Зазвичай я не пишу негативні відгуки на прочитану літературу. І тільки тому, якщо твір мені не подобається, я просто його не читаю до кінця. Але не цього разу. Чи то цікавість перемогла в тому, чим же насправді ця історія закінчиться, чи то стало шкода витрачених грошей, що й змусило дочитати. Але це справді було боляче і виснажливо. ​Довелося продиратися через складні родинні стосунки, дитячі травми головних героїв, їхні старі образи й звинувачення один до одного. І це все в суміші з привидами минулого. Хоча місцями здавалося, що все в їхній голові. ​Проте не можу не відзначити і той факт, що все-таки автор майстерно відобразив відчуття дитячих страхів, перетворивши звичні речі на джерело чистого жаху. ​Ну, звісно, якщо читач полюбляє полоскотати собі нерви, то це хороша історія. Але, на жаль, не для мене.

Десь до половини книги очікувала, в який момент всій цій «містиці» знайдеться раціональне пояснення. Але, схоже, чим більше було написано, тим більше було вживано🙄 на другій половині я вже пропускала описи і шкодувала про витрачений на цю книгу час. Єдине враження, яке залишилось - як і навіщо я взагалі це прочитала?

Класнаскнига з цікавим сюжетом. В задоволення читала