементами детективу, вам неодмінно сподобаються всі книги Сари Джіо, в сюжета...

Детальніше

Рецензії Ожинова зима

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    "Ожинова зима" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книжка, яка має позначку «Бестсеселер The New York Times», не потребує додаткової реклами.
    Оформлення книжки (внутрішнє також), яка вийшла в видавництві «Віват», заслуговує на схвальні слова подяки від читачів.
    У цьому творі, який складається з двох історій пов’язаних між собою родинними зв’язками, але розділеними майже столітнім періодом в часі, Сара Джіо провадить нас історіями двох сімей. Оповідь ведеться то з 1933-го року, то повертається в наш час (2010 рік). Читач, ніби знаходиться в «машині часу», в якій стежить за подіями в стосунках двох пар, які нашаровуються та переплітаються між собою.
    В книзі є багато спільного в подіях минулого і сьогодення. Розвиток подій 1933 та 2010 року навмисно початий зсередини, але авторка поступово відкриває нам початок всіх цих подій, підводячи нас до розуміння причин, з яких починалася книжка. Після цього ми просуваємося до подальшого розвитку подій.
    Материнські переживання, які випадають головним героїням, описані чуттєвою материнською рукою Сари Джіо. В книзі простежуються детективні мотиви, що тільки допомагають швидше «проковтнути» цей твір.
    Герої проходять через нелегкі випробовування в стосунках. Кульмінація твору приємно здивує читача.
    В планах видавництва «Віват», в якому вийшла ця книга, є ще одна книжка Сари Джіо «Остання камелія».
  •  
    Чудова жіноча проза 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,, Ожинова зима " - книга, що заворожує прекрасною заквітчаною обкладинкою та загадковою назвою. І не менш чудовим, захоплюючим жіночим романом - детективом, що містить і нотки містики, і чар красивого письма, і, що найбільш сподобалося мені, - оду материнській любові.

    Сара Джіо присвятила твір своїм трьом дітям і їхнім... іграшкам. Мабуть, саме тому вона так майстерно змогла описати почуття однієї з головних героїнь - Віри, яка докладає всіх можливих та неможливих зусиль на пошуки сенсу свого життя - маленького Деніела.

    У далекому 1933 - му, коли Америка переживала нелегкі часи Великої депресії, Віра Рей була змушена або брати сина з собою на роботу в готель, або ж залишати вдома. І ось, коли природня аномалія замела снігом травневі вулиці, жінка не знаходить Деніела вдома...

    Пройдуть десятки й десятки років, коли інша головна героїня , Клер, візьметься за репортаж такої ж ,, ожинової зими " у тому ж таки Сіеттлі. І несподівано наткнеться на архівну нерозкриту справу зникнення хлопчика Деніела. Природня цікавість і співчуття, а також поставлене редакцією завдання підштовхують Клер взятися за розслідування...

    І виявиться, що долі Віри та Клер дуже і дуже сильно між собою переплетені. Який би новий факт не відкрився про Віру, він обов'язково якось дотичний до Віри. Це надає містичності чтиву і підтверджує ще раз, що нічого випадкового у житті не буває, особливо, на сторінках книги.

