Це друга книжка Дари Корній, яку я прочитала (перша була "Тому, що ти є"). Книга пронизана легендами, містикою та історіями заснування сузір'їв та їх назв. Кожна оповідка починається з вершів львівської поетеси Люби Долик. Неймовірна, містична та романтична історія про кохання двох самотностей. Її ім'я Зоряна-Зірка, дівчина, якій дуже рано прийшлося подорослішати. Дівчина, яка при живих батьках була начебто сиротою. Дівчина "легкої поведінки" з душою і серцем поета. Його звати Сергій - Лічозір. Лічозорами в давні часи називали тих, хто не має власної оселі та змушений мешкати на вулиці, спати під розчиненим навстіж небом, тобто лічити зорі. Його виховали в дитбудинку і якби не його кращих друг, він закінчив би життя злочинцем чи наркоманом. Проте зустріч з декількома людьми назавжди змінила його долю на краще. З дитинства захоплюючись таємницями зоряного неба, він обрав професію для душі і нарешті зустрів свою найважливішу зірку, "Зірку для нього". Але життя внесе свої корективи.