Книга Балтиморів
Паперова книга | Код товару 887628
Yakaboo 4.6/5
Автор
Жоель Діккер
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
544
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм

Усе про книжку Книга Балтиморів

«Книга Балтиморів» — родинна сага з детективним сюжетом, історією великої любові і Драми. Це психологічний роман, у якому відомий письменник Маркус Ґольдман (герой бестселера Жоеля Діккера «Правда про справу Гаррі Квеберта») розгадує таємниці трьох поколінь своєї родини і пише нову книжку.

Розв'язка історії Балтиморських і Монклерівських Ґольдманів відома — жахлива Драма, що зруйнувала не одне життя. Проте, чим вона була — випадковим поворотом долі чи логічним фіналом низки секретів, протистоянь, незреалізованих амбіцій, конкуренції та боротьби за визнання і любов, які десятиліттями приховувалися в сім'ї Ґольдманів? І чи було кохання Маркусового життя, яке він знову зустрів через вісім років після трагедії, кульмінацією в цій Драмі чи другорядним тлом?

Характеристики
Автор
Жоель Діккер
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
544
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Рецензії
  •  
    Цікавий, реалістичний та атмосферний... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли читаєш Жоеля Діккера, то виникає враження наче слухаєш дуже цікаву розповідь старого друга. Це вже друга книга цього автора, яка сподобалася мені не менше ніж Правда про Гарі Квеберта! Тут щоправда трохи менше загадковості. Автор більше описує сімейні стосунки та причинно-наслідковий зв'язок, що призвів до трагічного кінця. Цей роман наче буря, що починається з легкого вітру, який повільно переростає у жахливий буревій, що нищить все довкола. Роман набирає обертів з кожною сторінкою, тож читати стає все цікавіше й цікавіше. Післясмак гнітючий та водночас Вас охоплює якесь таке особливе відчуття, що все найгірше вже позаду.

    Історію розповідає, вже відомий нам, успішний письменник Маркус Гольдман. Не можу з впевненістю сказати, що це персонаж із попередньої книги, оскільки деякі факти не збігаються, хоч є збіги.

    Читала цю книгу більше ніж пів року тому, але я й досі під враженням. Характери персонажів насичені. Події логічно переплітаються. Це дуже атмосферний роман. Один із таких, коли читаєш то повністю занурюєшся в процес і не помічаєш нічого довкола.

    Дуже рекомендую.


  •  
    До чого призводять ревнощі між братами 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Сучасний швейцарський письменник Жоель Діккер зараз знаходиться на піку своєї слави. Йому лише 33 роки, але його книжки розлітаються величезними тиражами, їх перекладають на десятки мов світу. Минулого року у «Видавництві Старого Лева» українською вийшов його найвідоміший роман – «Правда про справу Гаррі Квеберта». Ця детективна історія дуже сподобалась українським читачам, тож цього року ВСЛ видало ще один роман Діккера – «Книга Балтиморів».

    Обидві книжки об’єднує один герой – письменник Маркус Гольдман. «Книга Балтиморів», яка є скоріше не детективом (як попередня), а сімейною сагою, розповідає про три покоління в родині Маркуса.

    Зав'язка

    Є дві частини сім’ї Гольдманів: Балтиморські – заможні та успішні, і Монклерські – прості й невеликого достатку. Головний герой – Маркус – з других. Але його двоє найкращих друзів – з Балтиморських Гольдманів. Втім це не заважає всім трьом дуже тісно дружити.

    Проте в певний момент трапляється Драма, що змінила сім’ю назавжди…

    Книга дуже схожа на попередню – такі ж перестрибування з минулого на майбутнє і навпаки, такий же стиль оповіді. Правда, сюжетно романи ніяк не пов`язані, тому читати можна в будь-якому порядку.

    Що сподобалось

    «Книга Балтиморів», незважаючи на об’єм в 540 сторінок, читається дуже легко і швидко – буквально за пару вечорів. Інтрига на 5+, бо відпочатку знаєш, що з героями трапилось щось жахливе, і постійно очікуєш, коли автор розповість, що ж саме відбулось. Здається, істина відкриється вже у наступному розділі. Чи може в наступному? Ну от зараз точно. Але ні – в чому саме полягає Драма, стає відомо тільки в кінці. Тому не дочитати до кінця просто неможливо.

    А ще тут є про ревнощі між братами (дуже перегукується з романом «На схід від Едему» Джона Стейнбека), стосунки між людьми з різним достатком, і звісно ж, кохання, куди без нього?

    Що не сподобалося

    У перших двох третинах роману сюжетні повороти доволі передбачувані, місцями простуваті. Зате ближче до кінця починається м’ясорубка: сюжет несеться дуже стрімко і несподівано – аж дух захоплює.

    Дуже дивно, що кілька героїв (в тому числі, головний) у обох книгах пов’язані тільки іменами, а характери у них зовсім різні, і долі також. Автор не заморочувався тим, щоб продовжити розповідати про тих самих героїв, дотримуючись цілісності їх образів, а просто придумав нових людей, лишивши їм ті самі імена. Це дивно.

    А ще любовна лінія якось не чіпляє – навіть не знаю, що з нею не так. Можливо, емоції героїв виписані не настільки детально та майстерно, як хотілося б. Але за них чомусь не переживаєш. Принаймні, мені було байдуже – складеться у них врешті, чи ні.

    Післясмак

    «Книга Балтиморів» мені сподобалась. Незважаючи на те, що в ній вистачає смертей, роман легко читається, не примушує сильно напружувати мозок, і при цьому він не нудний.

    До речі, наступна книга Жоеля Діккера вже вийшла – вона називається «Зникнення Стефані Мейлер». Це знову детектив. Російською його мають видати наступного року. ВСЛ поки не анонсувало його переклад українською, але, сподіваємось на наступному Форумі видавців ми її все-таки побачимо.

    Кому читати

    Звісно – тим, кому сподобалась попередня книга Діккера. Але тим, хто її не читав, можна сміливо починати знайомство з автором саме з “Книги Балтиморів”. Сюжети у романах не перетинаються і повністю автономні.

