На безіменне місто сучасної європейської країни без оголошення війни вороги скидають перші бомби, і Європа нагло прокидається від безпечного сну. Люди стають «самі собі чужі», а культура й наука поступово мілітаризуються і пристосовуються до потреб новоствореної армії. Цей час неочевидних змін геть неслушний для амбітного археолога Тіля та його студентки Персефони, які шукають посеред пустелі могилу прадавнього короля. Поки вони розкопують місце поховання, їхні сучасники — глухі до голосів померлих — риють окопи і нові могили. Утім війна точиться й у стосунках самих шукачів старовини. Адже вони прагнуть радше не історичної правди, а слави — тієї влади над світом слова, завдяки якому переможці переписують свідчення переможених і вкарбовують себе в палімпсест історії.