    Сподобався переклад книги. Виникло бажання прочитати твір також мовою оригіналу. І неодмінно переглянути його екранізацію. Та взятися прочитати наступну книгу чудової письменниці Сари Джіо.
  •  
    Несподівано гарно 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не буду брехати, що давно мріяла про цю книгу. Ні. Купила її в акцію, коли наш улюблений магазин Yakaboo робив знижки на книги зимової тематики.
    Перше, що сподобалося - саме оформлення книги, якість видання, якість друку. Цю книгу приємно тримати в руках, за неї чіпляєшся поглядом на полиці книгарні чи вдома, коли вона лежить поміж інших книг. Дякую видавництву, дуже гармонійне оформлення.
    Обираючи "Ожинову зиму", спиралася на схвальні відгуки інших читачів, і не лише на цьому сайті. Не знаю, чи допоможе комусь мій відгук, але я хочу визнати, що покупкою не розчарована. Мене ніколи не зачіпали "регалії" та відзнаки різних поважних літературних конкурсів, я швидше довіряю людям, читачам, таким, як і я. Хоч у кожного з нас своє бачення і свої враження від прочитаного, та більшість людей книгу хвалять і рекомендують. Я приєднуюся до схвальних відгуків.
    Можливо, ця книга здається легким чтивом. Хай і так. Мені до рук вона потрапила тоді, коли не вистачало саме такої книги - ненапряжної, на пару вечорів, із красивою загадковою назвою і таким же прекрасним фіналом.
    Аналізувати твір з точки зору літературної цінності не хочу. Є дрібні нестиковки в сюжеті, як у довгому мильному серіалі, коли режисер у 148 серії вже починає забувати, що було в перших десяти. Але мені навіть це сподобалося. Бо попри кохання-зітхання і абсолютне відчуття жіночої літератури, "Ожинова зима" - це і детектив (я їх люблю), і містика, і просто захоплююча історія.
    Хочу похвалити переклад. Читається легко, швидко, на одному подиху, тому дякую за якісний переклад. Тут причепитися нема до чого, навіть якщо і захочеш.
  •  
    Про втрату найдорощих
    Ця книга про тяжкість втрат, тут є всілякі втрати, але головне залишається одна. Ні, не втрата коханого, а втрата коханої людини, власної дитини. Вся книга просякнута болем, сумом, хоча в книзі і багато приємних, теплих моментів, але все-таки, головний гриф цієї книги "нероздільна туга" і "гіркота втрати". Головні герої дуже реальні люди, зі своїми позитивними сторонами, зі своїми недоліками.

    У центрі подій дві сюжетні лінії, які тісно переплелися одна з одною. Головні героїні - Клер Олдрідж (21 століття) і Віра Рей (1930-ті). Вони абсолютно різні. Віра - покоївка в багатому готелі, Клер - талановитий журналіст. Але об'єднують їх дві речі: обидві втратили дитину і "Ожинова зима" - це природне явище, тобто різка буря в середині весни. Дія книги охоплює різні часові періоди з різницею в 80 років.

    Пронизлива сюжетна лінія, що виникла при крадіжці у матері сина, доводить до тремтіння і тримає в постійній напрузі.
    Сара Джіо, як зазвичай зв'язала сюжети, долі героїнь виявилися тісно переплетені.
    І хоча сюжет місцями передбачуваний - ця книжка змушує заглибитися в неї, загорнутися в неї. Ця якраз та книга, яку приємно почитати в грозу, загорнувшись в теплий плед під м'яке світло світильника. Можливо, це далеко не шедевр літератури, але це книга просто не повинна залишити вас байдужими.