    Книжка має сподобатись тим, хто любить сімейні саги та історії про характери і стосунки підлітків – бо саме про це добра половина роману.
Купити - Книга Балтиморів
Книга Балтиморів
180 грн
Є в наявності
 

Рецензії Книга Балтиморів

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Цікавий, реалістичний та атмосферний... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли читаєш Жоеля Діккера, то виникає враження наче слухаєш дуже цікаву розповідь старого друга. Це вже друга книга цього автора, яка сподобалася мені не менше ніж Правда про Гарі Квеберта! Тут щоправда трохи менше загадковості. Автор більше описує сімейні стосунки та причинно-наслідковий зв'язок, що призвів до трагічного кінця. Цей роман наче буря, що починається з легкого вітру, який повільно переростає у жахливий буревій, що нищить все довкола. Роман набирає обертів з кожною сторінкою, тож читати стає все цікавіше й цікавіше. Післясмак гнітючий та водночас Вас охоплює якесь таке особливе відчуття, що все найгірше вже позаду.

    Історію розповідає, вже відомий нам, успішний письменник Маркус Гольдман. Не можу з впевненістю сказати, що це персонаж із попередньої книги, оскільки деякі факти не збігаються, хоч є збіги.

    Читала цю книгу більше ніж пів року тому, але я й досі під враженням. Характери персонажів насичені. Події логічно переплітаються. Це дуже атмосферний роман. Один із таких, коли читаєш то повністю занурюєшся в процес і не помічаєш нічого довкола.

    Дуже рекомендую.


  •  
    До чого призводять ревнощі між братами 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Сучасний швейцарський письменник Жоель Діккер зараз знаходиться на піку своєї слави. Йому лише 33 роки, але його книжки розлітаються величезними тиражами, їх перекладають на десятки мов світу. Минулого року у «Видавництві Старого Лева» українською вийшов його найвідоміший роман – «Правда про справу Гаррі Квеберта». Ця детективна історія дуже сподобалась українським читачам, тож цього року ВСЛ видало ще один роман Діккера – «Книга Балтиморів».

    Обидві книжки об’єднує один герой – письменник Маркус Гольдман. «Книга Балтиморів», яка є скоріше не детективом (як попередня), а сімейною сагою, розповідає про три покоління в родині Маркуса.

    Зав'язка

    Є дві частини сім’ї Гольдманів: Балтиморські – заможні та успішні, і Монклерські – прості й невеликого достатку. Головний герой – Маркус – з других. Але його двоє найкращих друзів – з Балтиморських Гольдманів. Втім це не заважає всім трьом дуже тісно дружити.

    Проте в певний момент трапляється Драма, що змінила сім’ю назавжди…

    Книга дуже схожа на попередню – такі ж перестрибування з минулого на майбутнє і навпаки, такий же стиль оповіді. Правда, сюжетно романи ніяк не пов`язані, тому читати можна в будь-якому порядку.

    Що сподобалось

    «Книга Балтиморів», незважаючи на об’єм в 540 сторінок, читається дуже легко і швидко – буквально за пару вечорів. Інтрига на 5+, бо відпочатку знаєш, що з героями трапилось щось жахливе, і постійно очікуєш, коли автор розповість, що ж саме відбулось. Здається, істина відкриється вже у наступному розділі. Чи може в наступному? Ну от зараз точно. Але ні – в чому саме полягає Драма, стає відомо тільки в кінці. Тому не дочитати до кінця просто неможливо.

    А ще тут є про ревнощі між братами (дуже перегукується з романом «На схід від Едему» Джона Стейнбека), стосунки між людьми з різним достатком, і звісно ж, кохання, куди без нього?

    Що не сподобалося

    У перших двох третинах роману сюжетні повороти доволі передбачувані, місцями простуваті. Зате ближче до кінця починається м’ясорубка: сюжет несеться дуже стрімко і несподівано – аж дух захоплює.

    Дуже дивно, що кілька героїв (в тому числі, головний) у обох книгах пов’язані тільки іменами, а характери у них зовсім різні, і долі також. Автор не заморочувався тим, щоб продовжити розповідати про тих самих героїв, дотримуючись цілісності їх образів, а просто придумав нових людей, лишивши їм ті самі імена. Це дивно.

    А ще любовна лінія якось не чіпляє – навіть не знаю, що з нею не так. Можливо, емоції героїв виписані не настільки детально та майстерно, як хотілося б. Але за них чомусь не переживаєш. Принаймні, мені було байдуже – складеться у них врешті, чи ні.

    Післясмак

    «Книга Балтиморів» мені сподобалась. Незважаючи на те, що в ній вистачає смертей, роман легко читається, не примушує сильно напружувати мозок, і при цьому він не нудний.

    До речі, наступна книга Жоеля Діккера вже вийшла – вона називається «Зникнення Стефані Мейлер». Це знову детектив. Російською його мають видати наступного року. ВСЛ поки не анонсувало його переклад українською, але, сподіваємось на наступному Форумі видавців ми її все-таки побачимо.

    Кому читати

    Звісно – тим, кому сподобалась попередня книга Діккера. Але тим, хто її не читав, можна сміливо починати знайомство з автором саме з “Книги Балтиморів”. Сюжети у романах не перетинаються і повністю автономні.

