Ця книга просто залишила мене без слів. Перш за все, хочу запитати: які почуття викликає у вас поєднання "спів птахів"? Є в цьому щось світле і поетичне, схоже літній ранок, що наводить на думки про сонце і романтику, чи не так? Так ось, Фолкс ламає цю виставу. Хоч і не відразу, але стає ясно, що птахи у нього - символ тривожний і оманливий. На початку ми спостерігаємо зародження пристрасті між головними героями Стівеном і Ізабель. Стівен приїжджає в провінційне французьке містечко і зустрічає там кохання всього свого життя –Ізабель. Почуття, яке виникло між двома молодими людьми настільки потужне, що змушує їх бігти з дому. Місяць задоволення - а потім жінка кидає Стівена і залишає його напризволяще. Він пронесе це почуття через всю війну, але вона залишила його абсолютно одного в цьому світі. Самотність - точка зіткнення любові і війни. У головного героя не залишається нікого в світі, зовсім нікого. Тому початок війни для нього стає свого роду полегшенням. Дивно, що на фронті у нього більше друзів, ніж за його межами. Але кожен з них йде. Залишається тільки низка дат і імен, порожніх імен, вибитих на мармурі. Зрештою, накриває такий розпач, що починаєш бажати смерті... Здавалося б, куди вже далі, що ще робити, коли сама земля стогне від пролитої крові і загублених життів? Світова війна ... якого болю принесла вона, як багато життів скалічила і забрала. Однак Фолкс знаходить відповідь. Він залишає крихітний промінчик надії. Він зумів показати нутрощі цієї війни, не дивлячись на безліч кривавих моментів, ти розумієш, що по іншому не можна написати і донести до свідомості кожного, що мирне небо це найвища благодать! Цікава книга, але в ній дуже багато страшної нещадної війни з жахливими подробицями про які важко читати. Історія кохання в кінці зім'ята і деякі питання так і не дав автор відповіді. Мені сподобалося, як описані сцени близькості: дуже відверто, але не пошло, дуже тонко дотримана ця грань. Чудова мова, написано настільки яскраво, емоційно, багатогранно, що відразу поринаєш в цей світ.