Забуття
Паперова книга | Код товару 689558
Yakaboo 4.7/5
Автор
Таня Малярчук
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Українська проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм

Усе про книжку Забуття

Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Таня Малярчук
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Українська проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Рецензії
  •  
    У череві синього кита 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Цей роман важко назвати шедевром. Але це -- чудовий та дуже якісний взірець сучасної української прози.

    По-перше, "Забуття" буде неймовірно цікавим досвідом для тих, хто (як, наприклад, я) цікавиться історією Української держави на початку ХХ ст. У творі ви зустрінете Донцова, Скоропадського, Петлюру, Грушевського, Вінниченка, Болбочана та навіць Івана Франка (не кажучи про інших менш відомих діячів того часу). Розповідь про Липинського (нагадую, книжка умовно поділена на дві частини) насправді барвиста, реалістична та захоплююча. Історична особистість постає насправді живою, з усіма своїми вадами та слабкостями. Чудово.

    По-друге, ця книга дозволяє опинитися у голові типової письменниці-сучасниці. Однак тут, на жаль, дуже хочеться додати "вкотре". Особисто мені здалося, що "сучасна" частина фабули помітно програє "історичній". І справа тут не у шаблонності подій чи у відсутності динаміки (це пояснюється обраним напрямком), але у труднощах утворення цілісного образу. Якщо Липинський вимальовується дуже чітко та свідомо, то молода авторка на його фоні блідшає та розчиняється. Можливо, в такий спосіб Таня Малярчук підкреслює пожертву власною ідентичністю задля повернення з небуття історичної персоналії.

    Так чи інакше, книжка читається легко. Вона вас захопить та, з великою вірогідністю, вам сподобається.
  •  
    Про історичну пам'ять 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга з розряду тих, які, в прямому сенсі, затягують і читаються на одному диханні. Прочитав за один день. Must reed для всіх, хто цікавиться історією України початку 20 століття, зокрема, Українською революцією 1917-21 років та її дійовими особами. Роман оповідає про діяльність та трагічну долю українського націоналіста польського походження В’ячеслава Липинського, який віддав всього себе ідеї побудови української держави. Відчувається, що авторка провела ґрунтовне історичне і біографічне дослідження. В книзі описуються події як з особистого так і з громадсько-політичного життя головного героя. Окрім Липинського в романі прямо чи опосередковано фігурують інші видатні постаті історії України початку 20 століття – Франко, Донцов, Доманицький, Чикаленко, Грушевський, Скоропадський, брати Шемети.

    Сюжетно авторка намагається відшукати паралелі між долею В’ячеслава Липинського та подіями із свого життя – народження в один день (з різницею у 100 років), хвороба, нерозуміння зі сторони близьких, невдалі стосунки. Не впевнений, що таке порівняння вийшло вдалим, адже доля Липинського в рази трагічніша. Через спогади про життя своїх близьких Малярчук побіжно зачіпає інші важливі сторінки історії України – Голодомор та повстанський рух на Західній Україні.

    Книга однозначно рекомендована для прочитання. Номінація «книга року» від ББС видається справедливою. Чекаю на нові роботи авторки.
Купити - Забуття
Забуття
80 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Таня Малярчук
Таня Малярчук

Яскравою зіркою на небосхилі сучасної української літератури є Таня Малярчук. Її творчість не тільки зустрічає захоплені відгуки читачів, а й повагу і визнання з боку усталених письменників. Автор ряду книг, деякі з яких стали бестселерами як в Україні, так і за кордоном, Тетяна, сьогодні продовжує радувати не тільки читачів, а й критиків і кінематографістів, забезпечуючи їх їжею для роботи. Свою...

Детальніше

Рецензії Забуття

4.7/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    У череві синього кита 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Цей роман важко назвати шедевром. Але це -- чудовий та дуже якісний взірець сучасної української прози.

