Аеропорт
Паперова книга | Код товару 867305
Yakaboo 4.8/5
Автор
Хейли Артур
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1968
Перекладач
Володимир Куч
Кількість сторінок
544
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Аеропорт

• Світовий бестселер
• Культова екранізація

Генеральний директор Міжнародного аеропорту Лінкольна Мел Бейкерсфелд і не помітив, як увійшов у круте життєве піке. Негаразди вдома підсилилися негараздами на роботі: «Боїнг-707» застряг на одній зі злітних смуг. Тим часом Рейс Два «Транс Америка» починає набирати пасажирів. Пілот навіть не підозрює, що єдиною смугою для посадки є саме заблокована «Боїнгом». Але все це абсолютно нічого не важить, коли до аеропорту заходить чоловік, що запланував підірвати себе в одному з рейсів. Він уже поклав вибухівку до своєї валізки, він уже на борту літака…

"Несподівані повороти сюжету, яскраві персонажі. «Аеропорт» є одночасно реалістичним зображенням «авіаційних» буднів і захопливим, гостросюжетним романом про людські стосунки".
Goodreads

Про автора:

Артур Гейлі - британський письменник, автор бестселерів, у яких майстерно поєднані детективна інтрига, напружений психологічний трилер і любовна лінія. Загальний наклад одинадцяти романів Гейлі сягнув 170 мільйонів примірників, деякі з романів було блискуче екранізовано, зокрема й «Аеропорт». Твори письменника перекладено 40 мовами, чотири романи визнано бестселерами № 1 за версією The New York Times.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Хейли Артур
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1968
Перекладач
Володимир Куч
Кількість сторінок
544
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Роман, обов'язковий для прочитання 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Даний роман Артура Гейлі є реалістичним зображенням буднів великого аеропорту, гостросюжетним твором і розповіддю про людські стосунки. Видатний письменник, як завжди, майстерно поєднує напружений психологічний сюжет, любовну інтригу і елементи детективної історії. Можна сказати, що цей роман-бестселер оповідає про буденне і екстремальне життя аеропорту великого мегаполісу і про людей, які користуються його послугами, працюють у ньому, залежать від нього і страждають від нього, маючи за невід’ємну складову свого життя. Не буду зупинятися на розкритті сюжету (його можна прочитати в анотації), а зупинюсь на особистих враженнях і думках, які він викликав.

    Для мене аеропорт завжди має особливу атмосферу, яку складають такі моменти, як радість зустрічі і туга прощання, пасажири різної зовнішності, звичаїв і характеру, суворі і в той же час привітні співробітники, тривога перед вильотом і незбагненне відчуття чогось цікавого і нового попереду… Хтось відбуває у службове відрядження, хтось повертається додому до рідних після довгої розлуки, а хтось летить засмагати на блакитному узбережжі поблизу екватора… Приміщення аеропорту за порівняно невеликий проміжок часу наповнює неймовірна кількість подій й емоційних вражень. Одна чи півтори години перебування в ньому, а за відчуттями – ніби добрий шмат життя прожитий. Цікаво, що у творі описано лише 7 годин діяльності аеропорту і людських стосунків (складається із 3 частин: частина перша «18:30–20:30», частина друга «18:30–23:00», частина третя «23:00–01:30»), а займає роман аж 544 сторінки захопливого тексту, який не дасть нудьгувати читачу, а захопить його повністю.

    Роман тільки виграє від того, що з самого початку автор знайомить читача з усіма героями і сюжетними лініями, а потім поступово, без поспіху і виважено розкриває образи персонажів, робить це різнобічно і з багатьох ракурсів. Мимоволі починаєш співпереживати за героїв або засуджувати їх. Автор торкається вічних людських цінностей і проблем, з ними пов’язаних. Любов, дружба, відданість справі і родинному колу, добро і зло, толерантність до інших, потреба йти в ногу з науково-технічним прогресом і не гальмувати його – ось основні ключові моменти твору.

    Примітно, що здебільшого в гостросюжетних романах катастрофа відбувається на початку сюжету, а потім йде розвиток подій. У творі «Аеропорт» Артур Гейлі з неабиякою майстерністю досить довго «готує» своїх героїв до біди, а міркувати про подальшу долю персонажів залишає читачам, що робить твір ще більш захопливим. Серед позитивних героїв особливу повагу викликають такі непересічні особистості, як Мел Бейкерсфелд – керуючий аеропортом, справжня людина, надзвичайно висококласний військовий льотчик, а тепер шеф, його брат Кіт, незважаючи навіть на те, що має психологічні проблеми, Джо Патроні – високопрофесійний незамінний головний механік, вмілий організатор роботи наземно-технічного персоналу, Ґвен Мейген – старша стюардеса, яка проявила особливу мужність під час критичної ситуації на борту та інші.