    Книжка має сподобатись тим, хто любить сімейні саги та історії про характери і стосунки підлітків – бо саме про це добра половина роману.
  •  
    Родинна сага в найкращих традиціях жанру 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    До прочитання "Книги Балтиморів" мене спонукав інший роман молодого швейцарського письменника Жоеля Діккера - "Правда про справу Гаррі Квеберта". Власне, після цієї книги я, як і тисячі інших книголюбів, з нетерпінням чекала на вихід українського перекладу нової книги автора.
    Якщо "Правду про справу Гаррі Квеберта" можна вважати детективом з елементами психологічного трилера, то "Книга Балтиморів" - це насамперед родинна сага з незначними вкрапленнями детектива. Взагалі склалося враження, що детективна складова в другому романі Жоеля Діккера, перекладеному українською мовою, дещо "просідає". Натомість подробиць про дві гілки родини Гольдманів більш ніж достатньо.
    Це могла б бути звичайна історія кількох поколінь однієї звичайної родини, якби не велика Драма (саме так, з великої літери "Д"). Жоель Діккер будує всю оповідь навколо цієї Драми, і навіть тоді, коли читачі вже починають забувати, що у Гольдманів колись сталося щось таке, що розділило життя на "до" і "після", автор поспішає нагадати: "Потерпіть ще трошки, і я розкрию всі секрети про Драму".
    Загалом "Книга Балтиморів" надзвичайно мені сподобалася. З нетерпінням чекаю на появу українських перекладів інших книг Жоеля Діккера.
  •  
    РОДИННА САГА 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Звісно, що після прочитання геніального детектива Жоеля Діккера «Правда про справу Гаррі Квеберта» мені з нетерпінням захотілось прочитати наступну книгу автора. Відгуків читаю дуже мало, щоб не натрапити на спойлер, тому без вагань придбала «Книгу Балтиморів» і очікувала детективу. А його фактично і не було, була просто інтрига.

    Це родинна сага Балтиморських Гольдманів.
    Головний герой – Маркус Гольдман, той самий, що і в попередній книзі. Також автор майстерно робить стрибки в часі, в роках і ввесь сюжет крутиться навколо Драми, яку автор, звісно, розкриває вкінці.

    Написано дуже майстерно, читалося легко, але місцями бувало трохи нудно, місцями інформація здавалася непотрібною. Навіть якщо не порівнювати два романи, а оцінювати незалежно, то ця книга таки на четвірку. Як і в попередній книзі згадувалося про квіти гортензії. Також вловила деякі неточності в біографії Маркуса. В попередній книзі дещо описувалось по-одному, а тут по-іншому.

    Але тим не менше було багато цікавих моментів і глибоких думок.

    Це книга про родинність, вірність собі і своїм принципам, про підтримку і дружбу, про любов і розлуку. А також про заздрість і недомовки і це все приправлено смутком і Драмою.

    Хочу також прочитати і третю книгу автора «Зникнення Стефані Мейлер».
  •  
    Все гарно 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені ця книга сподобалась більше, ніж перший роман Діккера. Тут все більш реалістично, персонажі більш живі, опуклі. Кожному з них віриш, кожен стає справжнім другом. Здається, що це справжні мемуари письменника. І автор дуже гарно передає почуття Маркуса, адже історія його родини не може залишати його байдужим.
    Сподобався й стиль Жоеля Діккера. Він наче розповідає свою історію: повільно, перескакуючи з події на подію, повертаючись, забігаючи уперед. І це дійсно цікаво. З одного боку читач не втрачає пильності, з іншої залишається місце для розгортання подій.
    З негараздів, як на мене, слабка лінія з Александрою. Криво усе якось. Хоча вона і відіграє важливу місію, але усе одно якось не те. Ну це на мій погляд.
    На мій погляд не обов'язково було б робити головною особою Маркуса Гольдмана. Хоча явних помилок не було, але усе одно було таке відчуття, що це різні персонажі — Гольдман з "Дела Гаррі Кверберта" та Гольдман з "Книги Балтиморів". Тай його батьки у першій оповіді були карикатурними, смішними — типова єврейська мати та батько. А тут вони інші — більш драматичні та серйозні.
    Взагалі від книги позитивні та приємні враження. Слухав її у аудіоформаті, але тре мати таку у паперовому вигляді у власній бібліотеці. Але на черзі новий роман Діккера.
  •  
    Американская история одиночества
    Маркус - успешный писатель, который пытается найти спокойный уголок в солнечном штате пенсионеров и гольфа - Флориде.

    Он покупает дом недалеко от того, в котором жил его любимый дядя. И находит счастье в уединении и ностальгии, а также заводит друга-пенсионера для игры в шахматы.

    И все идет своим чередом, до тех пор, пока к нему не прибивается незнакомый черный пес, которому он разрешает спрятаться от ночного ливня в своем доме. Наутро, по совету старшего друга, Маркус выходит с псом на прогулку, и спускает его с импровизированного поводка, чтобы тот мог показать ему дорогу к своему дому.

    Как оказывается, хозяйка пса - бывшая девушка писателя, которую он так и не разлюбил.

    Так и начинается история об одной большой еврейской семье, разрушившейся в результате некой "Драмы", о которой на протяжении всей книги говорит Маркус. Из-за нее разрушилась его семья, отношения, и представление о мире.

    Он рассказывает своей жизни и своей семье так, будто драма перевернула всю их жизнь с ног на голову, как будто она была чем-то, чего никто не ожидал, чем-то из ряда вон выходящим. Но на самом ли деле эта история - отличный повод задуматься о наших самых больших трагедиях, которые мы виним в том, что наша жизнь свернула куда-то не туда-то из-за одного-единственного события, которое мы никогда не смогли бы предусмотреть.

    "Книга Балтиморов" - это книга, которую лучше всего начинать читать в пятницу вечером или в отпуске. Чем она восхитительна, это тем, что автор выстраивает повествование таким образом, что ее невозможно отложить. Она насыщена событиями, все время происходит что-то такое, после чего вы просто не можете отложить книгу. Я уже давно не читала до 4-5 часов утра, но тут - ничего не могла с собой поделать.

    Но...к сожалению, на последних 50 страницах создается впечатление, будто автор уже и сам устал писать, и поэтому его стиль скатывается в набор клише и непроработанных диалогов, которые абсолютно выбиваются из персонажей, которые росли в течение всей книги. Все становится смятым и сумбурным, как будто ему хотелось уже побыстрее закончить.
    Поэтому, из-за этих последних 50-и страниц, я и ставлю 4 из 5.
  •  
    I love you Goldman boys
    У попередній книзі головний герой розбирався у дуже непростій справі свого вчителя, але виявилось, що в його шафах теж заховано багацько скелетів! Ми не лише дізнаємось про дитинство Маркуса Ґольдмана, його шлях до письменництва, перше кохання й вірну дружбу, а й про велику Драму, яка назавжди змінила життя обох сімейств - Ґольдманів із Монклера і Ґольдманів із Балтимора.