    По-перше, "Забуття" буде неймовірно цікавим досвідом для тих, хто (як, наприклад, я) цікавиться історією Української держави на початку ХХ ст. У творі ви зустрінете Донцова, Скоропадського, Петлюру, Грушевського, Вінниченка, Болбочана та навіць Івана Франка (не кажучи про інших менш відомих діячів того часу). Розповідь про Липинського (нагадую, книжка умовно поділена на дві частини) насправді барвиста, реалістична та захоплююча. Історична особистість постає насправді живою, з усіма своїми вадами та слабкостями. Чудово.

    По-друге, ця книга дозволяє опинитися у голові типової письменниці-сучасниці. Однак тут, на жаль, дуже хочеться додати "вкотре". Особисто мені здалося, що "сучасна" частина фабули помітно програє "історичній". І справа тут не у шаблонності подій чи у відсутності динаміки (це пояснюється обраним напрямком), але у труднощах утворення цілісного образу. Якщо Липинський вимальовується дуже чітко та свідомо, то молода авторка на його фоні блідшає та розчиняється. Можливо, в такий спосіб Таня Малярчук підкреслює пожертву власною ідентичністю задля повернення з небуття історичної персоналії.

    Так чи інакше, книжка читається легко. Вона вас захопить та, з великою вірогідністю, вам сподобається.
  •  
    Про історичну пам'ять 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга з розряду тих, які, в прямому сенсі, затягують і читаються на одному диханні. Прочитав за один день. Must reed для всіх, хто цікавиться історією України початку 20 століття, зокрема, Українською революцією 1917-21 років та її дійовими особами. Роман оповідає про діяльність та трагічну долю українського націоналіста польського походження В’ячеслава Липинського, який віддав всього себе ідеї побудови української держави. Відчувається, що авторка провела ґрунтовне історичне і біографічне дослідження. В книзі описуються події як з особистого так і з громадсько-політичного життя головного героя. Окрім Липинського в романі прямо чи опосередковано фігурують інші видатні постаті історії України початку 20 століття – Франко, Донцов, Доманицький, Чикаленко, Грушевський, Скоропадський, брати Шемети.

    Сюжетно авторка намагається відшукати паралелі між долею В’ячеслава Липинського та подіями із свого життя – народження в один день (з різницею у 100 років), хвороба, нерозуміння зі сторони близьких, невдалі стосунки. Не впевнений, що таке порівняння вийшло вдалим, адже доля Липинського в рази трагічніша. Через спогади про життя своїх близьких Малярчук побіжно зачіпає інші важливі сторінки історії України – Голодомор та повстанський рух на Західній Україні.

    Книга однозначно рекомендована для прочитання. Номінація «книга року» від ББС видається справедливою. Чекаю на нові роботи авторки.
  •  
    про українську ідею 20го століття 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Таня Малярчук переконана, що між нею і В'ячеславом Липинським існує зв'язок. вони народились в один з різницею в сто років, проте обидва зазнали нещасних відносин, хворіли, і страждали одержимістю своїми ідеями.

    В'ячеслав Липинський, поляк за походженням, з юних років горів ідеєю створення незалежної Української держави. він писав для поодиноких україномовних видань, брав участь в політичній діяльності, навіть пожертвував особистим сімейним життям заради втілення цієї мрії. проте, як він особисто стверджував пізніше, Україна була неготовою стати вільною.

    дружина його не підтримувала в його переконаннях і пошуках. здоров'я гіршало зі дня на день. ті, кого він вважав друзями, зникали безслідно. а останні свої дні він доживав один в гірській Австрії, бо ніде більше він зі своїм туберкульозом жити не міг.

    авторка страждала панічними атаками, не виходила з дому, зруйнувала відносини з трьома улюбленими чоловіками, і маніакально цікавилась життям Липинського (здається, щоб віднайти значення часу, яке стікає крізь пальці).

    погоджусь з попередньою рецензією, це точно не шедевр. але прочитати про нелегке становлення української ідеї дуже корисно.
  •  
    "Забуття"
    Нова книга Тані Малярчук "Забуття" заслужено стала одним з проривів вітчизняного книговидання 2016-го року. Можна відзначити безліч "плюсів", що притаманні цій книжці. Зокрема, одним з вагомих для потенційного покупця є досить прийнятна ціна. Видання також вирізняється зручним форматом (приміром, сумку не дуже обтяжить).

