Семен Калита помирає. На старість залишившись без рук і ніг, він зробився повністю залежним від дружини та дітей. Помирає чоловік в страшних муках, бо, як сам каже, «зогнив заживо». Люблячі діти роблять усе можливе, щоб полегшити батькові страждання.

Але чи був Семен таким, яким знає його родина? Чи прожив він своє життя дійсно по-людськи? А може, існує інша правда? Може, сьогоднішнє каліцтво — то розплата за чиїсь тяжкі муки?

Можливо, є хтось, хто знав Семена іншим — жорстоким, ненаситним людською кров’ю звіром, але й до сьогоднішнього дня не наважився розповісти правди?