    Два сини одного батька, які були нерозлучні в дитинстві, пішли різними шляхами. Один став успішним і багатим, а інший лишився інженером середнього достатку. А їхні діти дружать, не зважаючи ні на що. Ватага Юольдманів. Золоті хлопчики: розумний, сильний і добрий. Якими ж вони стануть?

    Автор з перших сторінок говорить про Драму і ти з цікавістю читаєш все далі, аби дізнатись, що ж станеться. І з ким.

    Невідворотність чогось жахливого змушує ще сильніше полюбити хлопців, таких різних, але таких близьких.
    Персонажі дуже яскраві, їх образи характеризуються не так описом, як вчинками. Саме тому прикипаєш до них усім серцем ще швидше. І коли нарешті доходить до розв'язки, то стримати емоції важко.

    Загалом книга читається дуже легко і чималий об'єм понад 500 сторінок нехай вас не лякає, бо вони пролітають дуже швидко.
    Любителям сімейних саг раджу
  •  
    Книга Балтиморов
    "Книга Балтиморов" расскажет нам о трёх поколениях семьи Гольдманов, у каждого члена которой есть свои скелеты в шкафу. Нереализованные амбиции, гонка за престижем, борьба за любовь и внимание членов семьи - и в итоге мы получаем Драму (повсеместное упоминание которой где-то с сотой страницы начало уже раздражать). Но именно так всё и происходит, когда каждый из героев - себе на уме.
    Читая эту книгу, в который раз осознаешь, что внешне красивая картинка (богатство, карьера, вечная дружба) иногда может скрывать за собой неприглядную действительность.
    Мне было интересно читать книгу, она захватила с первой главы и держала в напряжении до последнего. А теперь я в который раз возвращаюсь к её обсуждению/обдумыванию. Она меня не отпускает.
    Но было и то, что раздражало. Например, нерешительность главного героя и растягивание любовной линии. Ещё мне изначально было странно, как Балтиморы на равных приняли к себе в семью чужого ребенка, не думая о чувствах собственного.собственного сына. Мне не понятны поступки парней в пиковые моменты Драмы.
    На самом деле, если разбираться - то придраться в этой книге можно к очень многому! Но я бы советовала читать её не для критики, а для отдыха.
  •  
    Люблю сімейні саги
    Я проковтнула книгу Жоеля Діккера "Правда про справу Гаррі Квеберта", з цікавістю подивилася серіал, знятий по цій книзі. "Книга Балтиморів справила на мене також гарне враження.
    Події з минулого і теперішнього переплітаються. Сюжет розділений на життя до Драми та після неї. Книга дуже життєва. Тут є заздрощі, суперництво, інтриги, любов, ревнощі, відданість, зради, таємниці, злети і падіння.
    Мова йде про велику сім'ю, але умовно поділену на дві частини: Балтимори - більш заможні, Монклери, бідніші. Власне головний герой із сім'ї Монклерів, хоча дуже хоче бути сином Балтиморів. Стосунки між двоюрідними братами цікаво описані, є суперництво, нерозділене кохання до прекрасної Александри.
    Увесь час в сюжеті проскакує тінь Драми. Що за Драма сталася з героями? Ми це дізнаємося під кінець історії. Але і на цьому автор не зупиняється - після розкриття таємниці Драми він нам розкриває інші таємниці, що відбувалися тоді з героями.
    Незвичайний сюжет, незвичайна книга, написана легкою мовою. Раджу до прочитання.
  •  
    Родинні таємниці
    Це друга книга про Маркуса Ґольдмана, який, вирішивши переосмислити сімейні стосунки і прагнучи написати нову книгу, вирушає до спокійного містечка у Флориді. Нова книга Маркуса має стати ключиком до розгадки сімейної таємниці, засобом усвідомлення і прийняття того, що сталося (Велика Драма). Маркус знову і знову прокручує всі події, що відбувалися в його родині. Його сім’я не була простою – із самого народження Маркус відчував, що є певний поділ сім’ї на Монклерівських Ґольдманів (Маркус та його батьки) і Балтиморівських Ґольдманів (родина його дядька). Усе своє дитинство і юні роки Маркус відчував різне ставлення від бабусі і дідуся по відношенню до Монклерів і Балтиморів, тому намагався зрозуміти, чому це так склалося. І навіть переживши Драму, що стала великою трагедією для родини Ґольдманів, Маркус не дізнається всієї правди. І лише роки потому Маркус складає всі факти докупи.
    Захопливо, динамічно і непередбачувано. Декілька разів було відчуття, що всі таємниці вже відкрито, людські мотиви зрозумілі, але автор підкидав нові факти, що докорінно змінювали погляд на взаємини в родині Ґольдманів і трактування подій – і загадка виникала знову.
    Це неймовірно цікава історія (сімейна сага, детектив), без зайвого насилля, в основі якої – непрості людські стосунки.
  •  
    Остался доволен
    Книга мне понравилась. Не шедевр, но хорошая книга для отдыха, очень цельное, плавное повествование, такой уже типовый современный американский роман. О предыдущей части я слыхом не слыхивал, читал, как самостоятельное произведение.