    Лейтмотивом книги є сплетіння сучасного (лінія молодої письменниці з непересічним особистим становленням) та минувшини (образ, на жаль, дещо підзабутого нині державного діяча В'ячеслава Липинського).

    Книга рясніє напрочуд мальовничо та тонко-психологічно змальованими образами визначних українців першої хвилі еміграції.

    Людина, що цікавиться історією, отримає від цієї книги Тані Малярчук просто неймовірну насолоду! Очевидним є те, що у авторки не просто фантазія "квітнула й буяла", а вона, в хорошому сенсі слова, перекопирсалася в елитенській кількості джерел, перш, ніж приступити до написання твору.

    Книга виписана просто майстерно, текст рясніє вдало дібраними художніми засобами. Дуже вдалим є протиставлення образу пожадливого синього кита невблаганному рухові часу.

    Тут не лише текст ладен полонити змальовуванням художніх перипетій, а читач отримає ще й суто естетичну насолоду від самого процесу прочитання "Забуття". Напрочуд сильно змальовані образи. Таня Малярчук вміє зобразити, без сумніву гідних діячів, якимись такими неймовірно симпатичними. Читачеві хочеться так само палко любити свій край.
  •  
    Переможець книги року "ВВС Україна" 2016
    Так як я весь цей рік був чемним, то отримав від Миколая чудовий подарунок — книгу року ВВС Україна 2016 і залишився дуже задоволеним. А тепер про все по порядку.

    Час — це синій кит, який пливе, поглинаючи все і всіх на своєму шляху. І за деякий час ми з вами також перетворимося в планктон, поглинені й забуті. Та є одна річ, яка може нас на деякий час врятувати від цього — спогади. Як багато ми отримуємо зі шкільних уроків історії, наскільки багато інформації є на просторах Інтернету. Але вся вона тільки поверхнева і розлягається в контексті тих чи інших історичних реалій; навряд чи хтось колись, за сто років після нашого життя, згадає, які ми були: наше перше кохання, наші успіхи, хороші і погані сторони. Це все буде назавжди в череві синього кита часу.

    Біографічний твір про В'ячеслава Липинського вражає своєю справжністю і тонкістю сприйняття психіки тодішньої, ще ніким не знаної, України. Вражає патріотизм поляка, який все своє життя присвячує боротьбі за визнання нашої сучасної держави, при тому ігноруючи зневіру самих українців. Так, від нього через такі погляди відвернулися всі рідні, але ця ідейно і психічно сильна людина, попри свої вади фізичні не відреклася початої справи. І хочеться, щоб він знав. Нашу державу ми таки здобули. І його участь в цьому надзвичайно велика. Про це варто знати.

    Цей надзвичайно потужний твір дав мені унікальну можливість поглянути очима сучасників на створення ЦР і Директорії, які стали першими паростками до нашої державності з часів Гатьманату Хмельницького. Передумови їхнього створення, настрої тодішніх людей і лідерів, яких нам висвітлювали завжди зі світлої сторони. Та світла там було мало.
    Завдяки атмосферності, цікавості й унікальності ця книга займе почесне місце в моїй домашній бібліотеці. Адже де ви ще зможете побачити божевільного Франка, кровожерливого Петлюру і боягузливих лідерів тодішніх держав, яким поляк Липинський сказав: "Будьте спокійні: до одної з вами "нації української" не належу і в жертовиськах та пантеонах Ваших місця Вам не відберу." Та слова, які є актуальними і на сьогодні: "Ніякої України Ви на зненависті націоналістичній ніколи не створите" 1929 р.
    Трішки не сподобалася паралельна розповідь журналістки, яка і взнає ці всі факти. Але цю тему залишу на розгляд вам самим.