    Все-таки вдається авторці так легко і невимушено писати історії, від яких хочеться плакати і сміятися. Стільки в них жвавості, щирості, що вона б'є через край. А ще дуже подобається її вміння переплітати минуле з майбутнім, але при цьому зберігати ясність для читача. Люблю і рекомендую!
  •  
    Чудова історія про материнську любов
    Мама... Скільки ніжності, ласки, турботи в одному лиш в слові. А материнство? Це ж святе! Адже по-справжньjму щасливою жінка стає тоді, коли відчуває життя всередині себе. Проте не кожній вдається вдосталь насолодитися цим прекрасним відчуттям. У своїй книзі " Ожинова Зима" Сара Джіо розповідає історію двох, на перший погляд, таких різних жінок об'єднаних материнством, а можливо і не тільки..
    Клер Олдрідж працює журналістом в одній із газет Сієтла, власником якої є сім'я її ж чоловіка. Травень 2010, все місто вкрите снігом - неймовірно. Справжня "Ожинова зима" ( саме так називають пізнє весняне похолодання ). І як про це написати? Адже це не просто похолодання, а знак. Як виявилось пізніше, подібний катаклізм був і в 1933 році. Можливо, хуртовина повернулась для того, щоб щось сказати? За написання статті береться Клер. Після довгих пошуків дівчина знаходить історію про матір і трирічного сина - Віру та Даніела Рей. Матір виховувала сина без батька, жили вони бідно, тому Віра була змушена важко працювати. Однієї ночі вона вклала свого синочка спати і з важкою душею пішла на роботу в готель, де працювала покоївкою. Та повернувшись з роботи, вона не застає свого Даніела вдома. Втеча? Викрадення? На цьому історія обривається. Журналістка вирішує взятися за цю справу, адже горе материнства знайоме їй не з чуток. Рік тому вона втратила свого новонародженого первістка... Розслідування дається Клер нелегко, але вона дізнається багато цікавих, а іноді шокуючих фактів. Можливо Даніел живий? Можливо, він живе навіть у Сієтлі чи може й ще ближче?
    Сара Джіо своєю книгою доводить, що немає нічого світлішого, щирішого і сильнішого, аніж материнська любов. Ніхто більше в світі не буде за вас так переживати, молитися та пробачати вам ваші провини, як мама. Прочитавши цю чудову книгу, яка є поєднанням роману та детективу, ви зрозумієте, настільки сильно любите найважливішу жінку у своєму житті.
  •  
    Незвичайна історія про любов
    Книгу взяла у знайомої. Про автора почула вперше, може це і дивно. Дивилась на неї в КСД, але щось стримувало. Коли читала анотацію, подумала, що буде якийсь містичний трилер ))
    Сара Джіо сподобалась. Легко написано, і дійсно, хочеться читати ще і ще. Окремо дякую видавництву Віват. Формат книги закохує.
    Люблю, коли в романах є зв'язок з минулим, особливо час світського життя, незвичайних котеджів та неймовірного контрасту життя бідних і багатих. Це той нерв, натиснувши на який, болить. Я у фіналі навіть заплакала. Хоча все було вже зрозуміло і в певній мірі передбачувано. Так, це як кіно, може комусь як мелодрама звичайна. Але мені все сподобалось: від першого слова до останнього.
    Цікаве поєднання минулого і сучасного і переплетення доль Віри і Клер. Авторці прекрасно вдалось зобразити характери головних героїв.
    Все тут дуже гостро: і проблеми виживання людей у період Великої депресії, і вічна боротьба за становище у суспільстві, класова нерівність, кохання і ненависть. Але попри все книга вчить давати другий шанс усьому:людям, подіям і, навіть, мріям. І варто рятувати те, чим так дорожили і що було сенсом життя. Пережити болюче втрату і жити далі - це великий подвиг.
  •  
    «Ожина обирає особливі душі»
    Серед тих, кому присвячується ця книга, пише: «І всім на землі матерям, особливо тим, кому довелося сказати своєму дитяті «прощавай».

    Однак думаю, що книга чіпляє навіть тих, у кого нема дітей. Адже втрата рідної людини – це завжди трагедія, яку непросто пережити.

    Сара Джіо розповідає нам про двох жінок, які у різний час жили у Сіетлі. Одна з них – Віра Рей весною 1933 року залишає свого маленького сина у кімнатці, яку вона знімає. Жінка йде на роботу у готель, бо у неї нема коштів заплатити навіть за це маленьке житло. Від роботи у неї тріскається шкіра на руках, у неї залишився лише один ґудзик на вовняній кофтині, та у неї нема навіть грошей, щоб купити й пришити нові. Вона йде на роботу з надією, що там хтось дасть їй долар чи два «на чай», щоб вона могла бодай щось купити поїсти синові.

    Коли Віра виходить з готелю, то шокована тим, що надворі сніг. Вона страшно змерзла, та намагається якомога швидше дійти додому. Проте, коли втомлена Віра заходить в кімнату, то не знаходить у ліжку свого сина. Вона сподівається, що хлопчик просто сховався, гукає його, та він не відповідає. Жінка вибігає надвір, бігає по вулицях у надії знайти його, але знаходить лише улюблену іграшку Деніеля.

    У 2011 році журналіст Клер Олрідж зранку помічає, що надворі все замело. На календарі 2 травня, й вона не розуміє, як таке може бути. Її начальник просить її написати очерк про снігопад у травні, але Клер без ентузіазму сприймає цю ідею. Нещодавно вона втратила дитину й досі не може оговтатись.