    Слог и ритм повествования по-началу понравился, читал и отдыхал от бешеного рабочего ритма и тяжеловесной серьезной литературы. Но ближе к концу "кирпичика", пока автор все оттягивал и оттягивал главную интригу, меня уже это порядком поднапрягло.
    Историю Балтиморов и Монклеров, тоже не назовешь совсем легким чтивом. В ней затронуты важные темы, например тема семейных и дружески уз и их зыбкости. Тут я, правда, не раз подумал, о том, что американцев растят уж больно эгоцентристами, зацикленными на конкуренции и борьбе за первенство, что приводит как в книге, так и в жизни к плачевным последствиям. Но каждый может сделать свои выводы, и выстроить собственный оценки, материал для этого книга дает богатый.
    Вполне качественная современная литература, которая дает возможность, помимо всех прочих достоинств вспомнить о детстве.
  •  
    Книга Балтиморів
    Є щось дратуюче в манері оповіді автора, ніби він опускається до того, щоб звіритись вам у своїх діях, хоча і без того вони нібито мають бути зрозумілими. Загалом початок книги мені сподобався. Милі епізоди з "викраденням Дюка", стосунки із сусідом - починаючим письменником на пенсії Лео, та, звичайно, ретроспектива у дитинство Маркуса Гольдмана та його братів. Ця оповідь, що бере початком раннє дитинство і сягає двадцятирічного віку цікава, хоча забагато кліше поведінки дітей та підлітків у школах, які ми часто могли бачити у різних фільмах. Іноді складалось враження, що Жоель Діккер кілька тижнів дивився американські фільми, взявся за гугл, аби вивірити відстані між містами, назви кварталів і т.і. і на основі цього склав дану оповідь. Він створив багатьох персонажів, намагався наділити їх характером, та все ж дії декого з них виглядають абсолютно дивними, настільки штучними, що не віриш у вірогідність подібного розвитку сюжету. Одразу виникає думка: "Так не буває". Звичайно, приховані образи, ревнощі, гординя, але не може Вуді, якого ми знаємо, стати тим, ким постає він перед нами у кінці роману.
    Попри все, було досить цікаво 2/3 роману, далі читала скоріш, аби завершити історію.
  •  
    Абсурд
    Книга на троечку. Очень медленно развивается сюжет. Автор 500 страниц ходит "вокруг да около".
    "Книга Балтиморов" - это история трех поколений еврейской семьи. От наших дней, современных главному герою и до годов жизни его бабушки с дедушкой.
    Поколение автора - это он и его двоюродный брат, или братья.
    Старшее поколение - дядя и отец рассказчика.
    Главный герой - писатель, который пишет историю своей семьи, в которой случилась некая Великая Драма. Он держит ее детали в секрете, до конца книги.
    Когда я дочитала до так называемой "драмы", мне стало противно. Оказалось, что книга о глупости и тщеславии, бессмысленной зависти и конкуренции за любовь родителей, приведшей к трагедиям в двух поколениях. Во втором поколении к гибели пяти человек, один из которых совершенно невинный, не причастный к этой истории. Но автор не осуждает такие качества своих героев, он всю книгу ими восхищается! Вернее, рассказывает, как восхищался в детстве.
    Я разочарована. Столько страниц и столько надежды, чтобы в итоге все так банально закончилось?
  •  
    Книга Балтиморів
    Якщо узагальнити, то це родинна сага, розповідь про життя трьох поколінь Гольдманів, починаючи від стареньких дідуся та бабусі і закінчуючи молодими, хоча вже й достатньо дорослими, внуками. У старого Макса Гольдмана було двоє синів, Сол та Натан. Задумано було так, що обидвоє чоловіків мали б лишитися працювати на родинне підприємство, але життя внесло свої корективи - діти роз'їхалися, створили свої сім'ї, народили власних дітей. Так Гольдмани поділились на Монклерських, звичайних і пересічних, та Балтиморських, впливових та з мільйонними статками. Але хоч дороги дорослих і розійшлися, та все ж таки їхні діти - двоюрідні брати Гіллель та Маркус - поєдналися в надзвичайно сильній дружбі. Згодом до двох хлопців долучився третій, їхній одноліток Вуді, якого взяла під свою опіку впливова за заможна сім'я Балтиморських Гольдманів. З того часу і почалася для дітей ера ,,ватаги Гольдманів,, ,які і життя свого вже не могли уявити один без одного. Але з роками дитячі мрії потьмяніли, а дружбу почали руйнувати почуття заздрощів та ревнощі...
    І тільки з віком, потому як головному герою почали відкриватися усі родинні таємниці, він зміг зрозуміти, що не все те добре, що таким здається в дитинстві... І можливо, насправді зовсім немає причин заздрити успішнішому брату...
  •  
    Хороша книга
    Першою мною прочитаною книгою цього швейцарського письменника була " Правда про справу Гаррі Квеберта". І вона мені дуже і дуже сподобалась. Ця ж книга зовсім інша, не така динамічна, її неможливо "ковтнути", а треба "смакувати", вникати у кожне слово і деталь, бо потім воно немов пазлик до пазлика складається у цільну картинку.