    Особисто я не відклав книгу до тих пір, доки не дочитав до кінця. Справді, це один з найкращих творів Артура Гейлі, а оформлення в одному стилі з романом «Готель» (видавництво «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля») зробить книги прикрасою будь-якої бібліотеки.
  •  
    не пішло( 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Артур Гейлі "Аеропорт"
    Не сваріться... Ну геть не вразила. Від слова абсолютно. Якось Кідрука "Жорстоке небо" мені краще зайшло. Більш інтригуючим виявилося.
    Дочитувала тільки щоб зрозуміти, чому сподобалося усім. Не зрозуміла.
    Мені книга була перевантажена різними темами. Перенасичена різними деталями. І така розпорошеність врешті залишила для мене зацікавлення лише одним-подружніми зрадами. І переплетінням робочого й особистого. І все) Ну ще хіба бабусею позахоплювалася.
    От було все якось прогнозовано чи що. Навіть з тією ж бабусею-безбілетницею. Читаю і здогадуюся, що буде далі. І стільки того усілякого надриву і проблемних проблем, що коли починався якийсь новий капець, думала, та, вирулить автор. Так і сталося.
    І герої прогнозовані, і вчинки їхні. Немає якоїсь золотої серединки, хоч Гейлі й намагався якось її ввести.
    Коротше, все мені не так і не те. Ех, шкода часу...
    От тепер думаю, це не мій автор, не моя книга, чи просто невчасно прочитана? Варто ще щось спробувати чи забути й відпустити?
Купити - Аеропорт
Аеропорт
165 грн
Відправлення
14.07.2020
 
Інформація про автора
Артур Хейлі
Артур Хейлі

Артур Хейлі - прозаїк, один з небагатьох авторів, які зуміли побудувати кар'єру на створенні виробничих романів. Це рідкісний жанр, який дозволяє зазирнути за лаштунки поширених професій, заводів та інших установ і ввести читачів в світ виробничого середовища з її цинізмом, жорстокістю і непідробними взаємовідносинами. Незважаючи на тимчасові рамки, які поділяють головних героїв творів і сучасних...

Детальніше

Рецензії Аеропорт

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Роман, обов'язковий для прочитання 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Даний роман Артура Гейлі є реалістичним зображенням буднів великого аеропорту, гостросюжетним твором і розповіддю про людські стосунки. Видатний письменник, як завжди, майстерно поєднує напружений психологічний сюжет, любовну інтригу і елементи детективної історії. Можна сказати, що цей роман-бестселер оповідає про буденне і екстремальне життя аеропорту великого мегаполісу і про людей, які користуються його послугами, працюють у ньому, залежать від нього і страждають від нього, маючи за невід’ємну складову свого життя. Не буду зупинятися на розкритті сюжету (його можна прочитати в анотації), а зупинюсь на особистих враженнях і думках, які він викликав.

    Для мене аеропорт завжди має особливу атмосферу, яку складають такі моменти, як радість зустрічі і туга прощання, пасажири різної зовнішності, звичаїв і характеру, суворі і в той же час привітні співробітники, тривога перед вильотом і незбагненне відчуття чогось цікавого і нового попереду… Хтось відбуває у службове відрядження, хтось повертається додому до рідних після довгої розлуки, а хтось летить засмагати на блакитному узбережжі поблизу екватора… Приміщення аеропорту за порівняно невеликий проміжок часу наповнює неймовірна кількість подій й емоційних вражень. Одна чи півтори години перебування в ньому, а за відчуттями – ніби добрий шмат життя прожитий. Цікаво, що у творі описано лише 7 годин діяльності аеропорту і людських стосунків (складається із 3 частин: частина перша «18:30–20:30», частина друга «18:30–23:00», частина третя «23:00–01:30»), а займає роман аж 544 сторінки захопливого тексту, який не дасть нудьгувати читачу, а захопить його повністю.

    Роман тільки виграє від того, що з самого початку автор знайомить читача з усіма героями і сюжетними лініями, а потім поступово, без поспіху і виважено розкриває образи персонажів, робить це різнобічно і з багатьох ракурсів. Мимоволі починаєш співпереживати за героїв або засуджувати їх. Автор торкається вічних людських цінностей і проблем, з ними пов’язаних. Любов, дружба, відданість справі і родинному колу, добро і зло, толерантність до інших, потреба йти в ногу з науково-технічним прогресом і не гальмувати його – ось основні ключові моменти твору.

    Примітно, що здебільшого в гостросюжетних романах катастрофа відбувається на початку сюжету, а потім йде розвиток подій. У творі «Аеропорт» Артур Гейлі з неабиякою майстерністю досить довго «готує» своїх героїв до біди, а міркувати про подальшу долю персонажів залишає читачам, що робить твір ще більш захопливим. Серед позитивних героїв особливу повагу викликають такі непересічні особистості, як Мел Бейкерсфелд – керуючий аеропортом, справжня людина, надзвичайно висококласний військовий льотчик, а тепер шеф, його брат Кіт, незважаючи навіть на те, що має психологічні проблеми, Джо Патроні – високопрофесійний незамінний головний механік, вмілий організатор роботи наземно-технічного персоналу, Ґвен Мейген – старша стюардеса, яка проявила особливу мужність під час критичної ситуації на борту та інші.