    Моя оцінка: 9/10.
  •  
    Польський зрадник чи український герой?
    Роман сучасної української авторки Тані Малярчук такий же суперечливий, як і його головний герой. У 2016 році "Забуття" було удостоєно відразу двома титулами "Книга року ВВС Україна" та антипремією "Золота булька".
    Твір складається з двох сюжетних ліній. Перша описує життя та тернистий шлях польського українця чи то українського поляка В'ячеслава (Вацлава) Липинського. Друга частина - історія оповідачки, яка переживає життєву кризу, не може визначитись зі своїм місцем у житті, і у певний переломний момент починає досліджувати біографію давно забутого діяча.
    Сказати по правді, читати про Липинського було значно цікавіше. Шлях від "королеви бібліотек" до "королеви плісняви" виявився не таким інтригуючим. Хоча не останню роль у цьому зіграв мій фах історика.
    Дуже цікаво було спостерігати не лише за головними героями, а й за їхнім оточенням. Де б Ви ще могли прочитати про душевнохворого Франка, авторитетного Грушевського та багатьох інших відомих діячів епохи.
    Якщо ж брати художню складову роману, то у певні моменти виникали відчуття певної заплутаності, незавершеності, недодуманості, але й тут певною мірою можна списати на те, що це новий жанр для авторки.
    Улюблена цитата: " Ви любите літературу? - Я неспасенна..."
  •  
    Хороший урок на майбутнє.
    Всі ви, напевно, дивилися фільм "Аватар" або точно чули про нього. Ось і ця книжка нагадала мені цей фільм. Головний герой книжки Вячеслав Липинський - це такий собі аватар 20 століття, адже вибирає між своїми і чужими, і як не дивно, що чужі стають своїми, а свої чужими. Головний герой заради ідеї відмовляється від усього, навіть жертвує своєю сім'єю. І тут дуже важливі слова пана Липинського, який говорить: що не має ніякого поміркованого захоплення ідеєю, або ти поринаєш в неї з головою або ігноруєш її. Дуже важливо, що книжка вийшла саме зараз, адже вона має виховні функції для українського народу. Прочитавши книгу, мене охопив жах, чи справді ми така анархічна нація, яка незнатна створити власну державу. Липинський хотів використати мультинаціональність населення України для спільної бородьби за незалежність. В його теорії головне не національність, а територіальна приналежність до місця, до української землі. Життя пана Липинського було тернистим, для когось він став героєм, а для когось зрадником, але мораль така, що якщо віриш в ідею, то варто спробувати її втілити в життя. Друга частина книжки, а саме розповідь про жінку, котра досліджує життя Липинського, мені сподобалося менше, але книжка файна.
  •  
    Кожній державі потрібні свої герої.
    Я придбала книгу Тані Малярчук “Забуття” після Форуму Видавців і ще до того, як вона отримала премію ВВС Україна. Але, напевно, не скоро б прочитала, якби навколо неї не піднялося стільки дискусій та обговорень. Книга року 2016 виявилась досить непересічною.

    Кожній державі потрібні свої герої, ідейники та натхненники. Як правило, вони з’являються завчасно, коли держави ще, як такої, немає. Чи ідеалізуються вже по факту? Жив на початку ХХ ст. польський шляхтич В’ячеслав Липинський, який мріяв про самостійну Україну в майбутньому і марив її славетним гетьманським минулим. Питання, чому про це мріяв і марив поляк, немає однозначної відповіді. В основі його переконань лежав територіальний патріотизм. Рушійною силою в побудові сильної країни має бути любов до землі, на якій ти народився та живеш, незалежно від походження, віросповідання та класової приналежності. Крім того, він був впевнений, що єдиний вірний шлях, це встановлення монархії з авторитетним та беззаперечним лідером. І мрія Липинського майже збулася. Він з ентузіазмом підтримував Павла Скоропадського за Гетьманату з 29 квітня 1918 по 26 грудня 1918. А також був послом від України у Відні протягом тривалого часу. Але надії українського патріота не виправдались, його розчаруванням не було меж, але він продовжував працювати над своїми ідеями, не зважаючи на серйозні проблеми зі здоров’ям. Його теорії тоді були не на часі, але деякі думки доречні навіть сьогодні.