    То про що ж вона?
    Це оповідь про три покоління родини головного героя- письменника Маркуса Гольдмана.
    Це оповідь про стосунки дорослих з дорослими, дорослих з дітьми, підлітків поміж собою, про стосунки закоханих. Це сімейна історія тривалістю в життя. Маленькі і не дуже сімейні таємниці, які виринають з кожним новим розділом доводять просту людську істину- чужа сім"я- то темний ліс, і те що ми можемо спостерігати ззовні - далеко не те саме, що може бути всередині.

    І дуже важлива цитата:
    "Багато хто поміж нами намагається знайти сенс у житті, та наше життя має сенс лише тоді, коли воно виконує три завдання: любити, зазнавати любові і вміти прощати. Решта - просто втрачений час"
  •  
    Разгадка "Драмы"
    В копилку прочитанного добавилась ещё одна книга Жоэля Диккера - книга Балтиморов. Семейная сага мне понравилась куда больше чем "справа Гарри Квеберта"!
    Казалось бы, речь идёт о монотонной жизни людей, что тут может быть интересного?! Но на самом деле не все так просто, каждый персонаж очень интересно раскрыт и на фоне маячит "Драма" семьи Балтиморов, по-этому на протяжении книги не покидает интрига, что же такое могло случиться в на первый взгляд идеальной семье?!
    Самая большая загадка это люди, их поведение может быть очень непредсказуемым и даже шокирующим! Не хочется раскрывать глобальных спойлеров, но то что случилось с Гиллелем и Вуди меня шокировало, как и все к чему пришла эта семья. Люди многое недоговаривают, скрывают, таят обиды, считают себя хуже других... После этого образуется ком недопонимания, как было между дядей Солом и тетей Анитой, зависть между братьями, ревность, ложь.
    Монклеры и Балтиморы в очередной раз поменялись местами на социальной лестнице, ну а суть в том что идеальное положение и деньги не дают гарантии счастья. Люди сами все портят.
    Для меня эта книга однозначно в топе, т.к. с одной стороны в ней есть тайна и интрига, а с другой стороны психология личности и поведения людей.
  •  
    Книга Балтиморов
    Семейная сага, история семей Балтиморов и Голдманов. Молодой писатель Маркус Голдман, знакомый нам по «Правде о деле Гарри Квеберта», снова пишет книгу, на этот раз о своей семье. Маркус всегда был дружен со своими кузенами, но его семья была намного беднее семьи родственников, что являлось причиной его зависти. Только позднее Маркусу становится известно о семейной ссоре, длившейся многие годы и разъединившей семью.
    Повествование нелинейное, написано хорошим языком. Говорится о дружбе, братских чувствах, зависти, безнадежной любви, соперничестве, семейных ценностях, взрослении. События разворачиваются с 1970 до 2010 года и охватывают большой временной промежуток. Маркус вспоминает о своих детских годах, юности, друзьях, о своем дяде, кузенах, первой любви, семейных тайнах. События прошлого переплетаются с настоящими.
    Семья Балтиморов была успешна и богата. Они жили в роскошном доме, особенном мире, пользовались уважением. Маркус же рос в скромной семье и восхищался семейством своего дяди, успешного адвоката. Его отец был простым инженером, семья жила в скромном доме. Мальчик всегда стремился попасть к Балтиморам, считая их во всем идеальными. Но всё оказалось не так просто.
    Роман глубоко психологичный, с интересными живыми героями. У каждого из них свои переживания, проблемы, тайны, чувства. Книга интригующая, интересная. Для широкого круга читателей.
  •  
    Сімейна сага?
    Так вже вийшло, що я потрапила в хвилю читання саме другої випущеної автором книжки і в принципі не пошкодувала, тому що читати їх не обов'язково по порядку, але наскільки я знаю, в цій частині є відсилання до знаменитого «Гаррі Квеберту» і від цього цікавіше, звичайно, дотримуватися хронологію

    З самого початку я була так натхненна! Я ж думала, що таку величезну книгу не прочитаєш ніколи, так ще й уявляла, що вона жахливо нудна або складна, але все виявилося інакше: сторінки буквально летіли.

    І скільки б не зустрічалося мені імен, скільки б історій мені не розповідалося - я не плуталася. З перших сторінок книги - ти ніби в своїй тарілці, все розумієш і всьому співпереживати. Все здається таким рідним! Чудове почуття, але ...

    Ця історія родини молодого письменника. У Маркуса Гольдмана були безхмарні і щасливі дитинство і юність, проведені з кузенами. Єдиним затьмаренням був дух суперництва, місцями переходить в заздрість більш успішним братам. Разом з хлопцями це почуття росте і призводить до страшних наслідків...

    Те ж саме "але" - коли було прочитано більше половини книги, коли з'явилася Олександра, ось це чарівне відчуття спорідненості пішло. Книга стала для мене чужою, я стала пробиратися через пропозиції і відверто нудьгувати. До сих пір важко говорити про цю книгу. А може жанр сімейної саги - не моє?
  •  
    Велика сім'я — надзвичайна історія
    Жоель Діккер — молодий талановитий письменник. Його твори читаються на одному диханні, оповідь ведеться так ясно, що можна уявляти барвисту картинку, неначе в фільмі, а сцени постають зворушливими, таємничими, затишними, і найголовніше — все це підкреслює небанальний сюжет.

    Між романами «Правда про справу Гаррі Квеберта» та «Книга Балтиморів» немає зв'язку в сюжеті — книги можна читати в будь-якому порядку. Єдине спільне в обох творах, проте, знову ж, не зв’язане сюжетом, — головний герой, а саме знаменитий молодий письменник Маркус Ґольдман.

    До клану Ґольдманів належать дві гілки родини — Ґольдмани з Балтимору та Ґольдмани із Монклеру. Якщо Балтиморські Ґольдмани заможні та успішні, то Ґольдмани з Монклеру не можуть дозволити собі нове авто чи вечерю в ресторані. У сім’ї їх прозивають Балтиморами та Монклерами. Маркусові батьки — Монклери. У дитинстві Маркус зав’язав тісні стосунки зі своїми двоюрідними братами Гіллелем та Вуді Ґольдманами, що належать до гілки Балтиморів. Попри різне соціальне становище та відстань, хлопчакам вдається віднайти дружбу та зрештою стати славнозвісною Ватаґою Ґольдманів!
    Роки минають і трапляється Драма… Напередодні цих подій відкривається чимало сімейних таємниць, котрі змінюють уявлення майже про кожного героя книги…

    Що варто зазначити: початок роману читається радше як оповідь, тож, якщо ви подумаєте, що на вас чекає банальна історія, це зовсім не так! Сюжетні повороти, що підготував автор надалі, триматимуть вас в напрузі до останньої сторінки.
    Рекомендую!
  •  
    І знову неперевершено!
    Іноді зворотною стороною міцної дружби стає прихована заздрість…

    Цього разу це 100% родинна сага з відбірними скелетами в шафах (як личить кожній поважній сімейній сазі). Вона розповідає про родини двох братів - Гольдманів-із-Балтимору та Гольдманів-із-Монклеру, а також їхніх дітей Гілеля, Вуді та Маркуса.

    Маркус народився у середньостатистичній сім'ї Монклерів, але все життя тягнувся до сяючої і успішної сім'ї Балтіморів. Всі свої вихідні та канікули він проводив з кузенами і вони називали себе непереможною бандою Гольдманів.