    Особисто я не відклав книгу до тих пір, доки не дочитав до кінця. Справді, це один з найкращих творів Артура Гейлі, а оформлення в одному стилі з романом «Готель» (видавництво «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля») зробить книги прикрасою будь-якої бібліотеки.
  •  
    не пішло( 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Артур Гейлі "Аеропорт"
    Не сваріться... Ну геть не вразила. Від слова абсолютно. Якось Кідрука "Жорстоке небо" мені краще зайшло. Більш інтригуючим виявилося.
    Дочитувала тільки щоб зрозуміти, чому сподобалося усім. Не зрозуміла.
    Мені книга була перевантажена різними темами. Перенасичена різними деталями. І така розпорошеність врешті залишила для мене зацікавлення лише одним-подружніми зрадами. І переплетінням робочого й особистого. І все) Ну ще хіба бабусею позахоплювалася.
    От було все якось прогнозовано чи що. Навіть з тією ж бабусею-безбілетницею. Читаю і здогадуюся, що буде далі. І стільки того усілякого надриву і проблемних проблем, що коли починався якийсь новий капець, думала, та, вирулить автор. Так і сталося.
    І герої прогнозовані, і вчинки їхні. Немає якоїсь золотої серединки, хоч Гейлі й намагався якось її ввести.
    Коротше, все мені не так і не те. Ех, шкода часу...
    От тепер думаю, це не мій автор, не моя книга, чи просто невчасно прочитана? Варто ще щось спробувати чи забути й відпустити?
  •  
    Просто і захоплююче про складне 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Артур Гейлі - неймовірний письменник, який свій талант доповнює колосальною дослідницькою підготовчою роботою, тому його праці виходять не лише цікавими й захоплюючими, їх сміливо можна вважати достовірними. Саме завдяки Артуру Гейлі я відкрила для себе виробничий роман як жанр і стала його палкою прихильницею, хоча до знайомства із ним дуже сильно вагалася. Ну що, здавалося б, цікавого можна написати про якусь установу чи організацію? Ну приходять собі люди на роботу, рутинно працюють, йдуть додому... Що тут може бути аж такого надзвичайного? Почитайте якийсь із романів Гейлі і зрозумієте.

    Аеропорт - другий за рахунком прочитаний мною роман автора. І якщо Готель захопив мене буквально із першої сторінки, то з Аеропортом все вийшло не так швидко. Ну, це і зрозуміло. Для мене, як для людини абсолютно далекої від авіації, яка літала всього два рази у житті, було багато нових речей, з якими треба було розібратися. Тому першу третину довелося трохи "помучити", але воно було того варте, адже аеропорт - набагато більша і складніша організація, ніж готель, та й відповідальність за людські життя просто колосальна. Саме тому, що на кону стояло набагато більше, роман і вийшов ще більш напруженим, ще більш емоційним.

    Я отримала купу задоволення від його прочитання, мої невеличкі поневіряння напочатку були цілковито компенсовані рештою роману. З нетерпінням чекаю на нові переклади Артура Гейлі!
  •  
    Цікаво про роботу аеропорту 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман "Аеропорт", який написав канадський письменник британського походження Артур Хейлі, дякуючи динамічно розвиваючому сюжету повністю заволодіває увагою з першої сторінки і утримує увагу до останньої сторінки.
    В основі сюжетної лінії йдеться розповідь про подію яка відбулася в Міжнародному аеропорті при складних погодних умовах, а саме у п'ятницю, увечері літак зійшов з злітно-посадкової смуги й застряг, в результаті чого відбулася затримка рейсів, в аеропорті утворився натовп пасажирів, які панікували, бо дуже хотіли потрапити вчасно на свої авіа-рейси, й на додачу відбувається мітинг жителів сусіднього містечка з проханням припинити польоти, тому що постійний шум їм заважає спокійно жити. Усі ці біди випадають на голову управляючого аеропортом Мела Бейкерсфелда й він одразу ж завойовує симпатію, тому що одразу відчувається, що він безмежно любить свою роботу й намагається якомога оперативніше й відповідально розрулити таку складну ситуацію.
    Сюжет охоплює всього декілька часів, але враховуючи велику кількість персонажів, здається, що подія відбувалася довше. Було цікаво спостерігати, як в такій стресовій атмосфері будуть розвиватися відносини між людьми, можна сказати, на деяких подружніх парах можна було спостерігати міцність їх стосунків.
    Місцями роман виявився пізнавальним для мене, тому що особисто мені було цікаво дізнатися як відбувається такий складний процес, як зліт літака, або навпаки, посадка літака, а та які труднощі можуть трапитися чи надзвичайні положення
  •  
    Найкращий роман Артура Гейлі
    АЕРОПОРТ

    Артур Гейлі – майстер виробничих романів. Після знайомства з надзвичайно цікавим романом «Готель», я все чекала, поки видавництво потішить читачів іншими книгами цього автора. І ось, нарешті, у мої руки потрапив «Аеропорт»!