    Шукаючи матеріали про снігопади в травні, Клер знаходить інформацію про те, що у 1933 році, коли теж раптово пішов сніг, зник хлопчик, якого поліція так і не знайшла. Поступово Клер все більше переймається цією історією, дізнається все більше деталей та вирішує з’ясувати, що ж трапилося насправді.
  •  
    Читать любителям драмы и чувств, логических поступков персонажей, а также сюжета, близкого к жизни вокруг
    Если бы я увидела эту книгу на полке магазина, то, вероятно, не обратила бы на нее должного внимания. И это было бы моей ужасной ошибкой.
    Меня трудно назвать ценителем жанра сентиментального романа, и обычно я скептически отношусь к книгам, которые ориентированы чисто на женскую аудиторию. Но «Ожинова зима» просто покорила мое сердце.
    Автор рассказывает о судьбе двух женщин, которых разделяет 77 лет, но объединяет Сиэтл, позднее весеннее похолодание и неожиданные параллели их жизни. Одинокая мать Вера Рэй возвращается домой после ночной работы и обнаруживает, что ее трехлетний сын исчез. Она готова на все, чтобы найти мальчика, не жалея себя ни минутку. Репортер Клэр Олдридж переживает кризис супружеской жизни в 2010 году, и неохотно берется за написание статьи о первомайской «Ожиновой зиме». Шаг за шагом, она узнает, что похожее похолодание было в Сиэтле в 1933 году, и в ту ночь Вера Рэй потеряла своего сына. Во что бы то ни стало, она решает узнать, что случилось с мальчиком и его матерью, и это приводит к неожиданным открытиям, связанной с ней самой.
    «Ожинова зима» - книга чувственная. Мне было больно вместе с героинями, перехватывало дыхание только от мысли о том, что было бы со мной, если бы я оказалась на их месте. Я уверена, что каждая женщина, которая стала матерью (или готовится к материнству) оценит эту книгу за ее открытость и волнение, которое она дарит.
    Я, как человек, хобби которой - искать ошибки в изданиях, была разочарована отсутствием любому повода, чтобы поссорить переводчика. Каждое слово использовано с умом и изящным чувством сюжета, настроения истории. Может, именно это и способствовало тому, что книгу я проглотила за один вечер и долгую-долгую ночь. Только открыла - сразу поняла: меня уже нет, пока я не всосу каждую строку книги в себя. Ведь эта история - идеальная смесь детектива, описаний богатой жизни, романтических эпизодов по-голливудски, материнских чувств и поисков ответов на вопросы столетней давности.
    Клэр, главная героиня, не может не влюбить в себя харизмой и настойчивостью. Зато Вера - образец материнской любви. Женщина, которая, потеряв сына, потеряла себя. Честно говоря, мое сердце разрывалось от описаний безумия и горя героини. А если книга заставляет читателя чувствовать, то эту книгу точно стоит прочитать. После последней страницы я сразу побежала с книгой в руках к маме, настоящей гурманши таких историй, чтобы она тоже прочла. И, к слову, она тоже влюбилась в эту книгу. Потому мы смело можем открывать собственный фан-клуб Сары Джио. Присоединяйтесь)))

  •  
    захоплива історія
    Я давно не поринала в книгу так сильно, але тут я просто не могла стриматися. книга полонила мене з першої сторінки.

    це історія про Віру та її сина Деніела, якого вона ніжно любила. вона працювала в готелі в скрутні роки в Сіеттлі, і не маючи змоги взяти своє дитя на роботу, вона залишила його одного разу самого вдома, поки працювала на нічній зміні. а прийшовши зранку додому, знайшла його ліжко порожнім.

    мені як мамі читати книгу було болісно, і я не могла припинити читати, весь час сподіваючись, що Деніел-таки знайдеться.

