Давно я не читала нічого більш абсурдного, незрозумілого та нудного. Перша половина книги взагалі йшла через "нехочу" і на 200 сторінці я вже готова була кинути все це, написати коротеньку рецензію... Щось мене зупинило, і я дочитала цей роман. Загалом ідея книги начебто непогана. Трагедія, що спричинила за собою купу інших неприємностей і плутанини... З ким не буває. Та я вам скажу: ні з ким так не буває. Персонажі - мерзенні, автор чи спеціально, чи ні, викликав до кожного з персонажів почуття ненависті і бажання дати запотиличник. Під час прочитання складалося відчуття, що я читаю історію якихось закоренілих невдах. У них навіть натяку на щастя у цьому світі не було! Вся книга суцільна драма, яка вганяє тебе в депресію. Персонажі погані. Єдине, що справді сподобалося: опис життя самотнього острова. А в іншому... Жодної містики, ніяких жахів.