Майстерна книга! Вона настільки затягує, що довелося насилу відірватися, щоб дозволити собі отримувати задоволення ще і на наступний день. Автор вимальовує у вашій уяві прекрасну Хорватію, її неповторну природу, відчуття наче ти потрапила у рай. Все це протиставляється пеклу, яке коїлося зовсім недавно у цій країні. Це наче шторм, що раптово стих, вийшло сонечко, й під ногами залишилися поламані гілки. Так у цьому романі відлуння трагічної історії продовжує нагадувати про себе. Головний герой, вже у старшому віці, людина розумна та статна. Він полюбляє грати в покер. А це гра, яка потребує стратегії та витримки. Йому здалося, що він розпізнав воєнного злочинця, винного у смертях цивільних. Він вирішує підлаштувати гру, яка б його викрила. Та гра раптом перетворюється у новий ланцюг злочинів. Починають гинути люди. І головний герой, вже не настільки впевнений у своїх підозрах. Він намагається врятувати потенційні жертви від загибелі, та чи це йому вдасться? Він розуміє, що це гра, яка впливає на людські долі. На долі, якими керує він. Чи має він на це право? Сюжет динамічний та багатолінійний. Все складається в логічну послідовність. Інтелектуальні розмови та історичні факти вправно переносять нас на перші ряди. Такі книги не стають бестселерами Нью Йорк Таймс, та це й на краще. Особисто я рада, що знайшла цю книгу на поличці, придбала не знаючи нічого про неї і відкрила для себе цей рідкісний шедевр.

Це другий мій твір Іво Брешана, першим був Астарот. Звісно, це твори різні за обсягом по змісту і проблематиці. Я не можу назвати цю книгу детективом у класичному розумінні. Це більше - тут і філософія (це доля чи випадковість) і тема військових злочинів вчинених переможцями. На жаль, ні в чому не винні люди страждають у воєнних конфліктах. Наскрізною ниткою через весь твір проходить тема злочинів у війні Хорватії за незалежність 90-х років. Хорвати, як переможці, не хочуть ворушити цю тему, мотивуючи це тим, що героїв не можна чіпати. Таких “фанатиків” було дуже багато і навіть священики в їх лавах. Головний герой, Франц Тюдор, мав іншу думку, хоча і сам себе обманював, принаймні спочатку, ховаючи свій інтерес до пошуку військового злочинця за “грою”. Друге — це ігри із долею, це ефект метелика коли професор і виявився вбивцем, бо запустив колесо долі, яке роздавило таку кількість народу. Хотілося трохи розширити текст, розписати характери і події детальніше, але це вже був би інший твір. Загалом же: сюжет простий, але не банальний, дія розвивається стрімко, сумувати читачеві не доводиться. Війна закінчиться, а тоді судитимуть воєнних злочинців, тільки як до цього буде ставитися суспільство, коли вчорашній герой виявиться кривавим катом. Рекомендую.