Великий плюс як для мене це те що в цій збірці знайшлося місце визнаному майстру готичної прози(який за життя на жаль залишився невідомим багатьом сучасникам). Стівен Кінг мені особисто не сподобався як автор - немає в його оповіданнях цього шарму таємничості та напруги без "м'яса" а про оповідання Рея Бредбері в стилі хорор я навіть не здогадувався хоча прочитав збірку його творів і особисто гадав що він писав тільки в жанрі наукової фантастики.

Коли читаєш в аннотації, про те що це шедевр, котрий мусить бути на кожній полиці - погодьтесь це змушує хотіти книгу. Що ж вас очікує в кінці? Ні риба, ні м'ясо. Я вже давно поставила собі за мету не купувати збірки. В більшості (я не говорю про всі книги) збірки розчаровують тим, що поряд з дійсно гідними історіями стоять маловідомі і не вельми хорошої якості. Тут не було відмінності від цих збірок. Я не буду сперечатися - деякі твори дійсно змушують уяву намалювати досить страшні картини, або ж просто створити потрібний настрій для прочитаня. Наприклад, твір "Літній будинок"- хоча його й важко дійсно страшним, але атмосфера неправильності подій змушує чекати підніжки,так немов за тобою хтось невпинно слідкує. Чи "Біг навіжених псів"- по суті це опис життя в місті. Таким як воно є, з усіма його реаліями. Проте нотка божевільності, за рахунок таємничих очей, змушує по шкірі пробігти невеликій групці сиріт. Але ж дещо... Ну просто на голову не налазить, що комусь це могло так сподобатися наскільки, що він вирішив в назвати це шедевром жанру хорор. Це моя особиста думка. Все ж у кожної людини свій смак.

Проблемою більшості збірок оповідань є те, що наряду з сильними та по-справжньому цікавими оповіданнями в такі видання часто потрапляють твори менш майстерні та цікаві. Тому такі книги здебільшого нагадують альбом якогось поп-співака, в якому два-три хіти та десять прохідних пісень для кількості. Зі збіркою хорорр-оповідань укладача Девіда Гартвелла "Колір зла" на щастя, справи склалися набагато краще. З дев'ятнадцяти представлених оповідань добра половина - стовідсоткові хіти. "Плесо", "Скавучання побитих собак", "Автопсія", "Літні люди"; "Ваш навіки, Джек-різник" - кожне з цих оповідань варте окремого огляду та високих оцінок. Список авторів також вражає: в нашій команді і Стівен Кінг, і Говард Лавкрафт, і Рей Бредбері і ще півтора десятка не менш талановитих письменників. Знайшло в книзі місце і історіям "дослідження жаху" (це, зокрема, "Поклик Ктулху" Лавкрафта та "Палички" Вагнера), і іронічним ноткам ("Вечірній первоцвіт"; Кольєра, "Весілля Джона Чарринґтона" Несбіт), знайшлося в книзі місце навіть казці ("Нова матуся" Л.Кліффорд). Окремо хочеться відзначити структуру збірки - кожна історія передується короткою біографією автора. Єдине, що я б змінив у книзі - порядок оповідань, мені здається, було б краще зробити його хронологічним за часом створення, так можна було б прослідкувати еволюцію літератури жаху. Тому ставлю книзі 9, а не 10.