    Для генерального директора міжнародного аеропорту Мела Бейкерсфелда з самого початку день пішов шкереберть: «Боїнг-707» через природні умови застряг на одній зі злітних смуг, рейс два «Транс Америки» із запізненням набирає пасажирів, проблеми з авіастрахуванням повсюди переслідують його, а сімейні негаразди ще більше загострюють ситуацію. Але все це нісенітниці в порівнянні з тим, що до аеропорту заходить чоловік, який планує підірвати себе і всіх пасажирів в одному з рейсів. Чи вдасться йому це зробити і який несподіваний фінал приготував нам автор?

    Чесно – сподобалося! Стиль написання схожий на «Готель», але сюжет зовсім інший. Гейлі серйозно поставився до вивчення кожної деталі, зв’язаної з аеропортом та його внутрішнім механізмом. Останні сторінки взагалі прочитала на одному подиху, не зважаючи на свій девіз: «Після 20:00 не читати»)

    Рекомендую познайомитися з даним автором, а прихильникам Артура Гейлі цей роман є обов’язковим для прочитання!
  •  
    5 зірок за розчарування або як Гейлі позбавив мене сну
    Чесно кажучи, книги з подібними назвами мене відлякують, оскільки є велика ймовірність того, що текст буде перенасичений авіаційними термінами, проте цей роман скоріше про людські стосунки (і не тільки). Реалістичність персонажів і їхніх історій просто вражає, хоча спочатку не покладала багато надій на них. Погодьтесь, історія про "чоловіка, що запланував підірвати себе в одному з рейсів" здається дещо заїждженою, хоча його місія полягає лише в тому, щоб зробити те що він хоче. А от місіс Аду Квонсет банальною не назвеш, адже вона кожен раз вдається до "маленької безневинної брехні" і зовсім не безневинних вивертів аби безбілетницею літати рейсами авіакомпаній. Та повірте, безбілетниця та чоловік, готовий підірвати себе заради виплати родині великої страхової суми - це ще не все, адже ще є вагітна від пілота стюардеса, яка не готова робити аборт; диспетчер, який хоче звести рахунки з життям і вдосталь невдоволених нестерпним шумом літаків жителів, чиї будинки знаходяться поблизу аеропорту.
    "5 зірок за розчарування" або "як Гейлі позбавив мене сну". Такі відверті історії персонажів не могли не захопити, тому було важко заснути так і не дізнавшись, що було з кожним із них потім. Автор передав їх долі в наші руки, тож залишається лише звертатись до своєї уяви.
  •  
    Вражаюча книжка про життя та роботу аеропорта
    Справді книжка Артура Гейлі "Аеропорт" описує аеропорт як цілісний організм, де всі частини тісно взаємопов'язані і необхідні для правильного та ефективного функціонування. Адже аеропорт - це не лише літаки, пілоти і стюардеси. Це і таможня, і реєстрація, прийом і видача багажу, і купа інших, здавалося б таких малозначущих, але таких необхідних речей, як прибирання снігу, очищення туалетів і т.д.

    Я б сказала, що ця книжка — чудова можливість побачити роботу аеропорта зсередини, те що не видно на перший погляд. Я була вражена подробицями роботи повітряних диспетчерів, мене також здивувало те, як багато людей так напружено працюють, щоб забезпечити нормальне функціонування аеропорта. Це дуже важливо, особливо в умовах екстрених ситуацій, таких як снігопад та хурделиця.

    Мушу зазначити, що Гейлі талановито описує персонажів. Усі вони настільки реалістично правдиві, що просто постаю ть перед очима читача. Також детальні описи місць та різних деталей переносять читача саме в центр подій.

