Багато хто, прочитавши цю повість, так і не зрозуміє, про що вона. Є поліцейські, які розслідують жорстоке вбивство метиса Паломіно Молеро. Паралельно йдеться про пристрасть одного з поліціянтів до шинкарки доньі Адріани. Врешті-решт, за 19 днів справу розкрито, але простолюд не вірить у те, що полковник міг гвалтувати свою дочку й ревнувати її до простого хлопця. Як на мене, книга про соціальну й національну нерівність у Латинській Америці. Представники білої раси обіймають високі посади й вважають себе царями Всесвіту. Метиси ж можуть лише бути на другорядних ролях. Судячи з міркувань поліцейських, вони теж є метисами, тому, напевне, після викриття вбивці обох засилають далеко-далеко. Та й почитайте уважніше свідчення дочки полковника, яка прямим текстом говорить про те, що не могла покохати метиса. Зверніть увагу й на те, що білі - ті ще збоченці, бо гвалтувати власну дочку є річчю аморальною. Книга чимось нагадала мені «Безчестя» Кутзее. Там теж нібито про хтивого професора й студентку, а врешті - про расизм й нерівність. Раджу читати ці твори вдумливо й шукати в них підтекст. Бо побіжне читання лише розчарує і в сюжеті, і в образах.

Можна зрозуміти таку неоднозначність відгуків на цю книгу. Звісно, твори нобелівського лауреата буває тяжко зрозуміти. Тим не менш, хочу зазначити, що мені книга дуже сподобалась. Події книги відбуваються в Перу в 50-х роках минулого століття. Зав'язка починається описом розчленованого юнака, якого по-звірячому вбили. Цю справу розслідують лейтенант Сильва та його помічник Літума. Потрохи розслідування справи веде до звичайної любовної історії, і напруга в сюжеті потрохи спадає, оскільки автор відхиляється від канону детективного жанру. Можна сказати, що це детектив з краплею мелодрами. У багатьох читачів виникає питання: чому ж лейтенант Сильва так жадає донью Адріану і зовсім не думає про хід справи? Відповідь проста: події відбуваються в маленькому провінційному містечку Таларі, де не відбувається жодних значимих подій. Відповідно, в місті всі одне одного знають(ще одна риса маленьких містечок), тому лейтенант Сильва так залицяється до доньї Адріани, часом забуваючи про хід справи. Це говорить про втрату ентузіазму. Проблематика набагато глибша: бюрократія, замовчування подій. Влада перебріхує події так, як це вигідно їм, незручні для офіційної влади речі просто прибираються. Розв'язка книги буде неочікуваною та водночас гіркою, тому варто читати тим, хто любить подібний жанр. Розуміти цю книгу треба набагато глибше, тому що, на жаль, проблематика схожа з нашою країною.

Жорстоко вбито молодого хлопця - солдата з авіабази. Хто міг таке зробити? Кому він перейшов дорогу? За розслідування беруться перуанські Холмс і Ватсон - лейтенант Сильва і поліцейський Літума. Інколи їх поведінка таки нагадує відомого детектива і особливо його помічника. Дізнавшись, що автор нобелівський лауреат, постійно думала: «Ну, давай, здивуй мене». Інше, що шукала - відмінність - бо автор з Перу. Адже детектив це детектив: злочин, розслідування, винний. Тут сильно не «розгуляєшся». Отож, відмінності певні знайшла. По перше - надто розмірений повільний спосіб життя. Поліцейські діють якось недбало, ніби між іншим. Постійно ходять їсти (на халяву, аякже), дивляться фільми, гуляють набережною і обговорюють жінок (точніше, одну). Малувато засобів для роботи, немає машини, користуються переважно таксі або попутками. А взагалі трошки дивно, бо спершу їм підкинули записку, потім знаходяться персонажі (самі при чому), які ніби намагаються заговорити, але істину замовчують. Всі все знають, але бояться сказати. Більшість жителів впевнені, що тут замішані великі тузи. Але все значно прозаїчніше - шерше ля фамм... Отже, захопливого розслідування, розкручування, купу доказів, тьму підозрюваних тут не знайдете. Натомість, колористика і поважність місцевості, цікаве мислення, і абсолютно незвична реакція на розв'язку, тому і закінчення трохи нестандартне для детективів. Загалом, в такому невеличкому творі автор підіймає ряд соціальних питань. Читається легко, швидко і для різноманітності цілком підходить.