Книга "Звук павутинки. Женя і Синько. Золота гора до неба" - це чудова збірочка, яка дозволяє поринути у світ дитинства. Тут зібралися три оповідання, котрі будуть цікаві як дорослим так і дітям. Світ, котрий описаний у книжечці, наповнений мрійливості, фантазій, позитиву, вогників в очах та добра. Побідну літературу варто читати не лише дітям, а й дорослим аби не забувати, що їх також оточує добро, фантазій навколо та світла реальність аби в їх життях було менше негативу. Загалом книжечка дуже позитивна та тепла, світла. Проте свою краплю негативу вносить в неї необачність видавництва. Я б навіть сказала, що якесь халатне ставлення до випуску своїх книг. Звісно, що на автора це не впливає, він не винний, що видавництво так поставилося до друку, проте в книзі дуже багато помилок і одруків. Це впродовж читання дратує і відволікає. Звісно, що на зміст це не впливає, але ж так не має бути. Я вважаю, що технічні помилки не мають псувати загальне враження від книги. А оскільки виходить, що книга це спільний продукт автора та видавництва, то має бути порозуміння, а не видавати книгу абияк.

Ця книга – про чарівний, неповторний, самобутній і дивуючий світ дитинства. До її змісту входить оповідання «Золота гора до неба» і дві повісті: «Женя і Синько» та «Звук павутинки». «Женя і Синько» - кумедно-грайлива і водночас повчальна повість про дівчинку Женю, її стосунки із однокласниками і друзями, сімейні традиції, її зростання і становлення як особистості, а також про її чарівного друга Синька, через якого Женя інколи потрапляла в халепи, але який навчив її бути відповідальною, чуйною, дбайливою. Ця повість повна цікавих дитячих пригоди із краплинкою містичного дива. А ще мене вразила сім’я Жені – незважаючи на зайнятість батьків, вони завжди знаходять час, аби побути разом і поцікавитися почуттями один одного. «Золота гора до неба» оповідає про пору збору врожаю в селі та допомогу дітей, які завжди знаходять час, аби помилуватися природою, побешкетувати і повеселитися. Оповідання «Звук павутинки» надзвичайно мрійливе, атмосферне. У ньому розкривається вся суть дитинства і дитячого світовідчуття – можливість бачити дива у звичайних речах, оживляти речі та емоційно ставитися до всього навколо, не просто вивчати світ, а відчувати його всією душею, немов бути зі світом на одному емоційному налаштуванні. Загалом, автор чудово розкриває своє глибоке знання дитячої природи. У його творах дитинство казкове, дивне, щире, ніжне, але водночас мінливе і швидкоплинне. Усі твори чудові й емоційні, але мені здається, що по-справжньому насолодитися ними зможуть дорослі, адже в дітей ще немає ностальгії за дитинством. Діти ці твори, мабуть, сприйматимуть більше, як пригодницькі твори. Водночас, у книзі є суттєві недоліки. Вони – зовсім не за змістом оповідання та повістей. Вони – до видавництва. По-перше, між закінченням одного розділу повісті та назвою і початком нового розділу зовсім немає пропусків, є лише суцільний текст, де розділи починаються з нового рядка без жодного рядка пропуску. Я лише десь з третього-четвертого розділу почала здогадуватися, що це почався новий розділ. По-друге, це величезна купа друкарських помилок. Я, загалом, дуже поблажливо ставлюся до друкарських помилок (хто з нас не робить випадкових помилок?), але в цій книзі їх так багато, що я навіть відчувала легке роздратування. Цей текст хтось із редакторів читав? Однак, ці помилки і недбайливе ставлення видавництва до своєї справи зовсім не відбили бажання почитати й інші твори автора. Все-таки змістовно твори В.Близнеця потужні, цікаві й емоційні, і позитивні враження від них були сильніші за обурення роботою видавництва. Ці твори хочеться читати ще.