Сюжет вибудовується навколо напруженого протистояння між слідством і злом, яке мислить швидше, глибше і небезпечніше, ніж будь-хто очікує. Розслідування розгортається методично - крок за кроком, через допити, психологічні пастки і дрібні деталі, де кожне слово має вагу, а помилка може коштувати життя. Атмосфера гнітюча й тривожна - камери, лікарняні коридори і внутрішній холод страху створюють відчуття постійної загрози навіть у моменти зовнішнього спокою. Персонажі розкриваються через інтелект, вразливість і здатність дивитися в прірву, не відводячи погляду. Для мене роман цікавий як психологічний трилер, у якому головний жах прихований не в насильстві, а в діалогах і тонкій грі контролю над людською свідомістю.

Це друга частина циклу про Ганібала Лектера, і, як на мене, це цілком самостійна книга, звичайно, є декілька відсилок до попереднього роману, але вони незначні. В книзі оповідається про розслідування справи Бафало Білла, його пошук. Але, я б сказав, на ньому не робиться основний фокус в історії, основний фокус зосереджений на Кларісі Старлінг, вона ще навчається в підрозділі ФБР (якщо не помиляюсь), і розповідь досить значної частини книги ведеться з її точки зору. І, не дивлячись на те, що це "цикл про Ганібала Лектера", в цій книзі він ще не виступає головним героєм (як і в попередній; в книзі "Ганібал" про нього має розповідатись побільше), але він тут харизматичний, загадковий... Не знаю як в інших книгах, тому що я їх ще не читав, але тут він імпонує читачу, і хоч ти ним, як би це не звучало, захоплюєшся, але в одній кімнаті не хотів би опинитися. Поціновувачам жанру однозначно рекомендую, а от тим, хто не дуже полюбляє трилер, думаю, варто подумати, тут є описи жорстоких дій і огидних сцен (в принципі тут жорстокі і огидні сцени — взаємопов'язані). Сторінок небагато, думаю за два-три дні можна осилити, але книга в моментах дещо прихологічно важка, тому залпом читати не вийде... і потрібно ж обдумувати прочитане.

"Мовчання ягнят" - це друга частина трилогії про знаменитого Ганнібала Лектера, але, як і багацько читачів, своє знайомство почала саме з цієї книги і не пошкодувала. Хочу попередити про те, що центр уваги в цій історії зміщено у бік прекрасної Кларіс Старлінг, яка тільки стає на шлях агента ФБР. Образ сильної, вольової та розумної жінки, яку так старанно зображує Гарріс, не може не захоплювати з перших сторінок. Агенти ФБР намагаються зловити серійного вбивцю, який не залишає після себе слідів, розслідування заходить у глухий кут і спеціальному агенту Джеку Кроуфорду не залишається нічого, як звернутися до такого ж психопата. Тому він дає завдання Кларіс: отримати цінну інформацію від доктора Лектера, який, хоч і перебуває у камері психічної лікарні, але не ізольований від потоку інформації. Ганнібал не збирається давати чітких та зрозумілих вказівок, він так цінує здатність людей вирішувати складні задачі, які вже сам розгадав, що втратити можливість інтелектуально "познущатися" над агентом ФБР не може. Історія шалено цікава та захоплива, як на мене, це найкраща частина трилогії.