  •  
    ВАУ
    Купила цю книга через дві причини. Перша - бо "Готель" цього ж автора мені ну дуууже сподобався! Друга причина - бо я обожнюю подорожувати і якийсь інстинкт всередині мене підказав, що ця книга була правильним вибором. Кажуть, інстинкти не помиляються і я залишилася в захваті від цього роману! Мені дуже припало до душі те, як детально автор опрацював усе, сюжет, події, процеси, героїв. Почувалася так, наче я була однією із тих працівників аеропорту, котрі боролися з бурею, чи намагалися вирішити як бути у здавалося б катастрофічних ситуаціях. Аплодую автору стоячи, бо як на мене, то це потребує шаленої наснаги і терпіння аби створити так добре продуманий, наче величезний зібраний пазл, роман. Тепер із ще більшою повагою ставлюся до тих, хто працює і керує аеропортами, бо їхня робота - це щось набагато більше, аніж стрес чи шалена відповідальність. Ціна їхній рішень і дій - це наші життя і саме це автор так майстерно доносить до читачів у своєму романі. Може здатися моментами, що сюжет став затягнений чи нудний - та трохи терпіння і ви зрозумієте, до чого те все йшло!
  •  
    Зазирнути за лаштунки аеропорту
    Книга Артура Гейлі "Аеропорт" відкрила для мене жанр виробничого роману. І можу з впевненістю сказати, що я радий цьому відкриттю.
    Не дарма роман став бестселером. Ви занурюєтесь у часи розвитку цивільної авіації в США та світі. Ви проживете надзвичайно напружену добу з директором міжнародного аеропорту Лінкольна Мелом Бейкерсфелдом.
    Навіть в наш час в аеропортах трапляються непередбачувані обставини, а в середині 20 ст., коли лише почали з'являтись реактивні літаки, а керівництво аеропортів лише мріяло про сучасні масштаби авіаційних перевезень, кожен день був схожий на детективний трилер.
    Дуже цікаво дізнаватись, як працює аеропорт зсередини, як лише народжувались його правила та традиції.
    Читається "Аеропорт" дуже легко. Ми знайомимося з героями, рішення та професіоналізм яких може вирішувати долі людей.
    Снігова буря, ось з чого все почалося. Ще й негаразди з дружиною, родичі-колеги пхають палиці в колеса, брат авіадиспетчер (а коли все ще не було комп'ютеризовано, це була надзвичайно важлива професія) в багаторічній депресії, "Боїнг-707" застряг на злітній смузі, а на додачу до всього дивний пасажир на борту одного з літаків. І на рішення всіх проблем лише декілька годин.
    То ж швидше беріться за книгу та слідкуйте за блискучим сюжетом "Аеропорту" Артура Гейлі.
    А в мене на черзі "Готель", і чомусь впевнений, що й він не розчарує.
  •  
    Великий респект автору і працівникам авіації!
    Артур Гейлі - письменник, про творчість якого я чула дуже багато позитивних відгуків, але прочитати цю книгу зважилася лише зараз. Чомусь сумнівалася, що тема роботи аеропорту може бути мені цікавою. Але після того, як я цьогоріч вперше побувала у кількох аеропортах, рука сама потягнулася до цієї книжки на поличці.

    І виявилося, що виробничий роман - це зовсім не нудно, а управління такою великою і складною організацією, як аеропорт - справа зовсім не рутинна і повна сюрпризів і несподіванок (особливо на час написання автором цієї книги, коли багато благ науково-технічного прогресу були ще недоступні і багато чого доводилося "розрулювати" вручну.

    Напочатку мені, як людині, яка абсолютно далеко від авіації, було трошки складнувато продиратися крізь текст, бо у ньому було багато технічних моментів, але уже потім я зрозуміла важливість цих технічних моментів для подальшої оповіді. І вже далі, з кожною наступною сторінкою, ця книга завоювала мою увагу і мені не хотілося із нею розлучатися. Книга виявилася не просто цікавою, а й дуже інформативно. Великий респект автору і працівникам авіації - направду, їхня робота дуже складна і відповідальна.
  •  
    Це варто прочитати!
    Щойно закінчила читати "Аеропорт". З нього почалося моє знайомство з творчістю Артура Гейлі. На черзі "Готель". Згораю від нетерпіння!
    Починаючи читати, я знала, що Гейлі - майстер виробничого роману. І все одно я у захваті! Вражає ступінь занурення автора в тему, його обізнаність у галузі, про яку пише. Тому книга не лише цікава і захоплююча, а й багато в чому пізнавальна. Так цікаво дізнатися про життя аеропорту, про той його бік, якого не бачимо і часто не здогадуємося ми, пасажири...
    Читаючи, я розуміла, що книга написана дуже давно і багато чого змінилося, але це мені геть не заважало. Всілякі технічні та технологічні подробиці зовсім не обтяжують його, а навпаки надають вагомості, достовірності, як на мою думку.

    Дуже різні, цікаві, гарно прописані герої: очікувано сильний головний герой - керівник аеропорту Мел Бейкерсфелд; завзятий професіонал головний механік Джо Патроні; пілот екстра-класу Вернон Дімірест та багато інших, що викликають не меншу повагу... А поруч з ними неможливо не захопитися бабусею-безбілетницею Адою Квонсетт!

    Найвражаюче те, що всі події відбуваються протягом одного дня - важкого, насиченого, нескінченного...
    Захоплення сюжетом наростало поступово, але з самого початку аж ніяк не було нудно. А вже в третій частині "23:00-1:30" неможливо було відірватися, читала до глибокої ночі.

