Після чергового форуму, і відвідування деяких стендів з дитячою літературою, я шкодую, що в моєму дитинстві не було певних книжок і певних героїв, і тому зараз, нам, вже давно-не-дітям, важко говорити і проговорювати дуже важкі і важливі періоди нашої історії... Як розповідати дітям про Голокост, як розповісти про трагедію не травмуючи, але і не приховуючи масштабів і жахів Другої Світової? Марціну Щигельському це вдалося. Як - читайте, бо книга рятує не тільки від не-знань, а також може допомогти вижити в так трагічному місці, як Варшава в часи Другої Світової... Це розповідь від імені дев`ятирічного хлопця, Рафала, який разом з родиною опинився у Варшавському гетто. І єдиною його розрадою в тій ситуації, коли швидко і безслідно зникають люди, коли кожного дня хочеться їсти, коли твій дідусь з кожним днем робиться все старішим і сумнішим, коли бачиш безпорадність дорослих, коли в такому віці знаєш, що таке смерть, - так от, єдиною розрадою стають книжки, бібліотека, і деякі бібліотекарі, і заради отримання нових вражень від нової книги варто побороти свій страх і вийти на вулицю... Потім будуть пригоди поза гетто, нові друзі, нові вороги, і світле майбутнє... Попри те, що твір вважається дитячим, я дуже рекомендую прочитати його і дорослим, особливо тут, в країні, де довший час мовчання було на вагу ...життя. Особливо рекомендую тим, хто має дітей, або працює з ними, але ще не знає, з якого боку підходити до цієї тематики. Ну і поки у нас не з`явилось наших авторів, які можуть так розповісти нашим дітям про Голокост (а також Голодомор, депортацію татар, польсько-українську війну і т.д.), дуже хочеться включати такі книжки в шкільну програму. Читайте самі, читайте разом з дітьми, думайте і розмовляйте, щоб ніколи більше...!