"Бігуни" — це, напевно, найвідоміший роман чудової сучасної польської письменниці Ольги Токарчук. Саме цей англійський переклад особливо уславив Міжнародний Букер, якого книжка отримала минулого року, — велика честь для будь-якого автора. Якщо вибирати якесь одне означення для цього роману, я б сказала, що це книга про плинність. У коротеньких розділах — від пів сторінки до кільканадцяти — уривки історій, цікаві факти, нотатки і спостереження. Дуже-дуже багато аеропортів, пересадок, випадкових знайомств. Це історія про сучасних номадів, які завжди в дорозі, самі не завжди впевнені куди і навіщо прямують, людей, які, прокинувшись, не одразу можуть пригадати собі, де це вони опинилися. У мене виникло відчуття, що з "Бігунами" я об'їздила всю земну кулю: хоча авторка не завжди конкретно називає місце дії, з описів вгадується то райський острів, то холодне північне містечко. Розповідь про професора, закоханого у давньогрецьку культуру, плавно перетікає в оповідь про опудала, виготовлені із справжніх людей й окремі органи, законсервовані в формаліні; натомість інша героїня винаходить витончену отруту, яка вбиває, щоб врятувати — адже баланс екосистеми її маленького острова дуже крихкий. Деякі історії обриваються, так і не закінчившись, деякі ж дістають продовження на подальших сторінках. Роман "Бігуни" наче складається із клаптиків, які кожен читач може скласти по-своєму.

Эта книга - английский перевод романа современной польской писательницы Ольги Токарчук, вышедшей у нас под названием "Бігуни". Это роман исследование на тему Homo Cursus, Человека Бегущего, нового и вечного героя, перемещающийся в пространстве и во времени. Зеркало эпохи и тайны ее законов и тайны ее тайн. Роман составлен в форме путевых беглых заметок-зарисовок. Вот вам - путешествие в прошлое, воспоминания. Вот вам - картина происходящего, аэропорты, рейсы, попутчики. Вот вам - исповеди случайных героев, тот самый феномен исповедальности случайных попутчиков. Вот вам - странные факты о том и о сем. Все перемешано. Культурный феномен исповеди в поездах, в советское время, в других культурах перемещен на залы ожидания в аэропортах и разговоры автостопщиков. Чего только нет под солнцем, какие странные бывают истории, почему автор собирает и демонстрирует нам именно это собрание... Словно - это жестяная коробочка с "драгоценностями" ребенка, где собраны случайные чужие реликвии, какие-то пуговки, камешки, стеклышки, безделушки и открытки преодолевшие расстояния сквозь континенты и эпохи, на них нелепая, или захватывающая картинка и несколько беглых слов.