    P.S. Хтось каже, що сюжет дещо передбачуваний... Але ж ми, читаючи і переживаючи всі негаразди разом з героями, мимоволі сподіваємося, що все буде саме так... Можливо, мені також не вистачило кількох сторінок епілогу...
  •  
    Аеропорт 50-річної давнини
    Події розгортаються довкола чиказького аеропорту 50 років тому приблизно (а це важливо, з огляду на те, що технології не стоять на місці, а просто мчать галопом), який накрила снігова буря і принесла чимало фак-апів. Водночас, один дядько зробив бомбу і планує підірвати літак. Чи вдасться аеропорту розгребти всі труднощі? Чи терорист-аматор досягне бажаного успіху? Спойлерити не буду ;) Адже саме цікавість давала мені сили дочитати книгу до кінця))

    Книга досить динамічна, хоч просякнута дуже багатьма деталями про аеропорти та літаки. До цього я була готова, адже Гейлі писав у жанрі «виробничий роман» (існує думка критиків, що саме за цими технічними подробицями письменник приховував брак словесної майстерності, і щось таки в цьому є), та це місцями ускладнює читання. Дуже вразила мене лінія сюжету про авіадиспетчерів, аж мурашки по шкірі бігали від усвідомлення складності їхньої роботи. Також весело було читати про бабусю-зайця :) У книзі дуже багато персонажів, всі детально пропрацьовані, деякі навіть зайві (на мій погляд). Назагал, не надто легка книга, перенасичена деталями, тому іншу книгу Гейлі я відкладу десь на дальшу полицю.
  •  
    Книга о том, что сейчас абсолютно точно невозможно
    Артур Гейли - великолепный автор так называемого производственного романа. Его "Аэропорт" прочла с удовольствием, хоть книга и достаточно объемная и шрифт сложно назвать крупным. Тем не менее, написано интересно и захватывающе. И фильм ничуть не уступает этому гениальному произведению.
    История, рассказанная Гейли, просто невозможна в наше время, когда в каждом аэропорту есть миллион рамок и сканеров. В те же 60-е весьма реальным было пронести на борт бомбу или же попасть на рейс без билета. Поэтому книга, к сожалению, морально устарела и интересна более с точки зрения описания жизни пилотов и стюардесс. Лично мне было неприятно читать о частых беременностях стюардесс и способах избавления от детей, которые использовали авиакомпании. Мне неприятно было читать об изменах и тщеславии. Тем не менее, даже не очень порядочные люди готовы пожертвовать своей жизнью ради жизни десятков других людей.
    В который раз убедилась, что руководить аэропортом могут только настоящие профессионалы и трудоголики. Порою даже бывает жаль героев, чья жизнь связана с самолетами, - у них нет личной жизни, а вся жизнь - работа.
  •  
    Производственный роман - это не скучно
    Книга, которая точно не отпустит с первой и до последней страницы своим магнетическим механизмом. Ведь аэропорт - это огромный живой механизм, роботу которого составляют самолёты, экипаж, пассажиры, все вместе взятые ситуации и обстоятельства.
    Мне ни капельки не надоело описание роботы аэропорта, ведь большое количество времени автор посвятил описанию жизни персонажей. Так интересно было наблюдать, когда отдельные сюжетные линии разных по жизни людей в конечном итоге сплетались в один целостный виток.
    Вроде бы ровное с первого взгляда повествование в конечном итоге набрав скорость показало себя в динамике и читать было не скучно.
    Фильм 70-х годов ещё не смотрела, но есть огромное желание посмотреть и не разочароваться в ещё одном голливудской блокбастере. Не знаю как с душой можно отснять все то, что происходило на борту самолёта, когда умирающие пассажиры и экипаж мог спасти только один человек.
    Мне понравилась эта тема и интересно узнать, что именно после выхода этой книги в инструкциях стали прописывать употреблять разные блюда пилотам, чтоб не повторить ситуацию из этой книги с той отравленной рыбой.
    Однозначно понравится эта захватывающая история всем тем, кто любит попереживать за достойный финал книги.

  •  
    Хейлі викликає залежність
    Артур Хейлі був для мене «no name». Завантажила книгу «Аеропорт» на телефон, щоб згаяти час. Але яке було моє здивування, коли я не змогла відірватися від книги.

    Автор дуже детально описує роботу аеропортів і літаків 1970-х років. Мені, як дівчині, зазвичай не дуже цікаво заглиблюватися і механізм літаків обо якоїсь техніки, але у цій книжці усе було дуже цікаво прописано. Хейлі вміло приділяє усім своїм персонажам увагу, добре прописує їх характери.

    Читаючи книгу, де описується всього один день, а точніше дуже насичений подіями вечір у міжнародному аеропорту Лінкольна, не помічаєш великий обсяг сторінок – більше 400, читаєш на одному диханні!

    Центральним персонажем книги є колишній військовий льотчик, а зараз керуючий аеропортом – Мел Бейкерсфільд. Саме його очима ми можемо побачити те, що відбувається в аеропорті. Інші, не менш важливі персонажі, так чи інакше пов’язані з Мелом.

