Ставлю 3 лише за те, що цікаво було читати про Липинського і про політичний світ, який його оточував

Випадково натрапила на аудіо версію цієї книги і не змогла відірватися. Неймовірно потужний твір з глибокими сенсами та роздумами над силою плинного часу та місцем людини в історії. Дуже рада, що відкрила для себе постать Вʼячеслава Липинського, він був справжнім патріотом України та дійсно видатним діячем, попри всі випробування та перепони. Окрема подяка авторці за глибинний аналіз іторичних подій. Моя щира рекомендація до прочитання

Таня Малярчук нова для мене авторка та я дуже радий, що почав своє знайомство з творчістю письменниці з книги «Забуття» Таня Малярчук «Забуття» Сюжет книги поділяється на дві лінії. Перша лінія, яка доповнює другу, знайомить читача з молодою жінкою та її проблемами у житті. Раптові панічні атаки та депресія поглинають жінку. Вона боїться спілкуватися з людьми, виходити на вулицю, навіть вийти на балкон для неї це велика проблема. Їй здається що вона падає у прірву, що її поглинає синій кит забуття. Ця проблема досить небезпечна, людина починає потроху божеволіти. Одного разу вона починає перебирати старі газети та дізнається про смерть В’ячеслава Липинського. Ця людина її зацікавила… Друга сюжетна лінія, основна. Історія життя видатної історичної постаті, поляка В’ячеслава Липинського В останній час мені везе на цікаві книги про реальних людей. Першим був Махно, тепер Липинський. Для мене знайомство з історією Липинського видалось несподівано цікавим. Я ніколи не чув про цю людину, хоч вона була доволі популярна у свій час. Громадський й політичний діяч, історик. Поляк за народженням, який відмовився від свого імені заради свого українського серця. Авторка дуже цікаво розповідає історію Липинського. Показує цього історичного персонажа з різних боків. Політик, письменник, історик, звичайна людина, яка кохає, яка не щаслива у шлюбі, яка має проблеми зі здоров’ям. Свого часу він був дуже впливовою людиною. Але за свої українські переконання мав дуже важке життя. Його думки, ідеї, погляди щодо України, як незалежної держави були неймовірні. Сьогодні, можливо, багато його ідеї вже застарілі, але на той час… Він вже в ті часи казав, що якщо ми не збудуємо державу, то ніхто за нас не збудує. Він щиро любив Україну, він віддав всього себе Україні. Для Радянської влади ідеї Липинського були настільки небезпечним, що після його смерті почалась таємна війна за пошуки архіву Липинського. І якщо для багатьох він просто портрет на стіні, то після прочитання книги, він ніби оживає, він становиться не просто якоюсь людиною на старій світлині, а людиною з великої букви. Художня вигадка переплітається з історичною правдою. Трохи жіночого погляду й вийшов цікавий роман. Сподобалось, як авторка поєдную минуле й сьогодення. Вона переплітає життя молодої жінки з життям Липинського. І це настільки органічно зроблено, що майже не помічаєш переходів від одного часу до другого. Можливо когось жіноча лінія буде дратувати, але мені все сподобалось. «Час як кит, пожирає усе на своєму шляху», залишаються тільки пожовклі світлини на яких справжні люди стають просто забутими тінями. Історія Липинського, це історія справжнього патріота, справжнього українця за покликом серця. Це історія людини, яка ніколи не боялася називати себе українцем, розмовляти українською, писати українською. Ця книга, дуже якісна сучасна українська література. Мені книга сподобалась неймовірно. Вона чіпляє за живе. Особливо зараз, коли йде війна, коли бути українцем, це буди вільним й незалежним. Коли бути справжнім українцем це любити країну більше ніж себе, як робив це Липинський. Я б хотів, щоб всіх сучасних героїв України пам’ятали завжди. Щоб їх не чекала доля Липинського, щоб їх не поглинув синій кит забуття. Після цієї книги багато думок обертаються в голові. Ця книга штовхає читача задуматися над своїм містом в сучасній боротьбі. «Тільки коли існує об’єднуюча спільна ідея української національної незалежності, можемо говорити про існування української нації.» В.Липинський