    Другою сюжетною лінією в книзі є розповідь молодої жінки про пошуки себе та відповідей на свої численні запитання. Вона саме розплутує історію В’ячеслава Липинського і хоче осягнути філософію часу. Загострення психологічних проблем вибивають її з колії. Частішають напади паніки та депресії, що руйнують особисте життя. Чесно кажучи, інколи поведінка героїні мене, як читача, дратувала. Хоча спалахи незрозумілої тривоги, я думаю, знайомі кожному. Добре, коли це не призводить до серйозних невротичних розладів. Не дуже зрозумілою залишилась і розв’язка цієї ситуації. Але, можливо, то не всім дано.

    У цілому, книгу варто прочитати для загального, так би мовити, розвитку. Вона є доречною в сучасних реаліях та спробах самовизначення нашого народу. Або хоча б для того, щоб знати, за що присуджують премію Книга року за версією ВВС Україна.
  •  
    Про природу істинного забуття
    ,,Забуття" - останній роман сучасної української письменниці Тані Малярчук, який минулоріч здобув титул Книга року за версією BBC. Про авторку мені відомо небагато: уродженка Івано-Франківсьеа, кілька років тому емігрувала до Австрії. Взятися за її твір вирішила випадково, зважаючи на те, що невдовзі оголосять цьогорічного лауреата вищезгаданої книжкової премії. Плюс, в анотації зазначено, що мова піде про історичну постать, іменем якої названо одну з важливих вулиць Львова, і про яку я, на жаль, не пам'ятаю геть нічого з курсу історії...

    В'ячеслав Липинський. Він же поляк Вацлав Ліпінські, який свідомо вирішив стати українцем. Той, кого нарекли запроданцем співвітчизники і той, кого так і не зуміли сприйняти за свого українці. Той, чиє ім'я й справді поглинулось безжальним китом часу, перед яким, як не крути, усі рівні... В'ячеслав Липинський - видатний український історик, філософ, політик, який розробив ідею українського монархізму. І були би трохи сприятливішими історичні обставини, а також прихильнішою фортуна, хтозна, як би зараз йменувалася Україна та який державний устрій у нас не панував! Однак сучасники не змогли гідно оцінити старань Липинського, що вже казати, щоб втілити його досить прогресивні та виважені ідеї у життя. Видно, так мало бути і нашому народу було не уникнути усіх наступних поневірянь під гнітом інших імперій.