    Ця книга - це фактично ода їхньому дитинству, їхній безтурботній дружбі та відданості і зрештою краху всього цього…

    Оповідь ведеться від імені Маркуса Гольдмана, який став відомим письменником і через багато років після Драми зважився розповісти історію своєї родини.
    Дікер пише як завжди неперевершено. У нього це виходить настільки проникливо, що зникає відчуття, ніби ти читаєш про вигаданих персонажів. Він з такою любов'ю і тугою пише про кожного з них, ніби дійсно розповідає про своїх близьких. Скрупульозно виписує кожну рису характеру, кожну життєву віху. Ти ніби живеш в цій сім'ї, поки читаєш книжку. І, звичайно, вона читається на одному подиху.

    Якщо порівнювати з іншими книгами автора, то на першому місці “Справа Гаррі Квеберта” (там більше неочікуваних сюжетних поворотів), далі “Книга Балтиморів” і остання “Зникнення Стефані Мейлер” (думаю, автор накрапав її, щоб видавці відчепились).

    Мрій, і мрій про велике! Тому що виживають лише найбільші мрії. Решту змиває дощ і змітає вітер.

    Чому я пишу? Тому що книги сильніші за життя. Вони - найпрекрасніша перемога над ним. Вони - свідчення незламної стіни нашого духу, неприступної фортеці нашої пам'яті.
  •  
    Драма справжнього життя
    Вагома така, солідна історія. Взаємини великої родини описані детально, скрупульозно, але не занудно. Починається все легко, майже грайливо. Із бешкету братів-підлітків, із хлопчачого захоплення одне одним. Але шар за шаром нам відкриваються усе глибші та глибші пласти цієї історії. Ми краще пізнаємо характери героїв, розуміємо мотиви їхніх учинків.
    Рідко коли мені подобається мішанина сучасного, минулого, "ще минулішого" минулого і "ще сучаснішого" сучасного. Але Діккер так легко перемикає нас між роками, так вправно вплітає уривки в єдине ціле, що немає жодного дискомфорту від невпорядкованої хронології, навпаки - так ще цікавіше, так інтрига зростає ще більше.
    Не без того, що десь на середині я подумала: "Ну, можна було б якось і коротше все це викласти", та вже за кількадесят сторінок не могла відірватися від тексту і подумки просила, щоб він не закінчувався швидко. Трохи напружували постійні натяки на Драму, про яку читач не має ані найменшого уявлення. Та й це згодом перетворилося на плюс цього роману.
    Хоча загальна тональність твору трохи депресивна, але я так вдячна автору за тонкий, ненав'язливий гумор, коли йдеться про Лео та про милаху Дюка. Без них усе було б надто гірко.
    Це класна історія із купою детальних ситуацій, таких життєвих, що й не вигадаєш таке.
  •  
    Рекомендую. Чудова книга.
    Для мене це була третя книга автора та упевнено можу сказати це зовсім не типовий детектив для нього. Більше схоже на сімейну сагу з елементами загадки.

    Історія трьох хлопчаків, яки виросли разом і називали себе Ватага Гольдманів. Хлопці мали великі мрії та грандіозні плани на майбутнє. Саме головне що про все це вони мріяли разом, ніщо в цьому світи не мало їх розлучити, але ж доросле життя має здатність вщент розбивати дитячі плани. Жага бути першим, заздрощі та ревнощі почали руйнувати цю здавалося б ідеальну сім'ю.

    Книга дуже приємна, вона не така як попередні, що ти шалено мрієш дізнатися хто убивця, хоча тут інтрига присутня і також дуже цікава розгадка, але цю книгу хочеться смакувати і розтягувати. Вона про любов та зруйновані мрії, про хибні рішення, які мов ланцюг тягнуть за собою чергу руйнівних подій.

    К останній сторінці так звикаєш до всіх героїв, автор майстерно змальовує кожного, дуже жалкуєш що доводиться розлучатися з ними. Потім довго міркуєш, як з такими гарними хлопчиками, могли трапитись таки жахливі речі, як життя часом не жаліє нікого, навіть гарних людей, як один хибний вчинок руйнує декілька доль. Головна ідея книги - ті хто залишилися, повинні продовжувати жити далі, не зупинятись на минулому.
    Читати всім, ця книга нікого не залишить байдужим.
  •  
    "I love you, Goldman boys"
    Це незвичайний, дуже чуттєвий роман, який знайде відгук у кожному серці. Мені він сподобався своєю простотою. Так, сюжет тут доволі заплутаний та непередбачуваний. Але автор акцентував свою увагу на базових людських почуттях і збудував на них прекрасну історію.

    Простота в тому, що нам розповідають про любов. Любов до дітей та батьків, братів та друзів, до своєї професії та роботи. Усі герої поводяться та відчувають себе, як кожен з нас. Тут немає якогось дуже складного екзистенціального протистояння. Звичайні люди, звичайні життя та цінності.

    Разом з героями читач буде переживати типові дитячі та дорослі труднощі, боротися за справедливість. Дуже зачепила ситуація Маркуса зі своїми батьками. Це відчуття, яке мала кожна дитина хоч секунду у своєму житті. Коли здається, що у всіх інших людей краще життя, краща доля, кращі батьки. А вже потім, через роки та досвід, ти розумієш, наскільки ти помилявся. І це дуже круто, що ті, у кого ти можеш за це перепросити, ще живі.

