Головна героїня, Нік Фарел, повертається у маленьке містечко, в якому виросла та з якого чкурнула, не озираючись, десять років тому, після того як зникла її найкраща подруга. Офіційно Нік повертається для того, щоб розібрати речі у батьківському будинку та допомогти братові з ремонтом — у батька прогресуюча деменція, на притулок для літніх потрібні гроші, тож будинок доведеться продати. А неофіційно дівчину додому затягнув лист від батька, в якому він пише «Я бачив її, ту дівчину» — і Нік миттю здогадується, що мова йде про Корінн, зниклу подругу. Далі починається все те саме, за що ми так любимо читати детективні історії про маленькі містечка, де всі усіх знають та мають про кожного певну думку, яку не здатні змінити ані роки, ані дії. А ще: колишні друзі, які вибудували собі зовсім інше життя і чути не хочуть про те, що було десять років тому. Колишні друзі, яким те минуле переламало життя не гірше, ніж головній героїні. Сусідські колишні діти, які тепер виросли чи не у таких самих шибайголів, якими колись були Нік та її друзі. І, звісно ж, перше кохання, яке, здається, нітрохи не згасло, куди ж без цього. Поки Нік пригадуватиме, що ж відбулося того злощасного дня, коли зникла Корінн, та про що саме друзі тоді збрехали, мине п'ятнадцять днів — і ці дні повністю змінять життя героїні ще раз. На краще, чи на погане — вирішувати вам.