    Авторка подає нам біографію В'ячеслава Липинського дуже ,,живою", а білі плями життєпису настільки вміло заповнені письменницькою фантазією, що, мабуть, лише дипломований історик відрізнить, де правда, а де вигадка. Другою сюжетною лінією є оповідь про жінку, завдяки якій і повертається із забуття Липинський. Це - письменниця, філолог, день народження якої - 17 квітня - співпадає з його. Вона береться досліджувати історію політика, опрацьовуючи усі доступні матеріали: старі газетні статті, листи, праці, архівні документи. Дана робота має для неї неабияке значення: пізнаючи долю В'ячеслава Липинського, жінка розв'язує вузли власних проблем.
  •  
    Вражає...
    Я дуже багато чула про цю книгу і бачила на неї різноманітних відгуків. Тож хоч і мала її давно, прочитала лише зараз. На щастя, моя голова вже не була переповнена нічиїми думками та враженнями і я зуміла просто насолодитися текстом і сформулювати свої висновки.
    Творчість Тані Малярчук для мене завжди асоціюється з певним містицизмом. Інколи шаленством. Часом навіть із психічними розладами. В цій книзі авторка залишилася вірна своїй манері і себе саму (чи ж жінку-героїню) подала саме такою-неврівноваженою, натхненною, просякнутою страхом та певною ідеєю. І на цьому фоні В"ячеслав Липинський постає як надзвичайно вольова та цілеспрямована особистість. Авторці вдається на цьому протиставленні показати Липинського-людину, Липинського-державного діяча, Липинського-сім"янина правдиво і яскраво. Стають зрозумілими його вчинки, інакше сприймається діяльність та праці, з"являється жаль, захоплення-Липинський стає не просто історичним діячем, а живою людиною зі своїми плюсами та мінусами, якого можна любити, ненавидіти, співчувати, навіть зневажати. Та до якої не можна бути байдужою і не помічати. А хіба не це є показником літературного твору???
  •  
    Забута історія
    Відома, відзначена преміями книга Тані Малярчук «Забуття» і справді заслуговує на всі відзнаки, адже вона має дуже хороше історичне підґрунтя та багатошарову сюжетну лінію. Варто зазначити, що текст виконаний майстерно, адже авторка проробила колосальну роботу щоб достовірно представити життя та роль головного героя В’ячеслава Лепинського, в боротьбі за незалежність та свободу української держави. Книга піднімає великий, важливий, а головне, забутий пласт історії Волині та зв’язку головного героя з українською ідеєю та нацією. У книзі дві основні сюжетні лінії. Перша розповідає про головного героя, а друга зовсім різна і розповідає про молоду жінку, яка описує себе, свою історію та своїх колишніх чоловіків. Згодом починаються досить дивні речі, адже головна героїня вирішує, що не виходитиме з дому і починаються дивні психічні речі. Дві головні сюжетні лінії майже нічим не пов’язані між собою, вони є певною мірою антагоністичними. Оформлення книги просте, лаконічне, папір цупкий, кремового кольору, мова написання не з найлегших. Рекомендую всім українським читачам!
  •  
    Про забутого українського монархіста цікаво.
    Сюжет. Героїня зацікавилася постаттю В’ячеслава (Waclawa) Липинського – з а б у т о г о українського історика, філософа і невдалого політика польського походження. Читаючи українською газети доби Rzeczypospolitej аби віднайти власну ідентичність у непростий період життя, неназвана молода дівчина натрапила на повідомлення про смерть згаданого діяча. Погодьтеся вулиці/площі на його честь роками названо не один рік і не в одному місті. В центрі Києва Чапаєва перейменовано на Липинського. Але що ми по суті знаємо про цього чоловіка поч. ХХ ст.? Поєднує його з героїнею (нав'язливо здавалося, що це сама Таня Малярчук і є) лише одна дата народження з різницею у 100 років. Ну кілька годин він перебував у її рідному місті.

    Дві сюжетні лінії чергуються в оповідуванні глава за главою – власне самого Липинського і сучасної героїні, яка в кін. 1990-2000-х формувалась як особистість. В неї було три золотоволосявих чоловіка і на третьому її схопила панічна атака. Сама дівчина вважає, що це різні борги предків перед життям накопичилися і тепер втілюються в таку страшну душевну муку. Вона колупається у родинній історії. Пригадує спогади дідусів, бабусь. Назбирує букет фактів, які свідчать, що самої могло б і не бути якби в такому-то році бабуся не…, якби дідусь вчасно не…, якби інший дідусь не пішов у розріз із совістю, якби ще там комусь не вдалося адаптуватися рабом під радянську владу і т.д. Тобто стільки компромісів в поколіннях до неї укладалося із собою, що сама ця героїня (філолог) є чистою випадковістю як феномен.

