Довольно таки странная история, даже для Кинга. И необычная. По словам самого автора эта книга самая личная и отчасти автобиографична. Он посвятил роман своей жене, Табите. Хотя в послесловии и упомянул, что Лизи это не Табита. Но уверена, образ отчасти списан с неё. В начале было трудно. Лизи часто вспоминает прошлое. А иногда и запрещает себе вспоминать конкретные момент. И я иногда терялась в промежутках времени не понимая, где я сейчас нахожусь. Как в "Начале" Нолана, где сон во сне. Только в этом случае - воспоминания в воспоминаниях. Мне очень понравилась история самого Скота. Вот её я бы почитала ещё. Возможно как отдельную книгу. Потому что мне было мало. Эх, мечты, мечты. Должна сказать, что я читала книгу два раза. В украинском переводе и русском. Первый раз книга меня не зацепила, больше того она мне не понравилась. Прошло около 13 лет и я наткнулась на эту же книгу опять в русском издании. Решила дать ей второй шанс. И не зря. Книга открылась для меня с другой стороны. Мне кажется, украинскому изданию очень не повезло с переводчиком конкретно этой книги. Я читала другие книги Кинга на украинском и это было хорошо. Но здесь - что-то не удалось.

Перші чотири глави я продиралася крізь хащі думок Лізі, а також спогадів про думки її чоловіка. І вони були моторошні, дивні й нездорові. Я вже налаштувалась, що це буде сама нудна книга у С. Кінга. Мені допомогло те, що ми читали книгу у спільних читаннях і ті хто забіг наперед розповіли, що далі книга дуже цікава, містична і моторошна. І я пожвавилася... Починаючи с другої частини книги відірватись від неї було неможливо. Знову переплетені жахи містики та реальності. Обожнюю цю фішку С. Кінга. І мені було страшніше читати про реальні речі, котрі відбувались у дитинстві Скота. Іноді, я не розуміла, як він зміг вижити у тих умовах і принаймні намагатися потім вести нормальне життя. Уся його сім'я має нездоровий розум. Дуже дивно, но як то кажуть " Бог до пари звів", так і Лізі зі Скотом мали однаково дивні родини. У Лізі, правда версія " лайт", а у Скота " преміум" хворі на всю голову. Вже кілька днів у мене з голови не йдуть слова та сцени книги. Обмірковую все те, що хотів сказати С. Кінг за лаштунками містики. Багато моральних проблем піднімає автор: люди, які себе калічать від нервової напруги, люди, які впадають у кататонію, і взагалі, те раді чого варто вертатись з глибин своєї свідомості. Дуже мене вразила сцена, коли Лізі прийшла за своїм чоловіком на берег озера. Як вона тягнула його додому.⠀ Книга дуже важка, читається не жваво, но вона варто того, щоб її прочитати. Дуже багато важливих речей С. Кінг обговорює у книзі. ⠀

Пол Лендон, відомий і успішний письменник, раптово помирає, залишивши своїй дружині, Лізі, чимало літературної спадщини, божевільних фанатів та внутрішніх демонів, які, виявляється, існують насправді. У Лізі, крім того, є й власні заняття: догляд за божевільною сестрою, наприклад. Книга цікава, але це розумієш вже після прочитання: початок доволі затягнутий. Події розвиваються так неспішно, фабула зосереджена навколо думок Лізі, її внутрішнього світу, спогадів та переживань. Так званий екшн починається десь з середини книжки – і от тоді стає по-справжньому гаряче та тривожно! Проте не страшно. Горору тут небагато. Радше, суміш містики та рефлексії божевільних. Бо справді: читаєш й думаєш, а чи насправді були всі ці містичні події, чи, може, це гра запаленої уяви людини, що страждає на психічний розлад? Також, ця книга – квінтесенція турботи про сім’ю, відданості, любові, готовності жертвувати собою, коли треба. І окремо кілька слів про переклад: він відверто невдалий. Наприклад, слово babyluv перекладач чомусь подає, як «моя маленька дитина», хоча контекст у нього зовсім інший. А диван, у контексті фрази pieceoffurniture, тобто одиниці меблів, вжитій у однині, перекладає як «мебля». Ці неточності перекладу та трохи затягнутий початок змушують поставити книзі 4 зірки!