    друга сюжетна лінія, щільно вплетена в книгу, це історія молодої репортерки з Сіеттлу, нашої сучасниці, яку просять написати статтю з огляду на несподіваний сніг на початку травня. шукаючи матеріал для статті, вона знаходить інформацію, що приблизно вісімдесят років тому в цей день також випав сніг. а ще в цей день зник трирічний малюк на ім'я Деніел. репортерці не дає спокою ця новина, і той факт, що цю справу закрили так і не знайшовши дитину, штовхає її розпочати власне розслідування. книга неймовірна! дуже раджу ознайомитися!
  •  
    Неплохо, но на один раз
    Вера Рэй очень много работает на уборке в отеле в Сиэтле, но работа обходится женщине невероятно дорого, когда она вынуждена оставить своего трехлетнего сына Даниэля дома одного. Однажды утром она возвращается домой после утомительной смены и обнаруживает, что кровать ее единственного Дэниела... пуста. Как ни странно, Вера везде ищет Даниэля, но, кажется, его нигде не найти. Даниил потерялся или же кто-то его забрал? Это первая линия романа "Ежевичная зима" Сары Джио.

    Вторая сюжетная линия книги - это линия Клэр - она репортер, у которой проблемный брак и прошлое, которое все еще преследует ее. Странная метель обрушивается на Сиэтл, и Клэр поручено написать историю о подобном шторме, который обрушился на Сиэтл в 1930-х годах. Разбирая историю, Клэр сталкивается с нерешенным делом Веры и ее пропавшего сына. Клэр начинает уделять много времени этому делу в надежде выяснить, что на самом деле случилось с Дэниелом. Но, похоже, Клэр может иметь больше общего с этим делом, чем она могла себе представить.
  •  
    Про кохання і втрати
    Дивна історія, у якій переплетені долі людей із різних поколінь родини Кенсінґтонів та тих, хто їх любив. Оповідь ведеться у двох вимірах часу: травень 1933 р., коли місто Сіеттл накрив потужний снігопад (так звана «ожинова зима») і сьогодення, коли Сіеттл навесні знов опинився у владі снігової стихії.
    У 1933 р. Віра втратила сина Деніела, найдорожчу людину в її житті. Охоплення надзвичайною тривогою і відчаєм, вона звертається до різних людей у місті по допомогу, у тому числі до батька Деніела, впливової людини в місті, але це призводить до це гірших наслідків. Багато років потому, уже в наш час допитлива журналістка Клер, жінка одного з нащадків Кенсінґтонів, береться з’ясувати всю правду про зникнення хлопця та долю його матері, навіть не здогадуючись про їхній зв’язок із власною родиною. Тим самим Клер відкриє таємниці сім’ї Кенсінґтонів.
    Як багато людина втрачає, не маючи можливості або не бажаючи сказати все до кінця! Це роман про особисті трагедії, спричинені недомовками і нерішучістю. Особисто мене неприємно здивував Чарльз, який отак після освічення коханій жінці розлучається із нею, навіть не переговоривши і не поцікавившись причинами її втечі. І Віра теж – розуміючи, які наслідки будуть у майбутньому, вирішує все приховувати. Якась надзвичайна імпульсивність вчинків.
    Але загалом, роман сподобався. Його окрема лінія – втрата коханої і довгоочікуваної дитини – прописана дуже емоційно, із безмежним сумом.
  •  
    Минуле переплітається з майбутнім
    Романи Сари Джіо дуже легко впізнати. Вона має свій, особливий стиль написання історій, де минуле тісно переплітається з майбутнім. А ще в її книгах присутня ниточка детективного сюжету.
    І саме через цю особливість читати так цікаво, що аж подих перехоплює доки не перегорнеш останньої сторінки книжки.
    Ця історія про двох жінок, що втратили своїх діток.
    Віра Рей - жінка з минулого, яка повернувшись із роботи помітила, що її сина немає вдома і його скоріше за все викрали. Але вона не знає хто саме міг витрати її дитину. Не можливо стримати сліз коли читаєш таку серцероздираючу історію. Це жахливо!
    Головна героїня із майбутнього - репортерка Клер Олтрідж, яка має виконати завдання, а саме написати про аномальне явище - похолодання в травні.
    Точнісінько таке ж трапилося і в той рік, 1933, коли зник хлопчик Віри.
    Все таке заплутане, але по трошки починає розв'язуватися цей клубок подій та таємниць.
    Книга "Ожинова зима" Сари Джіо дуже сумна, до сліз, але разом з тим читати її дуже при дуже цікаво.


  •  
    Ежевичная зима
    "Ни одна мать не должна терять своего ребенка".

    Ежевичная зима. Этот термин обозначает позднее весеннее похолодание, когда мороз или снег наступает в самый разгар весны, в мае, когда цветет ежевика.