    Але для мене найцікавішою лінією були Вернон Дімірест і Гвен Мейген. Їхнє кохання, хоч і таємне та не правильне приваблює своєю щирістю та відданістю.

    Також захоплює, як у дуже складній ситуації (вибуху літаку, а також погодні умови) ведуть себе персонажі: вони об’єднуються заради однієї спільної мети – допомогти вижити тим, хто знаходиться на борту!

    Усім раджу прочитати книгу Артура Хейлі «Аеропорт» і відкрити для себе нові грані такого нібито звичайного й житейського місця для нас, як аеропорт
  •  
    Те, про що не знають пасажири
    Неймовірна історія Хейлі дала можливість отримати багато нових знань стосовно зворотнього боку життя великого аеропорту, який є справжнім ядром, центром, навколо нього вирує життя величезної кількості людей, які своїми діями, наполегливою працею намагаються організувати його безперебійну роботу, створити безпечні умови для перельотів та задовольнити всіх без виключення своїх клієнтів.

    В центрі цього роману міжнародний аеропорт імені Лінкольна, і це не просто будівля, це справжній організм,в якому взаємодіють "органи" і від того, як вдало вони виконують свою роботу залежить життєдіяльність самого аеропорту.

    В романі поєднано долі різних людей, так керівник аеропорту Мел Бейкерсфелд є уособленням гвинтика цілої системи; тут, в романі, зосереджено і розкрито психологію поведінки різних психотипів, таких Герреро, який намагається допомогти своїй родині заробити гроші і ставить на кон найцінніше - своє власне життя; Джо Патроні, який не здається і намагається досягти виконання поставленої задач, безбілетної бабусі, яка шукає способи безкоштовних перельотів, і в неї це непогано виходить; Кейза Бейкерсфельда, він служить у диспетчерській службі, одного разу став свідком жахливої аварії у небі і через це тепер не може нормально жити, переносить всю вину на себе; Вернора Димереста, він бравий капітан літака, на долю якого лягло тяжке випробування та багато інших, дії яких таким чи іншим способом мають вплив на функціонування цілого організма, під назвою "аеропорт".

    Перед читачем відкривається завіса і в нас є можливість впевнитися ще раз у тому, якою важливою та відповідальною є робота диспетчерів, робота кожного працівника аеропорту.
    Рекомендую!
  •  
    Великий механізм
    Якщо ви не були в аеропорті то вам складно уявити, як в мегаполісі може існувати ще одне місто, зі своїми законами, порядками, унікальним стилем життя та вічним рухом, який ніколи не припиняється, ні вдень ні вночі.
    Роман описує життя міжнародного аеропорту імені Авраама Лінкольна в місті Іллінойс. Хейлі описує аеропорт не лише як місце для прийому та відправки літаків і пасажирів. Аеропорт у книзі це цілісний механізм, який не завмирає ні на хвилину. Головний герой книги – управляючий аеропортом постає перед нами не найголовнішою особою у цьому механізмі, а звичайним гвинтиком, що допомагає цій машині працювати. У книзі багато персонажів, які виконують ту чи іншу роль, є представниками певної професії чи соціальної групи, але неодмінно так чи інакше пов’язані з аеропортом.
    Однією з сюжетних ліній книги є стосунки між пілотами та стюардесами, однак автор показує не просто відносини між представниками одного цеху, а описує стосунки чоловіка та жінки.
    Хейлі також досить детально показує нам роботу диспетчера, який відповідає за кожен літак, контролюючи та керуючи кожним з них.
  •  
    А ты боишься летать?
    "В эпоху, когда человеческий гений мог создать капсулу величиной с лодку и послать её в межпланетное пространство, ни один из пассажиров, летящих из одного города в другой, не может быть уверен в том, что его багаж прибудет одновременно с ним"

    Я прочитала всего три книги Артура Хейли, включая эту.
    Ещё были "Отель" и "Детектив".
    Смело могу заявить, что "Аэропорт" для меня лучшая из них.

    Книга настолько напряжённая и переживательная, что остаться равнодушным невозможно.
    Я была в постоянном состоянии тревоги с первой и до последней страницы.
    Роман разделён на три части. Первые две части своего рода подготовка, завязка, ну и третья - кульминация. Когда все, что было написано ранее складывается в единый пазл.
    И это такая мощная кульминация, скажу я Вам!

    Я очень давно так не переживала за вымышленных персонажей.
    Отложить книгу было уже невозможно ни на минуту.
    Я должна была дочитать и узнать, чем же все закончится.

    Наверное, поэтому "Аэропорт" мне понравился больше остальных книг Хейли.
    Потому что он заставил меня переживать, волноваться. Вызвал сильные эмоции.

    Я в который раз удивляюсь проделанной работе автора.
    Все так детально, четко и понятно написано.
    Он снова открывает занавес работы огромного организма и это ни капли не скучно.
    По крайней мере - мне.


