Перша книга авторки, і мабуть остання. Багато моментів дивних , не досліджених. Хоча, можливо я суджу з рівня 2026 року. Сюжет не банальний, але намагання в плести містику ну таке собі. Хто вбивця я думала до кінця і думала то на того, то на іншу...

Судячи з відгуків на цю книжку, багато хто з ранніх читачів очікував більшого від нової публікації Поли Гоукінз. На додачу, як мені відомо, тепер ця книга в Україні більше не видається, тому що купити паперову її версію через звичайні книжкові сайти на разі неможливо. Дивно, хоча й відгуки здебільшого позитивні, але про «Глибоко під водою», наче, всі різко забули. На українському ринку спіткало дану книжку ще й перевидання, хоча й друга версія викликає сумніви. Наприклад, абсолютно недоречні лайки: невже не можна їх було трансформувати під те, що більш доречно для української мови, а не копіювати брудні вирази з іншої, якій це більш притаманно? Бо всі матюки, які прослідковуються у тексті позичені з російської. Наступне: в англійській мові, з якої ця книжка й була перекладена, не існує ввічливого звернення «ви» до іншої людини, тому й не потрібно його пихати майже у кожен діалог, тим паче, якщо воно абсолютно немає значення по ходу контексту. Персонаж-бунтівниця Ліна, яка називає старшого чоловіка-поліцейського по імені, але завжди до нього, та з іншими звертається на «ви».. Сюжет розгортається навколо маленького селища, річки, та самогубства сестри головної персонажки. Містика, яка завуальована під детектив, бо насправді боятись потрібно не минулого, чи привидів, а реального та справжнього. Постійні загадки дійсно запрягли мене у зацікавлене читання, але приблизно під кінець книжки сюжет почав здаватись розтягнутим, бо поволі вже зрозуміло, що до чого, а сама кульмінація викликала у мене здивовано істеричне запитання: «Це і все??!» Рекомендувати стану тим, хто не буде очікувати від «Глибоко під водою» шедевру розв’язки.

Після прочитання книги "Дівчина у потягу" цього автора я точно знала, що хочу ще таких книг. Гоукінз вміє створювати неймовірно моторошну атмосферу з простих речей та подій. І це захопливо. Її друга книга "Глибоко під водою" сподобалася мені ще більше, ніж попередня. В ній навіть є нотки містичності. Всі події розгортаються в звичайному містечку. Прості люди, налагоджене життя. Єдине, що все псує - це річка. В ній постійно хтось топиться. І зазвичай за своєю власною волею. Хоча розповідають, що першу дівчинку втопили місцеві мешканці, бо вважали її відьмою. І тепер вона закликає інших також іти на дно... Головна героїня роману повертається додому через багато років на похорон старшої сестри. Її чекають непривітна і зухвала племінниця, неприємні спогади про дитинство і пошук причини чому ж її сестра зістрибнула у воду. Читала з величезним задоволенням. Атмосфера в книзі така напружена, містична. Багато персонажів з різними характерами і кожен так гарно розкритий і описаний. Під час розслідування справи починаєш думати хто ж винен? І кожен раз коли вже начеб-то зрозумів хто ж це автор виправдовує його і спрямовує розслідування в інший бік. Кінцівка мене взагалі просто шокувала. Я чекала, що щось має вияснитися таке, щоб здивувало. Але аж настільки? Аж настільки все просто і банально, але так цікаво написано. Люблю такі книги. Автор точно потрапляє до списку улюблених. Хотілося б подивитися фільм. Думаю, він вийшов би шикарний.