    1933 год. Вера Рэй работает в отеле и пытается обеспечить себя и своего ребенка. Пытаясь заработать, она вынуждена оставить своего ребенка дома одного. Но когда Вера возвращается домой, то дома никого нет. Лишь игрушечный медвежонок лежит в конце переулка.
    Дэниэл, ее сын, пропал...

    2010. Клэр - журналистка, но сейчас ей абсолютно не до статей и газеты. Совсем недавно она потеряла ребенка и до сих пор не может смириться с этой мыслью. Но ей поручают задание написать особую статью.
    2 мая 2010 года было резкое похолодание, ежевичная зима. Но ровно в этот же день она произошла и почти 80 лет назад, в 1933 году. Во время этой метели пропал мальчик
    Клэр пытается выяснить, что же произошло в этот день. Но удастся ли ей это? Ещё и отношения с мужем начинают портиться.

    Две сюжетные линии переплетаются между собой, 1933й оказывается так близко с 2010м. Две матери, объединенные потерями ребенка. Две ежевичные зимы.

    Книга о трагичности, любви к ребенку, материнстве. История наполнена грустью, но надеюсь, что все герои обрели покой и умиротворение.

    История очень печальная, было интересно читать о двух временных повествованиях. И я очень рада, что у Клэр все наладилось.

    Об оформлении: издательство Виват как всегда на высоте, очень красивая обложка.
  •  
    Ожинова зима
    Історія про двох жінок, доля яких повторилась через 80 років.
    Ожинова зима – це снігова погода в нехарактерний для зими час.
    Події відбуваються в Сіетлі в 1933 році, та в 2010. З різницею в 77 років на початку травня місто накриває хуртовина.
    Віра Рей повертається додому з нічної зміни і не знаходить свого маленького сина Даніела.
    Клер переживає особисту втрату, і намагається відновити втрачене сімейне щастя з чоловіком Ітаном. Працює репортером, і за завданням редактора починає писати про ожинову зиму, яка накрила Сіетл майже 80 років тому. В ході розшуків, вона знаходить підтвердження тому, що події, які стались в далекому минулому, мають відношення до її сім’ї.
    Як для одного разу, то сюжет можливий. Але щось подібне я читала в «Фіалки в березні» цього ж автора, тому історія «Ожинової зими» була передбачувана. З середини книги стало багато чого зрозуміло, є деякі неточності і елементи солоденької казки. Тішить, що герої роману з числа довгожителів :)
    Жіночий роман про кохання, який пробиває на сльозу.
    Щодо оформлення книги, то якість на рівні, затишна приваблива обкладинка.
  •  
    Из прошлого в настоящее
    Знакомство с этим чудесным автором началось именно с этой книги, и на сегодняшний день прочитала все ее 10 романов, но именно книгу «Ежевичная зима» я запомнила более ярко и чувственно.

    Молодая женщина Вера уходит на работу в гостиницу и оставляет своего сына одного дома. На улице май месяц и очень неожиданно, что улицы заметает сильный снег, Вера бросает работу, мчится домой к сынишке, след которого простыл, как и, собственно, преступника, который унёс мальчика.

    Эти события происходят в 1933 году.
    Затем,ю автор нас тут же переносит в современное время и знакомит с ещё одной девушкой - Клер - молодой журналисткой, которой по воле случая было доверено произвести расследование и написать статью о снежном мае 1933 года.

    Но расследование Клер не заканчивается только на констатации фактов о погоде и она начинает расследовать дело о пропавшем мальчике. Куда выведут все ниточки и как именно между собой связаны эти две девушки, Вера с событиями 1933 года и Клер - 2010 года?

    Роман не отпускает до последней страницы!
  •  
    Несподівано захоплюючий роман
    Після кількох позитивних відгуків від знайомих про роман Сари Джіо "Ожинова зима" вирішила все таки прочитати його .

    Назва говорила мені, що це максимум "мелодрама на один раз", але на ділі вийшло зовсім по іншому.