    Ця книга багато розповідає про прості людські почуття та рішення. Гадаю, вона нікого не залишить байдужим. Рекомендую!
  •  
    История семьи Гольдман
    Это увлекательнейшая и насыщенная разнообразными событиями (трогательными и печальными) семейная сага, повествующая о большой и шумной семье Гольдманов и рассказанная от имени одного из ее членов и непосредственного участника всех событий - Маркуса Гольдмана. Сага охватывает три поколения семьи.
    Бабушка и дедушка Гольдманы были достаточно успешными людьми, с хорошим достатком. Их двое детей выбрали в жизни противоположные пути, жили в разных городах и были не слишком близки. Внуки (в том числе и Маркус) часто проводили праздники и каникулы в большом доме у бабушки и дедушки. Но то, что всегда беспокоило Маркуса, - это совершенно разное отношение бабушки и дедушки к своим детям и их семьям: опекающее и заботливое к одним и равнодушное к другим. Несколько лет назад, когда внуки уже были достаточно взрослыми, в семье Гольдманов произошла страшная трагедия, и спустя годы Маркус, приехав в городок его детства, пытается разобраться со всем: с причинами разного отношения бабушки и дедушки к своим детям, с причинами страшной трагедии и главное - с возможностями жить дальше, когда все тайны открыты.
    Захватывающе и трогательно, местами невероятно печально. Мне кажется, такие книги не столько увлекательны сюжетом, сколько поучительны для родителей, поскольку показывают последствия поступков и идей взрослых, которые калечат будущее детей.
  •  
    Діккер
    Друга книжка швейцарського письменника Жоеля Діккера. Напевно він вже став моїм улюбленим після прочитання твору «правда про справу Гаррі Квеберта та «Книга Балтиморів». Обидва твори мені дуже сподобалось. Через те що вміє найкраще робити Жоель-це розкидання по датах. Здавалося б зараз ти читаєш про стик 20 та 21 століть та ні , вже через 50 сторінок 1960 ті роки. Це мене найбільше захоплює. Хоча потрібно віддати належне і сюжету твору. Це не детектив як 1-й його твір це вже сімейна сага. Сімейна сага про Маркуса Гольдмана. Та про Сола,Гіллеля,Вудро та Аніту. Через цю книгу я зрозумів що потрібно справді цінувати свою родину і не покидати її не дивлячись ні на що. Я осмислив що потрібно любити своє дитинство пам‘ятати його,адже той безтурботний час не замінить нам ніщо у дорослому житті. Також потрібно віддати належне феноменальному перекладу Від Леоніда Кононовича,чудовій матовій обкладинці від Видавництва Старого Лева. Якщо кількома словами то книга супер, обов‘язково раджу всім до прочитання.
  •  
    Сага
    Перше моє знайомство з автором і одразу така прекрасна сімейна сага. Словами не передати як вона мені сподобалась.

    Оповідачем виступає один відомий письменник, який захотів увіковічнити історію своєї сім'ї у книзі, а точніше історію двох кузенів Балтиморів. Їхнє зародження, розквіт і нещадне падіння. На сторінках розгортається справжня драма.

    Книга дуже потужна, максимально сильна і символічна. Вона просто просякнута ностальгією і сумом, але це тільки додає їй шарму.

    Історія пронизує декілька часових відрізків. А саме: далеке минуле, близьке минуле, раннє минуле і теперішнє. Ви їх не переплутаєте між собою, бо всі вони позначені датами.

    Сам автор має чудову манеру розповіді. Читається легко, цікаво і захоплююче. Хоч би як я не хотіла розтягнути книгу на довше, але в мене не виходило. Я ковтала сторінку за сторінкою і не могла дочекатися фіналу.

    Окреме дякую Діккеру за дуже логічний кінець, і за те, що він дав відповіді на всі запитання. Ніяких здогадок і недомовок взагалі не залишилось.
  •  
    Жоель Діккер як приємна несподіванка 2020
    Ще одна книга Жоеля Діккера позаду. Тепер уже з впевненістю можу сказати, що автор створює чудові історії. Історії, які максимально пасують до холодних осінніх вечорів, чашечок чаю і домашнього затишку.
    "Книга Балтиморів", на відміну від решти книг Діккера, що вже вийшли українською - не детектив. Таємниця та загадки таки присутні, але детективної лінії як такої немає. Спочатку мені це здалось недоліком, та згодом я зрозуміла, що така особливість цієї книги - це Драма, в найкращих своїх проявах.
    Насичена сімейна історія відкриває світ тих, кому пощастило більше і тих, чиє життя є цілком пересічним. Найкращі друзі та брати викривають найтемніші сторони своєї душі, а юнацьке кохання проходить тонкою лінією через всю оповідь.
    Особливість, на яку безумовно хочеться звернути увагу майбутнього читача: Маркус Гольдман з яким ми знайомились в історії про Гаррі Квеберта - зовсім не той Маркус Гольдман, про якого ми дізнаємось в балтиморській драмі. Я так і не зрозуміла, для чого тоді зберігати ім'я головного героя, якщо інші елементи його попередньої історії не збережені.
    Щож, то все замисли автора :)
    Читайте! Хай книги Діккера стануть для вас приємною несподіванкою :)
  •  
    Цікава та захоплююча, трохи фантастична 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Цей автор один з моїх улюблених. Читала після книги "Правда про справу Гаррі Квеберта", в тій мало що було про родину письменника Маркуса Гольдмана, хіба що, дуже кумедні та яскраві розмови по телефону з мамою. Але в "Книзі Балтиморів" мама його зовсім інша, та й загалом кумедного тут не багато. Я поставила найвищу оцінку, та по правді, перша книга краща, але і важко зрозуміти чим саме, це можна відчути лише з плином часу, коли згадуєш обидві історії. Коли ж читаєш їх, то це щось неймовірне, ніби-то живеш в книгах. "Книгу Балтиморів" можна читати окремо, вона не є продовженням, вона зовсім інша по стилю написання. Менш гостросюжетна та шокуюча, більш драматична та реальна. В неї віриш.
    Надіюсь, що цей автор ще буде радувати своїми романами, я переконана, що лише варто познайомитися з одним, одразу стаєш його прихильником.
    В сюжеті мені дуже сподобалась лінія дитинства, це взагалі найкраще тут... можливо, трохи фантастично виглядала історія збагачення одного з Балтиморів, але то я так пишу, бо нічого не розумію в біржах і таке інше. В США, в ті роки, про які йде мова, все було інакше. Можливо, й це було реальним, взагалі-то всі герої дивовижно цілеспрямовані, майже всі то мільйонери, то генії, то видатні спортсмени, таке... Та історія все ж реалістична, поки її читаєш. Дуже рекомендую її.
 
Характеристики Книга Балтиморів
Автор
Жоель Діккер
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
544
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-679-644-2
Вага
512 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література інших країн Європи
Література за періодами
Сучасна література