    Твір є ілюстрацією клопіткої роботи Малярчук та тих, до кого вона зверталась, аби зібрати матеріал. Ми дізнаємося, що в заможній родині дивувалися як раптом католик-шляхтич Вацлав робить з себе українця і вимагає аби називали В’ячеславом. Чудернацьке одруження в стилі від палючої ненависті до палкого кохання Непрості стосунки. Лікування від плевриту, а потім від туберкульозу. Високо ціную об’єктивне зображення політичних діячів тієї непростої епохи ~1917-1922 рр. До чого ж далекі вони були одне від одного! Щось демонстрували одне перед одним, якісь амбіції. На щось претендували, і гучно заявляли, і до якихось виборів готувались, інтрига виплітали…тоді як «теля ще не народилось» толком. І Липинский і кілька інших білих ворон тягнулися в ті 1910-і до випуску газет, щотижневиків із тлумаченням політичних поглядів, популяризацією побутових та культуральних традицій. Виснажуючи свої збереження, позичаючи кошти, ризикуючи кримінальною відповідальністю за друк та розповсюдження. Невже вони не усвідомлювали, що це на цей час голос волаючого в пустелі? Селянам, неграмотному населенню не до того було. Вони не могли розібратися, хто білі, а хто червоні, а хто петлюрівці. Не те, що про політичні програми партій дискутувати на шпальтах газет (гляньте низькі показники грамотності українських губерній, які тоді входили до складу Царської Росії). Життя в діаспорі… І там екс-політики та екс-митці нерідко намагалися знайти привід для чвар, ойкаючи «Ненька рідна! Як ти там при більшовиках?!», сидячи по кав’ярнях Відня чи Праги. За поведінкою, вчинками, причинами смерті (як не вбитий більшовиками, то чимось серйозно підупалий здоров'ям) цих діячів можна приблизно скласти картину, ким вони були за складом характеру, за типом нервової системи, звідкіля бризкала жовч і стільки непорозумінь.
    Значну частину свідомого життя начебто за спадком заможній Липинський був би приречений жити і померти геть у самотності. Але, якісь побічні звідкілясь доходи давали можливість жити по санаторіях за кордоном і наймати адекватних людей, які були поруч: Юлія Розенфельден – Фін Юлі – домогосподиня, що на 5 років від нього старша, дуже справедлива і люб’яча, посивіла блондинка, що ніколи не була заміжня; Єва – донька в одній сцені; Станіслав – молодший брат і спішний селекціонер; Михайло Петрович Савур-Ципріянович – секретар Л. Невисокий рудовусий чоловік десь з-під Києва, приблизна одноліток Л.. Доманицький, Чикаленко, Назарук – видавці, митці слова, які траплялися на непростому самітницькому шляху пропагандиста «української монархії» Реченням згадується Влодзімєж – старший брат, що живе у Луцьку та їздить першим у місті автомобілем. Працює лікарем.
    Мушу згадати екстравагантну фурію Казиміру Шумінську – палке кохання Л. Повна його протилежність. Не визнає українців як окрему націю. Відвідує родиною костел щонеділі. Уся сімейка - принципові твердолобі шляхтички-панянки.

    Сподобалася стилістика Малярчук, як у певні моменти точно передає історичний контекст діалогу. Не зовсім зрозумілою є лінія пояснення зацікавленості героїні чоловічою постаттю політика – згадана вже депресія, панічні атаки, замкненість дівчини. Якби всі у таких ситуаціях кидалися настільки майстерно цікавитися і цікаво описувати історичні постаті нашої історії…
  •  
    про час - синій кит
    «Час стосується лише тих, які мають надію, ніби щось можна змінити, себто невиправних дурнів» (с) Анджей Стасюк
    «Час – це гігантський синій кит» - стверджує Таня Малярчук в одній зі своїх останніх книжок. І він нещадно пожирає все на своєму шляху, пред ним рівні всі – і генії, і маргінали. З плином часу ми робимось тонші і зникаємо. А залишається мабуть тільки пам’ять. Оці мерехтливі газетні публікації це і є все. І якийсь духовний зв’язок з минулими людьми (чи може то ми собі дофантазовуємо). Бо що таке наша свідомість і де вона пропадає після нашої смерті? Зрештою, сенс від нашого життя.
    Ми Українці унікальна нація, тому що в нас сенс існування забрали, традицію обрубали. І тільки через якісь пожовтілі вирізки старих газет можна щось докопатися.
    Хоча сама авторка – дитя страху. Якби її дід не побоявся і пішов з хлопцями в ліс – мабуть її б не було. Але б не було того липкого ніщо. Між життям і рабством її дід вибрав рабство. Але вижив. Вибрав би життя – неодмінно загинув і нічого по собі не лишив. Хоча те що лишив – несе на собі цей тягар. Винити його ми не можемо – зрештою ми всі були колаборантами. Але проговорювати це необхідно
    І письменниця знаходить незрозумілий їй духовний зв’язок з ідеологом українського монархізму, автором «листів до братів-хліборобів» В’ячеславом Липинським. Постійні рефлексії над його долею і долею тієї першої хвилі УНР-івської еміґрації – і її власним життям, його чуттєвою стороною. Чи то просто алюзії нашого сьогодення і їхньої епохи? І внутрішні душевні рефлексії авторки, нашої сучасниці (якщо вірити вікіпедії, ненабагато від мене старшої) в хаосі життя? Зрештою, чомусь згадується Булгаківський Майстер. Він теж гостро рефлексував суспільні потрясіння, і в принципі нічого не міг з тим вдіяти.
    Особисто мені дуже сподобалося. Це десь та сама Таня, яка писала т короткі, якісь Кафкіанські оповіданнячка. І разом з тим вона посягнула на історію Чи то навіть «історію історії». Так як мене теж десь цікавить той період, який часом називають «визвольними змаганнями», і ті автори. То можливість так поглинути в епоху, як це мені дала можливість Таня Малярчук – була безцінною
  •  
    Роман про плинність часу, історичну пам’ять та ідеаліста Липинського
    Неоднозначна й водночас трагічна постать В'ячеслава Казимировича Липинського запам'яталась мені ще під час навчання на філософському факультеті, коли ми вивчали «Листи до братів-хліборобів». Після жовтневого перевороту 1917 року, громадянської війни в Україні та приходу до влади «совєтів» погляди Липинського видаються дещо утопічними. Реалії тогочасного життя аж ніяк не передбачали можливість встановлення монархічної форми правління.

