Не розумію жодного позитивного відгуку по цій книзі....жодного. Вся книга - енциклопедичний набір дешевих та затертих до дир кліше. Сюжет зрозумілий та прогнозований з перших сторінок...Логіка у всьому, що відбувається у книзі відсутня настільки, що інколи ти просто зупиняєшся і волаєш на всю кімнату: "Яяяяяяяк же так?!". Наприклад (обережно, можливі спойлери): - Площа паруса у мільйон квадратних кілометрів (площа України, нагадаю 603 тис. кв.км)... - Ракета у кілька кілометрів завширшки - Космічний корабель, що управляється дерев'яним штурвалом та прокладає маршрут за допомогою сучасних приладів навігації, а по зіркам....на око - 144 тисячі пасажирів під одним дахом ракети...кількість яких не зростає, а падає - подорож у 1000 років без готових запасних деталей до критичної інфраструктури / технологій для їх виробництва на борту - жодної системи освіти пасажирів....нащадких яких (на хвилиночку!) повинні заснувати колонію на новій планеті та створити людську цивілізацію 2.0 і так далі, і так далі, і так далі..... Вишенкою на торті особисто для мене став момент, коли головний герой використовує дупло яблуні як "сейф" для передачі своїх знань нащадкам, які через 1000 років мають стати фундаментом нової цівілізації. Книга....у дуплі яблуні....яка має зберігтись через 1000 років....1000 років, Карл! Це неможливо читати...І єдине, що стримує тебе від того, щоб викинути цю "книгу" у вікно, це наївна надія на те, що ближче до фіналу, автор все ж таки видасть щось цікаве...Адже книга розійшлась мільйонами продажів....А мільйони людей навряд чи можуть помилятись...Але, перегортаючи останню сторінку книги, ти розумієш, що такі можуть... Висновок: тотальний waste of time

«Щоб мати хороше майбутнє, варто уявити його вже сьогодні». – саме це робить один вчений, який перебуваючи на своїй планеті, спостерігає як з кожним днем люди все більше знищують її. Отож, зрозумівши небезпеку зникнення сприятливого середовища існування, він вдається до створення надважливого проєкту - пошуку нової планети для життя. На кораблі, що має летіти в космос багато років, знаходяться тисячі людей, які сприятимуть змінам наступних поколінь. Чи вдасться новим космічним людям вижити без воїн, злочинів, знищення природи? Чи можливо побудувати абсолютно інший народ, відділивши його від найголовніших форм людської залежности? І найголовніше – чи знайдуть нащадки планету? Автор дуже добре описує психологію людських взаємин й самої людини, яка може створювати і водночас нищити. Крім того, його теорія виникнення божественної історії, у яку вірить велика кількість населення – надзвичайно вражаюча. Раджу!)

Последняя надежда человечества на спасение - бегство. Главный герой создаёт космический парусник, на котором смогут поместиться лишь 144 тысячи человек. Вербер отображает историю человечества, которая повторяет саму себя, но уже внутри корабля. Книга произвела просто невероятное впечатление на меня, она - квинтэссенция человеческого греха. В произведении, как по мне, есть только один минус – предпоследние главы имеют ну очень исторический характер, ну а я - не фанат истории. Тем самым, под конец книги становится скучно. Но это до тех пор, пока не подходит конец путешествию, в который Вербер и-де-аль-но вписал библейскую версию зарождения человечества, при этом добавив туда науки и современных проблем и переживаний. Бернара Вербера абсолютно заслуженно называют одним из самых блестящих современных философов. Главная идея книги в том, что мы не умеем извлекать уроков. Честно говоря, меня «Звездная бабочка» заставила задуматься о бытии как таковом и о беспомощности человеческой натуры. Советую! Советую! Советую! 1000/10 и даже не стоит думать, читать или нет.