Після Тільє, Крістофа-Гранже та Каррізі це чтиво відчувається як поверхневе та прісне. Динаміка оповіді та формат розділів не дозволяють зануритися та відчути ані героїв, ані історії загалом. Я наче скачу галопом верхи по банальній оповіді, котра не залишає пособі жодного післясмаку. Окремо хочеться відзначити саме формат розділів: 300 стор. сміливо діліть на два, та готуйтеся часто їх гортати, адже кожний розділ займає в середньому півтори сторінки, а наступний починається з нової. Не раджу гаяти час, рекомендую піти до авторів, зазначених мною вище, по справжню якість та яскравість відчуттів від прочитаного.

Але якщо говорити поверхнево - то це детектив з криміналом, мафією і ФБР. Цікаво. Змістовно. Алекс Кросс - поліцейський у Вашингтоні. Наділений неабияким хистом. Щось підозріле відбувається у місті, і він береться до справи. Але він не знає, проти кого грає... М'ясник (як на мене - рідкісне падло) - кіллер для особливих. І виконує він свою роботу особливо... зі скальпелем. Алекс думав, що життя вдалось: маленькі діти і дружина, яка постійно повторює, що "ніхто і ніколи тебе так не кохатиме, як я". Але його робота і всі її недоліки так не думали. Загалом, про сюжет більше і не розкажеш, бо він класичний для цього жанру, тому розповім про емоції. Книжка спочатку розбила мені серце, а потім поступово збирала його до купи. Я знову (знову!!!) дозволила собі переживати емоції з героями. Це і погано, бо які ж це нерви... І добре, бо війна залишила слід на психіці, але я починаю щось відчувати до книг. Загалом - книжка хороша, зверніть на неї увагу. Із завершенням книжки зрозуміло, що ця конкретна історія закінчилася, але історія Алекса Кросса - ні, тому чекаю на наступні книжки, попри все, чекаю ❤️

Це одна з моїх улюблених книг із серії. «Кросс» - чудова книга. Радує те, що Джеймс зміг включити важливу інформацію про всіх персонажів. Здавалося, що я не пам’ятала історію кожного персонажа, але мені було надано достатньо інформації, щоб зрозуміти, які ідеї символізує кожен персонаж. У цій книзі є багато речей, які будуть підтримувати вашу увагу. Мені дуже сподобався аспект мафії, а М’ясник був таємничим психопатом. Він жорстоко повівся з молодою жінкою в Джорджтауні приблизно в той час, коли Марія (дружина Алекса) була застрелена. Він залишає військову службу і деякий час просто займається психіатрією. Але знову з’являється М’ясник, і Алекс знову починає працювати з ФБР і поліцією округу Колумбія. Дуже сподобалося те, що розділи швидкі та мініатюрні. Те, як автор говорить у всьому романі, є протилежністю пустій балаканині. Він ніколи не повідомляє вам інформацію, яка, у свою чергу, виявиться неважливою. Я б настійно рекомендувала цю книгу всім читачам, яким подобається хороша історія про таємниці та вбивства.