  •  
    Затянуто и скучно
    Для меня Артур Хейли - загадка. Так и не разобралась нравится ли мне его творчество или нет. Ведь одни произведения запомнились и заинтересовали, а другие - совсем не впечатлили. Не исключением стал и роман "Аэропорт".

    Книга не мне не понравилась. Не впечатлила совсем. Сюжет затянут, главные герои - скучные, как таковой драматической истории нет. Не понимаю все эти хваленые отзывы о книге.

    Как на мой взгляд, уж слишком детально автор погружается в описание работы самого аэропорта. Да, наверное многим будет интересно узнать о том как все устроенно и как летают самолеты, но ведь это же художественная книга, зачем вдаваться в такие детали и затягивать описание на треть книги?

    Главные персонажи - скучные и неинтересные. За всю книгу мне не полюбился ни один герой, которому хотелось бы сопереживать. Разве что больше всех понравился Мэлл и его брат.

    Читается тяжело, без энтузиазма. Еще и объем весьма немаленький. Несколько раз бросала, но все же спустя полтора месяца я ее осилила. Рекомендовать не хочу, но думаю, книга найдет своих поклонников.
  •  
    Літак іде на посадку, пристебніться. Не палити - бомба на борту!
    Правду кажучи, до прочитання цієї книги я жодного разу не вдумувалася в поняття "виробничий роман", а тим паче уявлення не мала, чому Артур Хейлі - чи не єдиний, хто зумів розбагатіти на такого типу книжках. Проте, перегорнувши останню сторінку "Аеропорту", я впевнилася, що недарма манеру письменника вибирати типове, повсякденне і саме тому цілковито незвичне для читача тло подій врешті визнали всі критики та літератори - хто із щирим захопленням, хто із заздрістю.
    Передусім, варто відзначити вражаючу достовірність його викладу. Настільки детальну розповідь про те, як спілкуються в аеропорті з клієнтами, як реєструють і страхують пасажирів та навіть як готуються до того, щоб підняти у повітря літак чи посадити його, дійсно могла написати лише людина, яка достатньо часу пропрацювала на місці, про яке йдеться в тексті. А оскільки кожний аеропорт (надо міжнародний) - це ціле місто в місті, з власними порядками та темпами, то спостерігати за тим, як у ньому й навколо нього завдяки людям з різними характерами кипить життя, виявилося надзвичайно цікавим. Окремий плюс книги особисто з моєї точки зору - те, що я, жодного разу до цього не ступивши на землю такої організації, зуміла відчути її напружену атмосферу на собі.
    Буквальна ж інструкція до того, як витягати літак із купи рідкого бруду або ж як самотужки зібрати бомбу в валізі просто приголомшила - або письменник працював і з вибухівкою, або ж хтось дуже "досвідчений" колись поділився з ним часткою своєї роботи. У якийсь момент мені навіть сяйнула думка: чи не сприймуть деякі читачі цю інформацію як поклик до дії - вкрасти літак, почати вивчати вибухонебезпечні речовини? Ну, як молодь вісімнадцятого століття сприйняла роман "Страждання юного Вертера" як поклик до самогубства через нещасне кохання, скажімо... Втім, якщо досі ні про що подібне не повідомляли, значить, все гаразд!
    Природа взаємодії стерв'ятників у людській подобі з не надто розумним суспільством, яке з великими перешкодами сприймає розумні доводи, але вирішує не дослуховуватися до них, бо їм не хочеться забивати собі голову важкою термінологією, теж розкрита якнайкраще. Хіба тільки можна зауважити, що в реальному житті випадки перемоги над дурисвітством чесної людини досі поодинокі.
    У цю, здавалося б, цілком ділову атмосферу, автор примудряється вмішати переживання героїв таким чином, аби вони не заважали сюжетові. Майже розвалений шлюб Мела Бейкерсфелда, тяжке почуття провини, яке ятрить серце його братові Кейзу, упертість його зятя, який, втім, еволюціонує впродовж книги, та мужність Гвен Мейген, яка вирішує залишити дитину від коханця попри всі його намагання позбутися "небажаного". Дуже шкода бідолашну Інез Герреро, яку чоловік нехай і з добрих намірів, але пограбував і фактично кинув напризволяще - наприкінці твору ясно, як день, що по приземленню літака він відправиться тільки у в'язницю, а його дружина лишиться сама-самісінька, а допомагати сердешній ніхто й не збиратиметься. Водночас на противагу цим сумним подіям автор вводить до роману комічного персонажа - стареньку "зайчиху", з величезним стажем у шахраюванні на борту літака.
    Загалом, книга мені доволі сподобалась, проте іноді виникало відчуття, ніби автор надто затягує з "підготуваннями" до основної події роману - аж на півтори його частини.
 
Характеристики Аеропорт
Автор
Хейли Артур
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1968
Перекладач
Володимир Куч
Кількість сторінок
544
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Газетна
ISBN
978-617-12-5055-0, 978-0-385-04139-3
Вага
400 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Аеропорт