    Від першої сторінки книга затягає повністю, ти вже не зможеш просто так її залишити, щоб десь потім дочитати у вільний час, бо просто мусиш знайти той "вільний час" вже і зараз.
    Від моменту як авторка майстерно описує ті умови, в яких довелось жити бідолашній Вірі Рей з її маленьким Деніелом, щире співчуття оселяється в душі. Дуже прониклива манера написання просто не дає спокійно та без емоцій перечитувати сторінку за сторінкою і та одвічна проблема протистояння багатих і бідних нікого не зможе залишити байдужим.
    Сюжет майстерно сплітає в собі дві лінії життя жінок, які втратили найдорожче - дитину. Поєднує в собі одне жахливе почуття втрати, яке не залежить від року надворі. Бо як важко переживала втрату Віра в тому далекому минулому, так само важко переживає її тепер молода журналістка Клер.

    Уява майстерно малює ті жахливі картини тодішнього життя бідної жінки, те скромне житло,те недружелюбне оточення, в якому доводилось жити їй з дитиною. Щирий жаль за маленького хлопчика та його нещасну маму оселяється в душі. Паралельно стає шкода і Клер, життя якої поділив на "до і після" страшний випадок. Одним словом таким емоційним як я))) книжка просто "вріжеться" у свідомість і їм (як і мені) захочеться поплакати, спочатку від жалю та жорстокої несправедливості до бідної жінки і її синочка...а потім ближче до кінця від того яке все таки непередбачуване життя та як воно майстерно викриває з роками всі таємниці, які хтось приховував якнайдалі від суспільства. Захочеться плакати від щасливої і непередбачуваної фінальної частини роману. Але якою б сумною на перший погляд не вийшла моя рецензія, роман залишає в душі тепле відчуття, переоцінюються всі цінності і всі проблеми щоденні вже не здаються такими серйозними)
  •  
    Просто вау
    Я чула про цю книгу лише хороші відгуки і це здавалось мені дуже дивним. Ну не буває такого! До того ж це начебто типовий роман, який навряд чи мені сподобається.
    Але я помилялася.
    По-перше, сюжет дуже цікавий. Від книги абсолютно неможливо відірватися. Мені дуже сподобався задум, адже нічого подібного я ще не читала. Додайте ще те, що книга написана простою мовою, надзвичайно душевна, атмосферна й щира, і ви отримаєте ідеальну книгу для зимових вечорів, коли на душі сумно.
    По-друге, сюжетні лінії розвиваються плавно, переплітаючись одна з одною. Але в мене ні разу не виникло відчуття, що я чогось не розумію. Це ще раз підтверджує майстерність автора.
    Ну і по-третє, це історія про любов, віру та внутрішню силу. Написати таку історію нелегко. Але ця книга є дуже вдалим прикладом, і я вже порекомендувала її всім своїм друзям.
    Хоча, якщо добре подумати, до звання бестселера ця книга не дотягує. Це залежить від того, в який період життя вона вам трапиться. Когось вона розчарує, для когось стане джерелом натхнення і сходинкою до нового життя. Але книга залишає наскільки приємний післясмак, що хочеться поставити їй найкращу оцінку.
  •  
    Особлива книга про материнство й біль втрати
    Авторка не зраджує своїм принципам і, як завжди, пише, пов'язуючи між собою жінку з минулого із нашою сучасницею, які обов'язково мають схожі долі.

    Перед нами розгортаються події 1933 року, коли біднячка Віра Рей втратила свого трирічного сина. Її доля дуже важка, сповнена трагізму. По-справжньому щасливою відчувала себе тільки з коханим. Та чи довго тривали стосунки? На що йде Віра заради сина? Що думає? Чи картає себе за вчинки? Чи вдається їй знайти якусь інформацію? Яку роль у цій історії відіграє російський емігрант Іванофф? Він причетний до зникнення Деніела? Це він убив Віру? Що зробила Джозефіна? Чи підтримує хтось жінку? На ці та чимало інших запитань ви знайдете відповіді у книзі. Але це ще не все. Паралельно ми поринаємо в життєву історію журналістки Клер Олдрідж (2010 рік). Вона теж втратила дитину, що не могло не позначитися на стосунках у сім'ї. Жінка з чоловіком значно віддалилися одне від одного. Клер замкнулась, тримала в собі біль, доки не прийшов час його відпустити. Та попри труднощі вдома, які "підігрівав" своїми зустрічами із колишньою Ітан, вона розуміла, що втрачає свої журналістські навички. Проснувшись травневого ранку і побачивши снігову ковдру, була здивованою, але прохання написати статтю, пов'язану з цією аномалією, вона вважала несерйозним. З'ясувавши, що схожі погодні умови траплялись у 1933 році, та ще й дізнавшись про зникнення хлопчика в цей час, зацікавилась історією. І чимдалі вона просувалась у цій справі, тим більше прагнула докопатися до істини, відшукати всю можливу інформацію про долю малюка. І їй це вдалося.