    Таня Малярчук вдало поєднує дві сюжетні лінії: бурхливе життя політика й дипломата В'ячеслава Липинського в Україні та еміграції та нашої сучасниці, яка вважає, що між нею й Липинським є багато спільного, якийсь містичний зв'язок. Зокрема, те, що вони народились в один день (з різницею в сто років), обидвоє хворіли, не могли побудувати нормальні стосунки.

    Головна героїня згадує свої історії кохання, трьох чоловіків, котрі вплинули на її долю та особистісне становлення. Коли вона зустріла свого третього чоловіка і вже готова була вийти за нього заміж, у неї почались панічні атаки, страх вийти на вулицю, апатія. Від цього болю героїню рятувало ретельне дослідження старих газет.
    «Не було радості, не було розпачу. Ніщо більше не збурювало одновимірну систему моїх координат, хіба що цікавість. Її я не могла задовольнити в теперішньому, тож останні надії покладала на минуле, навіть якщо воно належало комусь іншому. Старі газети, випадкові історії і забуті неважливі факти служили рятівним колом».

    Героїня переконана, що панічні атаки виникли внаслідок накопичення боргів та гріхів її предків, тож вона звертається до історії своєї сім'ї, йдучи до джерел прагне зрозуміти, хто вона і яке її справжнє призначення у цьому світі. Ad fontes, дорогі читачі)

  •  
    Сучасна історична проза
    Скажу чесно, до сучасної історичної прози ставлюся досить скептично, адже натрапила на чимало розчарувань у цьому жанрі. Мені більше до вподоби романи, написані Левом Толстим, Оскаром Уайльдом і навіть сестрами Бронте. Та книга Тані Малярчук ,,Забуття'' мене приємно вразила.

    Трохи про сюжет: головний герой-В'ячеслав Липинський - український націоналіст польського походження. Він жив рівно сто років тому, і на його долю випало чимало страшних подій нашої історії: революція 1917-1921 років, повстанський рух початку двадцятого століття і навіть частково, Голодомор. Все це довелося пережити В'ячеславу і головне залишитися собою, відданим собі і своїй Батьківщині.

    Чудова книга. Цікавий сюжет, у динаміку якого гармонійно вплетено історичні події і долі звичайних людей. Також на сторінках цієї книги можна ,,зустріти'' чимало відомих українських постатей того періоду: Симон Петлюра, Грушевський, Винниченко, Іван Франко, Скоропадський, Петро Болбачан. Від мене 5/5. Рекомендую для любителів історичних романів і сучасної прози.
 
Характеристики Забуття
Автор
Таня Малярчук
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Українська проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-330-7
Вага
300 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Забуття