Радости от встречи с давно полюбившимися героями нет предела! Все достаточно понятно с первых страниц, что многое осталось таковым, которым мы оставили в предыдущей книге. Слабые нуждаются в защите Лисьет и они эту защиту получают, а вот Микаэль погряз в новом творческом кризисе, но зло и не собирается умирать. Полиции нужно подкрепление, так как старыми силами они не справляются. Мне на каждой страничке не хватало чёрного, местами мрачного юмора от автора, вот тут он и недожал в этот раз. Есть, конечно, в книге недостатки, если бы автор немного продумал некоторые моменты, то была бы отличная 5-ка! Да к тому же оригинальная серия написана была абсолютно другим человеком, который умер, а автор просто старался быть "в стиле", но местами удавалось, а местами - нет. Расчет вёлся в ту пользу, что читатели по-любому будут ждать продолжения и неважно кто будет писать про любимых героев. Думаю, большинству - неважно. Впечатления от книги только положительные, поэтому и я буду ждать продолжения истории.

Продовження класики шведського детективу на голлівудський манер. Десь так я б охарактеризував одним реченням "Дівчину у павутині" Давіда Лагеркранца. Відразу розвію міф, який доводилось читати в інших рецензіях: Стіг Ларссон не починав писати цієї книги, чорнові рукописи, після смерті автора, залишилися в його дружини (та й чи були вони взагалі, так і залишається таємницею), а права на творчу спадщину, через суд, отримали брат та батько Стіга Ларссона. Та й сам журналіст Давід Лагенкранц неодноразово заявляв, що не користувався чернетками покійного автора. Оригінальна трилогія "Міленіум" залишила в мені незабутній слід, це один з кращих детективів, які я коли небуть читав. Особлива атмосфера, незвичні герої та карколомний сюжет змусив мене просто проковтнути всі три книги. А далі почалось очікування продовження. В "Дівчини у павутині" лише один недолік. ЇЇ писав не Стіг Ларсон. Якщо дивитися на роман, як на окремий твір, то це чудовий гостросюжетний детектив в якому є американське АНБ, шведське СЕПО, новітні технології, генії та супер-хакери. Та все це занадто по голлівудському, якщо сприймати книгу, як продовження "Міленіуму". Читаючи, якось само собою, з'являлося враження, що це схоже на сценарій для ефектної екранізації. Лісбет Саландер перетворилась в непереможну супергероїню. А в Ларссона і крім Саландер та Блумквіста були й інші чудово продумані персонажі, а також неповторна атмосфера саме скандинавського детективу. Важко ставити оцінку: як самостійний детективний роман - 5. А як продовження "Міленіуму" - 3.

Книга має товсту палітурку, хорошу оформлену обкладинку, яка заінтригує читача, і привертає його увагу. Читається легко, на одному подиху. Це книга визнана світовим бестселером, і перекладена багатьма мовами світу, щоб кожний читач мав можливість познайомитися з чим витвором, шкода, що його не встиг закінчити Стіґ Ларссон. Можливо твір був би яскравішим, як і попередні його книги. В цій книзі спільного з іншими, це герої. Головні герої Лісбет Саландер та Мікаел Блумквіст, зі складною ситуацією знову зустрічаються, в них одна місія здолати труднощі які випали у них на шляху, їх потрібно врятувати часопис. Лісбет мусить боротися з кримінальною імперією свого батька. Дуже багато цікавих, заплутаних подій, які поглинають читача з "головою". Мені сильно імпонує Лісбет Виявилося, що буде продовження, але на мою думку можна було зробити і в цій книзі фінал. Я навіть не маю уявлення що можна написати у наступній книзі, як завернути сюжет, щоб це виглядало шедевром, якого хотілось би прочитати.