    Перегорнувши останню сторінку, я почувалась, неначе після перегляду хорошого фільму. Майстерно написаний/перекладений текст зачепив і, що головне, відпустив. Почуваюсь спокійною та умиротвореною. Так, процес читання був для мене доволі важким. Дуже непросто читати про долі жінок-матерів, які втратили найцінніше, ні, безцінне, у своєму житті. Відчути цю книгу зможе тільки та жінка, яка носила під серцем малюка. Не хочу нікого образити, але, як би вам не здавалося, що розумієте, це буде не по-справжньому, якщо у вас не зароджувалось життя.
  •  
    ну не знаю
    Напишу отзыв на «Ежевичная зима»

    Речь идёт о 1933 и о 2011. В прошлом это бедная женщина, которая забеременела от богатого человека, но родила и растила сына сама, не способная его прокормить.

    А в настоящем мадам, которая вышла замуж за богатого сына из известной семьи. Она потеряла ребёнка после несчастного случая на улице. И мы попадаем в историю, когда после происшествия прошёл год. В мае выпал снег и начальник героини из настоящего даёт ей задание написать очерк о зиме в мае, намекая, что в последний раз такое было в 1933.

    В это же время в 1933 эта горе-мать оставляет ребёнка, которому 3,5 года, одного дома ночью и идёт работать в отель на ночную смену горничной. Конечно, когда она возвращается, в квартире ее ребёнка уже нет.

    А в настоящем героиня находит эту историю и пытается быть детективом и найти пропавшего мальчика в 1933.

    И мы очень долго и нудно пытаемся найти его в обеих историях.

    По правде, когда в начале книги мы узнаём, что отец пропавшего ребёнка и муж героини в настоящем носят одну фамилию, становится четко понятно кто этот самый пропавший ребёнок. И что он всегда был под носом у нашей героини в 2011.

    Что ещё не понравилось.
    Подруги, которые пытаются делать все за наших героинь. Договариваются за них, предлагают свои деньги, делают работу.

    Недостоверная информация.
    В 1933 мужчину посадили за семейное насилие. Ну бред же. В книге «Дарующий звёзды», которая описывала тоже Америку и тот же промежуток, тесть совершил насилие над невесткой, и там никто никого не посадил. Не было такого. Жена всегда была приложением к мужу и ничем не была защищена.

    Вспомнился момент, когда героиня из прошлого «истосковалась по сочувствию, что ее ноги подогнулись», хотя ее утешали все каждые 2 страницы.

    Непонятно зачем нужен был персонаж друга-любовника -хозяина кафе в настоящем. Это была пустая нить, кроме того, что на втором этаже некогда жила героиня 1933 со своим сыном.

    Ой, а я ещё самое главное забыла.
    В 1933 у пропавшего сына была подруга. Им обоим было по 3,5 года. После этого они не виделись. И вот когда в настоящем наша героиня общается с подругой той, которой было 3,5, она выдаёт ей кучу информации с именами, фамилиями. Она помнит события и лица! И помнит женщину, которая следила на ними в парке.
    Нуууу! Вы хоть что-то помните со своих 3-х лет? Это абсурд.

    Извините, что так много накатала. Просто я ожидала лучшего. А на деле оказалась примитивная история с читаемым концом. Просто нам объяснили как это было на самом деле.
 
Характеристики Ожинова зима
Автор
Сара Джіо
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Юлія Костюк
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
4100
ISBN
978-617-690-981-1
Вага
500 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Ожинова зима