Гарна палітурка, цікава назва, детективна основа й сучасний європейський автор. Здавалося б, що може зіпсувати насолоду, коли ти холодного весняного дня сидиш у затишному кріслі з романом? Виявляється - переклад. А ще - повна відсутність редакторсько-коректорської роботи. Десь на п'ятій сторінці не витримала - взяла олівець і почала робити правки. Їх кількість вражає. Окрім стилістично невдалих зворотів (але це ще можна пробачити, мовляв, перекладач поспішав), тут і тавтології, і неправильно поставлені, а частіше відсутні, знаки пунктуації, і калькування російської. Створюється враження, що текст "прогнали" через автоперекладач (можливо, російський переклад роману), а потім навіть не переглянули. Якщо це так - це просто жадібність видавництва. А от якщо це дійсно перекладали-редагували заявлені люди, то треба констатувати просту істину: перекладач має бездоганно володіти не мовою вихідного тексту, а мовою, якою перекладає! Прикро, що непоганий літературний детектив так легко "вбив" технічний працівник. Користь матиму: даватиму студентам приклади з цього тексту (а їх на кожній сторінці по 3 - 6 штук) - хай тренуються редагувати і навчаються на чужих помилках.

Лукас Корсо - професійний мисливець за рідкісними книгами. Сюжет даної книги розгортається навколо нового завдання Корсо. До нього в руки потрапили одразу два ексзлюзивні витвори літературного мистецтва, справжність яких він має довести. Одна глава "Трьох мушкетерів" написана рукою великого Дюма й примірник рідкісної книги "Дев'ятої брами", що з давнини вважається посібником для викликання Люцифера. Життя героя наповнюється дивними подіями. Герої відомого Дюма, оживають й переслідують Корсо, а" Дев'ята брама" лишає по собі кровавий слід, всипаний тілами її колишніх власників. Анотація до книги не аби як мене зацікавила, тож за прочитання взялася з величезним натхненням. Та даремно. Я обожнюю Дюма і його "Три мушкетери" одна з найулюбленіших книг. Тож було цікаво читати певні факти про створення цього шедевру. Але на цьому й все. "Клуб Дюма", для мене, той випадок, коли й везти важко, й кинути шкода. Я до останнього читала в надії, що ось зараз стане неймовірно цікаво, але ні. І це дивно. Бо романи на таку тематику мені завжди імпонували. Викликання Люцифера, давні таємниці вкритті тисячною пилюкою, розшифрування древніх послань. Все це не аби як захоплює, але не в цьому випадку. Герої не припали мені до душі від слова зовсім. Деякі події були смішними та зовсім не логічними. Фінал трохи порадував, та виправити загальне враження від книги все ж не зміг. Було нудно і не цікаво.

Правду кажучи, коли свого часу дививсь цей нашумілий голлівудський блокбастер, навіть не підозрював, що в нього є роман-основа. Якщо пам'ятаєте, то в фільмі герой Джоні Депа, затятий бібліофіл, виконує досить незвичне завдання по пошуку таємничих рідкісних книжок. Наприкінці він розуміє, що насправді вони є ключем для проведення магічного ритуалу для звільнення Люцифера. Так от, цієї кінцівки в романі нема. Тому що це оригінал, відштовхуючись від якого режисер Роман Поланські почав будувати власну історію. Але від цього оригінальна книга Артура Перес-Ріверте не стає менш цікавою! Можна навіть сказати, що це дві абсолютно різні історії! Насправді, абсолютно позбавлена містики, вона читається як заплутаний детектив в стилі "Кода да Вінчі" Дена Брауна, хоча, стоп - мабуть, це як раз Браун брав свого часу цей стиль за взірець! Секретні товариства, зашифровані символи, що приховують давні таємниці, небезпека і несподівана розв'язка, а головне - вишуканий інтелектуалізм автора, - ось, що робить цей роман "маст хев", а не його, хоч і вдала, екранізація.