Усі мої найближчі друзі, знайомі (і напевно навіть просто люди, які хоч трішечки зі мною знайомі), знають, що я дуже люблю творчість Джерома Девіда Селінджера і прочитала більшість його книг: роман, оповідання, повісті, і більшість із них навіть не по кілька разів! І "Дев'ять оповідань" я також перечитую час від часу, і перечитала ще раз цього місяця. Знаєте, Селінджер просто майстер короткої прози: йому вдається вкласти у невеличкий за обсягом твір усе, що він хотів сказати: але відповіді треба знаходити між рядками, кожне оповідання потрібно обдумувати і аналізувати. І, на мою думку, Селінджер писав не так для інших, як для себе: він сам шукав відповіді на якісь свої запитання, і своєю творчістю намагався сам себе у чомусь запевнити. Якщо ви хочете краще зрозуміти його книги і, особливо, ці оповідання, то почитайте спочатку його біографію, чим письменник цікавився, переймався, яке було його життя та творчий шлях: тоді ви зможете належним чином оцінити майстерність та задумку цієї книги у цілому і кожного оповідання зокрема.